Іменем України
11 січня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3965/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом адвоката Меламеда Вадима Борисовича в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним рішення та зобов'язати вчинити певні дії
16 жовтня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, в якому позивач просить суд:
- визнати бездіяльність Відповідача щодо непризначення пенсії позивачу протиправною;
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії позивачу, викладене в рішенні Відповідача від 27.06.2019;
- зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 17.08.2017 (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та 'здійснювати виплату пенсії на вказаний ним банківський рахунок з врахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;
- стягнути з відповідача коштів в сумі 100000 гривень на відшкодування моральної шкоди, заподіяної його противоправними рішеннями, дією та бездіяльністю, в результаті яких Відповідач відмовив у призначенні пенсії Позивачу.
В обґрунтування позову зазначає, що трудовий стаж Позивачки складає 24 роки, що підтверджено трудовою книжкою.
Перед виїздом за кордон Позивачка мешкала за адресою: АДРЕСА_1 .
Для оформлення постійного проживання за кордоном Позивача оформила зняття з реєстрації з останнього місця проживання та здала паспорт громадянина України, як це визначено «Порядком розгляду в дипломатичних представництвах або консульських установах України за кордоном клопотань громадян України, які виїхали за її межі тимчасово, про залишення на постійне проживання за кордоном», затвердженим Наказом Міністра закордонних справ України № 201 від 22/11/1999 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 грудня 1999 року за №903/4196.
Замість паспорту громадянина України Позивачка отримала паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
24.10.1999 Позивачка виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.
Отже, при віці 64 років і страховому стажі понад 24 роки, Позивачка досягла усіх необхідних умов призначення пенсії за віком, встановлених ч. 1 ст. 26 Закону про пенсії.
Ані до виїзду, ані станом на сьогоднішній день, пенсія Позивачці не призначалась, відповідно, пенсійних виплат вона не отримує.
На підставі Довіреності представник Позивачки звернувся до Пенсійного Фонду України з заявою про визначення уповноваженого територіального управління Пенсійного фонду для розгляду заяви Позивачки про призначення пенсії. Відповідно до листа Пенсійного фонду України №11138/К-11 від 09.08.2017 Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку визначене уповноваженим для розгляду особистої заяви Позивачки про призначення пенсії. Пенсійний фонд України направив до Відповідача заяву Позивачки про призначення пенсії з доданими необхідними документами та відповідною вказівкою: «для розгляду по суті та прийняття рішення».
17.08.2017 з метою сприяння Відповідачу у виконанні покладених на нього обов'язків представник Позивачки, діючи на підставі нотаріальної довіреності, подав особисто безпосередньо до Відповідача нотаріально посвідчену та апостильовану особисту заяву Позивача про призначення пенсії. Заява Позивачки була прийнята Відповідачем разом із усіма необхідними оригіналами документів, які були надані для огляду та засвідчення копій, що підтверджується штампом УПФУ від 17.08.2017 на супровідному листі.
Як слідує з особистої заяви про призначення пенсії, Позивачка звернулася до Відповідача з проханням призначити пенсію з 17.08.2017 та виплатити її на визначений банківський рахунок - Жовтневе відділення Запорізького Регіонального управління «ПриватБанку», поточний рахунок № НОМЕР_1 , МФО 313399. КОД 14360570.
Позивачкою було отримано лист Відповідача №13651/03-2110 від 21.08.2017 та №13867/02- 2112 від 28.08.2017, відповідно до яких Відповідач відмовив Позивачці, про розгляд її заяви про призначення пенсії.
07 лютого 2018 року Позивачкою додатково було надіслано до УПФУ до заяви №1396 поданої 17.08.2017, копію довіреності її представників, копію ІНН та копію паспорту громадянина України для виїзду за кордон.
Вищезазначені відмови Позивачкою було оскаржено до суду, та нажаль відповідно до рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05.06.2018 по справі №812/1034/1814, Позивачці було відмовлено у задоволенні її позовних вимог, виходячи з того, що буцім-то «представником позивача не дотримано встановленого порядку звернення за призначенням пенсії..».
Саме тому, з метою недопущення порушення конституційного права Позивачки на отримання нею пенсійних виплат, 12 липня 2018 представник Позивачки повторно особисто (а не як зазначає у своїй відмові Відповідач «поштою») прибула безпосередньо до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області та подала нотаріально засвідчені копії документів необхідних для призначення пенсії разом з оригіналами цих документів для засвідчення наданих копій, як то передбачено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону про пенсії.
Однак, Позивачкою знову було отримані рішення про відмову у призначенні пенсії №386/К5і від 24 липня 2018 року та №441/К-515 67 від 27 вересня 2018 року.
УПФУ відмовив у призначенні пенсії, на тих підставах, що начебто Позивачкою та її представниками не були подані до УПФУ оригінали необхідних документів, що в свою чергу спростовується п. 9 та 13.
Зазначені відмови Позивачкою знову було оскаржено до суду, та відповідно до Постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року справа №360/348/1918, Відповідача було зобов'язано розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 липня 2018 року' про призначення пенсії за віком та прийняти рішення відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-1V від 09 липня 2003 року та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1.
Судом в постанові від 12.06.2019 було встановлено наступне: «... Таким чином, з 07 жовтень 2009 року порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон регулюється нормами Закону №1058-ІУ. з урахуванням рішення Конституційного суду України № 25-рп/2009, тобто виплата пенсії повинна проводитися в будь-якому разі незалежно від місця проживання пенсіонера...»
«...передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те. що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою...» «...Як вбачається з матеріалів справи, позивач (через представників) із заявою при призначення пенсії зверталась до пенсійного органу двічі»: «...Проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, позивач мас такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання...». Отже, вищезазначеною постановою суду вже було встановлено всі ті факти, з котрими сперечається Відповідач і на даний час, і вже в котрий раз відмовляє у призначені виплати пенсії Позивачці.
13.05.2020 був отриманий лист Відповідача №6794/03-22 від 07.05.2020 з доданим рішенням про відмову у призначенні пенсії від 27.06.2019 №386/К-5/2018, у відповідності до якого Відповідач відмовив у призначенні пенсії, обґрунтовуючи свою відмову наступним: що Позивачкою не була дотримана вимога особистого звернення про призначення пенсії, а представники Позивачки, які діють на підставі нотаріально посвідченої та апостильованої довіреності, не мають законних повноважень подати до УПФУ її особисту заяву про призначення пенсії, та що буцім-то документ, що посвідчує особу Позивачки не відповідає Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону про пенсії, немає підтверджень відношення Позивачки громадянства України та буцім-то відсутня міжнародна угода між Україною та Державою Ізраїль. 1) що Позивачкою не була дотримана вимога особистого звернення про призначення пенсії, а представники Позивача, які діють на підставі нотаріально посвідченої та апостильованої довіреності, не мають законних повноважень подати до УПФУ її особисту заяву про призначенні пенсії; 2) що відсутність міжнародної пенсійної угоди між Україною та Ізраїлем не дозволяє Відповідачу призначити пенсію Позивачці; 3) що документ, що посвідчує особу Позивачка не відповідає Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону про пенсії; 4) що Позивачка не є громадянкою України; 5) що відсутність законодавчого механізму для виплати пенсій громадянам, які мешкають за кордоном, звільняє Відповідача від обов'язку призначити пенсію; 6) що Позивачкою не надано належним чином завірені копії документів.
Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області позов не визнало, про що через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) 30 листопада 2020 року за вхідним реєстраційним № 49032/2020 подало відзив на позовну заяву від 27 листопада 2020 року № 1216-06-8/10019, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити (арк. спр. 138-144).
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що ОСОБА_2 на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області не перебуває та ніколи не перебувала.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 у справі № 360/348/19 у задоволенні позову представника Меламеда Вадима Борисовича в інтересах ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьк Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено. Не погодившись із судовим рішенням, позивач звернувся до Першого апеляційного адміністративного суду з апеляційної скаргою на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 року у справі № 360/348/19.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 у справі № 360/348/19 апеляційну скаргу позивача задоволено частково. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року № 360/348/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьк Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - скасовано. Прийнято нову постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьк Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьк Луганської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 липня 2018 року про призначення пенсії за віком та прийняти рішення відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ від 09 липня 2003 року та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1. В іншій частини позовних вимог - відмовлено.
На виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду у справі №360/348/19 від 12.06.2019 відповідачем 27.06.2019 за № З86/К-5/2018 прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Прийняте рішення обґрунтовано наступним. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду у справі № 360/348/19 від 12.06.2019 зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьк Луганської області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 12.07.2018 та прийняти рішення відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003 та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1.
13.07.2018 громадянкою, яка не надала документи, які посвідчують особу, було залишено у приймальні відповідача пакет документів, доданих до листа довільної форми Юридичного офісу ОСОБА_3 з назвою «Тема: Особисте подання додаткових документів для призначення пенсії ОСОБА_1 » від липня 2018 року (без дати, без номеру), підписаного від імені ОСОБА_1 представником за дорученням ОСОБА_4 . До листа згідно з переліченими в ньому ж додатками додано: - нотаріально засвідчену копію трудової книжки ОСОБА_1 від 05.11.1975р. (оригінал для огляду не надавався); - нотаріально засвідчену копію картки платника податків ОСОБА_1 від 07.08.2017.
На підставі статей 44, 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» управлінням, на законних підставах, прийнято рішення від 27.06.2019 № 86/К-5/2018, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за наданням ТОВ «В. Меламед Юридичний офіс (Ізраїль України)" листом від липня 2018р. (без дати, без номеру), підписаного «від імені ОСОБА_1 представником за дорученням ОСОБА_4 », у зв'язку з: - Коваленко Л.М. або її представником 12.07.2018 не надано відповідної заяви про призначення пенсії згідно з Порядком 22-1 та Положенням 13-1 (додаток 3); - заявницею та її представником не надано документів, які посвідчують їхні особи (паспорт громадянина України); - представником ОСОБА_1 не надано довіреності на представлення інтересів заявниці в органах Пенсійного фонду.
Ухвалою від 11 листопада 2020 року про відкриття провадження в адміністративній справі судом ухвалено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження (арк. спр. 128-130).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 у справі № 360/348/19 у задоволенні позову представника Меламеда Вадима Борисовича в інтересах ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьк Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено. Не погодившись із судовим рішенням, позивач звернувся до Першого апеляційного адміністративного суду з апеляційної скаргою на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 року у справі № 360/348/19.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 у справі № 360/348/19 апеляційну скаргу позивача задоволено частково. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року № 360/348/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьк Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - скасовано. Прийнято нову постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьк Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьк Луганської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 липня 2018 року про призначення пенсії за віком та прийняти рішення відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ від 09 липня 2003 року та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1. В іншій частини позовних вимог - відмовлено (а.с. 96-105).
На виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду у справі №360/348/19 від 12.06.2019 відповідачем 27.06.2019 за № З86/К-5/2018 прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (а.с. 45-49).
Прийняте рішення обґрунтовано наступним. 13.07.2018 громадянкою, яка не надала документи, які посвідчують особу, було залишено у приймальні відповідача пакет документів, доданих до листа довільної форми Юридичного офісу ОСОБА_3 з назвою «Тема: Особисте подання додаткових документів для призначення пенсії ОСОБА_1 » від липня 2018 року (без дати, без номеру), підписаного від імені ОСОБА_1 представником за дорученням Фісун Л.М. До листа згідно з переліченими в ньому ж додатками додано: - нотаріально засвідчену копію трудової книжки ОСОБА_1 від 05.11.1975р. (оригінал для огляду не надавався); - нотаріально засвідчену копію картки платника податків ОСОБА_1 від 07.08.2017.
На підставі статей 44, 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» управлінням, на законних підставах, прийнято рішення від 27.06.2019 № 386/К-5/2018, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за наданням ТОВ «В. Меламед Юридичний офіс (Ізраїль України)" листом від липня 2018 року (без дати, без номеру), підписаного «від імені ОСОБА_1 представником за дорученням Фісун Л.М.», у зв'язку з: - Коваленко Л.М. або її представником 12.07.2018 не надано відповідної заяви про призначення пенсії згідно з Порядком 22-1 та Положенням 13-1 (додаток 3); - заявницею та її представником не надано документів, які посвідчують їхні особи (паспорт громадянина України); - представником ОСОБА_1 не надано довіреності на представлення інтересів заявниці в органах Пенсійного фонду.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до положень статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
В статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Статтею 8 Закону № 1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Так, відповідно до пункту 1 частини 1 цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 3 статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
Виходячи з наведених законодавчих норм особа, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.
Таким чином, виходячи із правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, право громадянина на призначення йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні.
Статтею 44 Закону № 1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною 5 статті 45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ 25 листопада 2005 року № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846). (далі - Порядок)
Пунктом 1.1 Порядку передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Пунктом 2.1 Порядку визначений перелік документів, необхідних для призначення пенсії за віком.
За правилами пунктів 2.23 Порядку, документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Відповідно до положень пункту 4.1 Порядку, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності); 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі (п.4.2 Порядку).
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (п.4.3 Порядку).
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (п.4.7 Порядку).
Виходячи із системного аналізу наведених положень законодавства, яким врегульовано спірні відносини, особа, яка проживає за кордоном, має право на призначення пенсії, реалізація якого повинна здійснюватись у встановленому національним законодавством порядку визначеному, зокрема, у Законі № 1058-IV і затвердженого на виконання його положень Порядку № 22-1.
При цьому, підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи визначені п. 2.1 Порядку, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку. Одночасно, орган, що призначає пенсію може здійснювати перевірку достовірності таких документів і зазначених у них відомостей, що узгоджується з пунктом 4.2 Порядку № 22-1.
При цьому, згідно з пунктом 2.9 цього Порядку, особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III (далі - Закон № 2235-III), якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Відповідно до статті 5 Закону № 2235-III, документами, що підтверджують громадянство України, є: 1) паспорт громадянина України; 3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 4) тимчасове посвідчення громадянина України; 6) дипломатичний паспорт; 7) службовий паспорт; 8) посвідчення особи моряка; 9) посвідчення члена екіпажу; 10) посвідчення особи на повернення в Україну.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492-VI від 20.11.2012 р. документами, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України є: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 13 вказаного Закону до документів, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус, належать посвідчення водія; посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; посвідка на постійне проживання; посвідка на тимчасове проживання; картка мігранта; посвідчення біженця; проїзний документ біженця; посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.
Підставою для прийняття відповідачем рішення від 27.06.2019 № 386/К-5/2018 про відмову в призначенні пенсії позивачу є не подання відповідачу документу, що підтверджує належність позивача до громадянства України.
Суд звертає увагу на те, що інших документів на підтвердження наявності у позивача громадянства України (зокрема дійсного паспорту громадянина України або паспорту громадянина України для виїзду за кордон) станом на момент звернення з заявою до органу ПФУ позивачем не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки у даному випадку Порядком чітко передбачено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт або інший документ, що засвідчує цю особу, при цьому, перелік таких документів визначений Законом України «Про громадянство України» та Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», що представником не було дотримано представником позивача до органу Пенсійного фонду України не було надано належного документу у розумінні наведених норм, що підтверджує громадянство України, що є порушенням вимог Порядку № 22-1 та Закону № 2235-ІІІ..
За таких обставин, не надання позивачем документу, відповідно до вимог п. 2.9 Порядку № 22-1, є підставою для відмови в призначенні пенсії за віком, з огляду на відсутність можливості ідентифікувати особу заявника та визначити її належність до громадянства України.
Зазначене вище узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 21.09.2018 у справі № 805/465/18-а.
Отже, суд дійшов до висновку, що рішенням відповідача від 27 червня 2019 року № 386/К-5/2018 позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком з підстав того, що заявником для призначення пенсії за віком не надано всіх необхідних документів.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані і у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання даного позову покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову адвоката Меламеда Вадима Борисовича в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним рішення та зобов'язати вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Тихонов