справа № 208/6644/18
провадження № 1-кп/208/55/21
11 січня 2021 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
законного представника ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_4 та ОСОБА_6 ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
захисника ОСОБА_8 ОСОБА_9
по об'єднаному кримінальному провадженню внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12018040160001280 від 09.08.2018 року, №12018040160001249 від 02.08.2018 року, 12019040160000943 від 05.05.2019 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
Під час судового розгляду до обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, -
В провадженні Заводського районного суду місті Дніпродзержинська знаходиться об'єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, ОСОБА_6 за ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, ОСОБА_8 за ч.3 ст.185 КК України. Під час судового розгляду до обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, термін дії якого спливає 14.01.2021р.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 та ОСОБА_6 оскільки ризики, визначені ст.177 КПК України не зменшилися, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу немає.
Захисник обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 - ОСОБА_7 проти задоволення вказаного клопотання заперечила, вважає, що ризики, передбачені ст.177 КПК України відпали, обвинуваченим необхідно обрати більш м'який запобіжний захід.
Законний представник ОСОБА_5 та обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_6 підтримали свого захисника.
При вирішенні вказаного питання судом приймається до уваги те, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, тяжкість можливих наслідків уникнення від слідства і серйозність пред'явленого обвинувачення, необхідність попередити тиск на свідків. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи.
Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.29 Конституції України, ніхто не може триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно вимог ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігти вчинення особою правопорушення або втечу після його вчинення.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання неможливості виконання завдань кримінального провадження, передбачені ст.177 КПК України.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так у рішенні ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (пункті 175) зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також див. рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, SeriesA,№ 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).
При розгляді вказаного питання, суд виходить з того, що в наявності обґрунтована підозра про вчинення ОСОБА_4 та ОСОБА_6 тяжкого злочину, та на даній стадії судового розгляду суд не має повноважень давати оцінку доказам щодо їх достатності та допустимості.
Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому суд має керуватися практикою ЄСПЛ, а саме тим, що оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58).
Також суд враховує, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Як відображено у рішеннях ЄСПЛ, аргументи на користь і проти звільнення не можуть бути «загальними та абстрактними» (Boicenco v. Moldova (Бойченко проти Молдови) § 142; Khudoyorov v. Russia (Худойоров проти Росії), § 173), але повинні стосуватись специфічних фактів і особистих обставин заявника, які виправдовують його тримання під вартою Aleksanyan v. Russia (Алексанян проти Россії), § 179).
Суд вважає, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років, можуть переховуватися від суду, так як обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень вже не вперше, тобто вони не дотримуються суспільних норм поведінки та моралі, а також обов'язків, покладених на них законодавством, що вказує можливість вчинення спроб переховування від суду. Окрім того під час судового розгляду обвинувальних актів за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_6 останні неодноразово не з'являлись у судових засідання, у зв'язку із чим судом виносились ухвали про привід.
Крім того судом прийнято до уваги ту обставину, що по справі не допитано свідків та потерпілих, а отже існує ризик того що обвинувачені, перебуваючи на свободі зможуть вчинити спроби незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні з метою викривлення їх показань для уникнення покарання за вчинене ними кримінальне правопорушення.
Також, суд вважає наявним ризик вчинення обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення, так як вони обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення майнової спрямованості, поєднаних із застосуванням насильства до потерпілих вже не вперше, не маючи постійного місця роботи та заробітку, що вказує на те, що вони у подальшому можуть вчинювати кримінальні правопорушення майнової спрямованості з метою заробітку коштів.
Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що раніше обраний відносно обвинувачених запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке їм інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, тому строк тримання під вартою обвинувачених має бути продовжений, а суспільний інтерес, у даному випадку, превалює над правом обвинувачених на свободу. Від цього підстав для зміни запобіжного заходу на даний час немає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 139, 140, 143 177, 178, 183, 331 КПК України, суд -
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника про зміну запобіжного заходу на більш м'який - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовжити строк тримання ОСОБА_4 під вартою на 60 днів, тобто до 10.03.2021 включно.
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника про зміну запобіжного заходу на більш м'який - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовжити строк тримання ОСОБА_6 під вартою на 60 днів, тобто до 10.03.2021 включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
На ухвалу про продовження терміну тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська протягом 7 днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Суддя ОСОБА_1