Справа № 947/228/21
Провадження № 1-кс/947/79/21
05.01.2021 року
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12021160000000003 від 03.01.2021 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Велика Михайлівка Великомихайлівського району Одеської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, не працюючого, зі слів раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України
Як вбачається з клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що 02.01.2021 приблизно о 22:00 годині, у темну пору доби, водій ОСОБА_4 , діючи в порушення вимог п.2.9. а) «Правил дорожнього руху» України (далі Правила), яким передбачено:
п.2.9. «Водієві забороняється:
а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»;
знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, керував автомобілем «Mercedes-Benz-E200», р/н НОМЕР_1 , та здійснював на ньому рух по проїзній частині вул. Центральна, з боку вул. Дружби в напрямку вул. Варбанця, в смт. Велика Михайлівка Одеської області.
Продовжуючи рух селищем на зазначеному автомобілі водій ОСОБА_4 , у порушення вимог п.п. 1.5., 2.3.б), 12.1., 12.3. Правил, які вимагають:
п.1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
п.2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) «Бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
п.12.1. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»;
п.12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди».
проявляючи злочинну самовпевненість, здійснюючи рух в населеному пункті, у темну пору доби в умовах обмеженої видимості, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, був не уважним, проявив злочинну самовпевненість, тобто передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків легковажно розраховував на їх відвернення, постійно не стежив за дорожньою обстановкою, тим самим не врахував дорожню обстановку, відволікся від керування, не своєчасно виявив дорожній велосипед «Україна», під керуванням ОСОБА_7 , який рухався в попутному напрямку, у межі правого краю проїзної частини, тим самим не вжив негайно заходів зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного його об'їзду, внаслідок чого, передньою частиною керованого автомобіля скоїв наїзд на задню частину велосипеда.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від отриманих травм загинув на місці події.
Діючи далі, в порушення вимог п.2.10. Правил, водій ОСОБА_4 переконавшись, що потерпілий ознак життя не подає, на місці пригоди не залишився, забравши труп потерпілого з місця дорожньо-транспортної пригоди, помістивши останнього в багажник керованого ним транспортного засобу, відновив подальший рух свого автомобіля по вул. Центральна у смт. Нова Михайлівка у вищевказаному напрямку, намагаючись зникнути з місця пригоди, але у подальшому не впорався з керуванням та допустив наїзд на бетону конструкцію моста.
Допущенні водієм ОСОБА_4 , порушення вимог п.п. 1.5., 2.3. б), 12.1., 12.3. «Правил дорожнього руху» України, знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді загибелі потерпілого ОСОБА_7 .
Дії водія ОСОБА_4 , кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Слідчий звертається до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи його тим, що під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, органом досудового розслідування встановлені ризики передбачені ст. 177 КПК України, що свідчить про необхідність застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наступне.
ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк до трьох років або без такого.
Підозрюваний ОСОБА_4 , перебуваючи на свободі може незаконно впливати на потерпілу сторону, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інші кримінальні правопорушення, та може зникнути та переховуватися від суду що свідчить про існування ризиків передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.
Захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання слідчого заперечував, зазначивши, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, родину, двох неповнолітніх дітей, переховуватись не збирається. Також, захисник зазначив, що підозрюваний має інвалідність 3 групи внаслідок контузії під час бойових дій в АТО. На підставі чого захисник просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та обрати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Підозрюваний підтримав думку свого захисника.
Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).
Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).
Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув'язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов'язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 03.01.2021 року, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, які наявні в матеріалах клопотання.
При вирішенні питання про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя виходить з наступного. Так, враховуючи обставини можливого вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 покарання, яке йому загрожує у випадку визнання його винним у його вчиненні, беручи до уваги наслідки, які були спричиненні в результаті вчинення такого кримінального правопорушення, у вигляді, зокрема, смерті людини, слідчий суддя приходить до переконання про наявність ризику у вигляді можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду.
Також, слідчий суддя вважає, що існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки підозрюваному ОСОБА_4 інкримінується вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, що свідчить про наявність в діях останнього умислу, зокрема, свідомого порушення останнім правил безпеки дорожнього руху, що в результаті призвело до дорожньо-транспортної пригоди та загибелі людини.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, що виключають можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
Таким чином, на підставі викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення є обґрунтованим, а відповідний запобіжний захід достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання ризику, передбаченому п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
З урахуванням встановленого в судовому засіданні ризику та обставин кримінального правопорушення, а також обґрунтованості клопотання сторони обвинувачення, підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.
Відповідно до п.п.1, 2 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини.
З урахуванням викладеного, враховуючи, що в результаті вчинення кримінального правопорушення загинула людина, підозрюваний перебував в стані алкогольного сп'яніння, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Таким чином, з урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12021160000000003 від 03.01.2021 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Строк дії ухвали обчислюється з моменту фактичного затримання, а саме з 03.01.2021 та припиняє свою дію 03.03.2021 року, в межах строку досудового розслідування.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1