Справа № 127/29/21
Провадження № 2/127/14/21
11 січня 2021 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Іщук Т.П., розглянувши позовну заяву Головного управління Національної поліції у Вінницькій області до ОСОБА_1 про відшкодування вартості майна,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ГУНП у Вінницькій області до ОСОБА_1 про відшкодування вартості майна.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідно до наказу ГУНП у Вінницькій області від 28.09.2020 №174о/с ОСОБА_1 , який займав посаду начальника сектора реагування патрульної поліції №4 Козятинського відділення поліції Калинівського відділу поліції ГУНП Вінницької області, звільнений зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). Позивач, посилаючись на правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, що визначений Законом України «Про Національну поліцію», Положенням про Національну поліцію, Порядком забезпечення поліцейських одностроєм (у мирний час), затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.09.2017 №772 (в редакції наказу МВС України від 24.12.2019 №1100) та іншими нормативно-правовими актами, вказує на відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, що здійснюється з урахуванням термінів його експлуатації та у випадку втрати, пошкодження та/або звільнення поліцейського зі служби, зокрема за власним бажанням. При цьому зазначає, що на час звільнення за відповідачем ОСОБА_1 було закріплено десять предметів однострою особистого призначення, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився (довідка УЛТМЗ ГУНП у Вінницькій області №70) та наказом ГУНП у Вінницькій області №1361 від 25.09.2020 «Про відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився» затверджено суму вартості однострою, яка підлягає відшкодуванню у зв'язку із звільненням ОСОБА_1 . Однак відповідач кошти не перерахував. Враховуючи наведені обставини, позивач просив стягнути з відповідача вартість предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився на час звільнення, в сумі 4706,90 грн.
Вивчивши зазначену позовну заяву, суд дійшов до висновку, що провадження у справі за цією позовною заявою не може бути відкрито з таких підстав.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ст. 4, 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Віднесення судового спору до тієї чи іншої юрисдикції залежить від сукупності умов, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства. Такими умовами, зокрема, є: суб'єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних правовідносин. Крім того, такою умовою може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у порядку якого розглядається визначена категорія справ.
До компетенції адміністративних судів належать, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові ж відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Законодавець урегулював питання, пов'язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), спеціальними нормативно-правовими актами.
За пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає такий спеціальний нормативно-правовий акт як Закон України «Про Національну поліцію», ст.59 якого визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Наведене дозволяє дійти висновку, що спір між позивачем та відповідачем виник після звільнення останнього з публічної служби, однак у зв'язку із вирішенням питань, що стосуються її проходження та припинення.
У цій справі позов пред'явлено ГУНП у Вінницькій області до фізичної особи - поліцейського про стягнення вартості предметів однострою особистого користування, які отримані під час проходження державної служби. Звертаючись до суду із зазначеним позовом, ГУНП у Вінницькій області, крім посилання на загальні положення ЦК України щодо відшкодування шкоди, також посилається на Порядок забезпечення поліцейських одностроєм (у мирний час), зі змінами, з яким пов'язує виниклі правовідносини між сторонами під час проходження відповідачем державної служби.
Суд зазначає, що даний спір стосується питань реалізації правового статусу особи, яка перебувала на посаді публічної служби, з моменту прийняття її на відповідну посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.02.2019 року у справі №636/93/14-ц, від 12.12.2018 року у справі №804/285/16, у постанові від 30.01.2019 по справі №755/10947/17.
Отже враховуючи, що між сторонами у справі виник публічно-правовий спір, який, з врахуванням суб'єктного складу його учасників та правовідносин, що виникли між сторонами, зокрема з питанням реалізації правового статусу поліцейського, як особи, що перебувала на посаді публічної служби, й відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків позивачу, відтак наявні підстави, визначені п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України, для відмови у відкритті провадження в цивільній справі, оскільки дана позовна заява підлягає розгляду в судах в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Враховуючи викладене та керуючись ст.19, п.1 ч.1 ст. 186, ст.ст.259-261, 353,354 ЦПК України, ст.4, 19, 21 КАС України, суд
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Головного управління Національної поліції у Вінницькій області до ОСОБА_1 про відшкодування вартості майна.
Роз'яснити позивачеві його право на звернення до суду з даним позовом у порядку адміністративного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: