Справа № 654/2512/20
Провадження №2/654/810/2020
21 грудня 2020 року Голопристанський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Сіянко В.М.,
за участю секретаря Петришак В.П.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні у приміщенні Голопристанського районного суду Херсонської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів, третя особа - Білозерський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
23.07.2020 до Голопристанського районного суду Херсонської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів у зв'язку з усиновленням дитини. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що має спільну з відповідачкою дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням суду з позивача на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини його доходів щомісячно, починаючи з 07.05.2010 і до повноліття дитини. Відповідачка у 2012 році уклала шлюб з ОСОБА_4 , який, зі згоди позивача, усиновив дитину (рішення суду від 29.10.2015). Посилаючись на те, що з моменту набрання законної сили рішенням суду про усиновлення ОСОБА_4 дитини - ОСОБА_3 , між ОСОБА_1 та його сином були припиненні особисті та майнові права і обов'язки, в тому числі і обов'язок утримувати дитину, позивач просив припинити стягнення з нього на користь відповідачки аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , а також звільнити його від сплати заборгованості зі сплати аліментів, яка виникла з 10.11.2015, повернувши виконавчий лист стягувачу.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала, наполягала на його задоволенні у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 позов визнала повністю, пояснила, що дитина проживає з нею та її чоловіком ОСОБА_4 , та знаходиться на їхньому утриманні.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У частині третій статті 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з статтею 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч.4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Згідно з ч.1 ст. 232 СК України з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням.
Стаття 11 Європейської конвенції про усиновлення дітей закріплює положення, відповідно до якого унаслідок усиновлення дитина стає повноцінним членом сім'ї усиновлювача (усиновлювачів) і має стосовно усиновлювача (усиновлювачів) та його сім'ї або їхньої сім'ї такі самі права та обов'язки, як і діти усиновлювача (усиновлювачів), батьківство яких установлено законом.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати з матір'ю.
27.05.2015 ОСОБА_1 надав нотаріальну заяву, згідно з якою дав згоду на позбавлення себе батьківських прав та усиновлення свого сина ОСОБА_3 чоловіком своєї колишньої дружини - ОСОБА_4 .
Рішенням Дніпроваського районного суду м. Херсона від 29.10.2015 ОСОБА_4 оголошено усиновлювачем малолітнього ОСОБА_3 , внесено відповідні зміни до актового запису про народження дитини. Рішення набрало законної сили 10.11.2015.
Також у судовому засіданні встановлено, що згідно з рішенням суду з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 07.05.2010 і до досягнення дитиною повноліття.
Таким чином, з моменту набрання законної сили рішенням суду про усиновлення дитини ОСОБА_4 , тобто з 10.11.2015, між позивачем ОСОБА_1 та його сином були припиненні особисті та майнові права і обов'язки, які існували між ними, в тому числі обов'язок позивача утримувати дитину до досягнення дитиною повноліття. Враховуючи викладене, позов в цій частині підлягає задоволенню.
Разом з тим, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження існування заборгованості зі сплати аліментів, періоду за який аліменти нараховувалися, їхнього розміру тощо, а тому вимоги щодо звільнення від сплати заборгованості зі сплати аліментів та повернення виконавчого листа стягувачу, задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд ,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів задовольнити частково.
Припинити з 23 липня 2020 року стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які стягуються на підставі виконавчого листа №2-99, виданого Голопристанським районним судом Херсонської області 19.01.2011.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду через Голопристанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 06 січня 2021 року.
Суддя В. М. Сіянко