Справа № 212/7074/20
2/212/639/21
11 січня 2021 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Борис О.Н., за участі секретаря судового засідання Деменко А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України без участі всіх осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки померлого зі спільного сумісного майна,
встановив:
25 вересня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визначення частки померлого зі спільного сумісного майна.
Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 . Відповідно до свідоцтва на право власності на житло, виданого органом приватизації Управління житлово-комунального господарства міського виконавчого комітету №4623 від 23.12.1993 квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної сумісної власності позивачу, померлому батькові ОСОБА_3 , відповідачу ОСОБА_2 , зазначена квартира зареєстрована на власників в КП Криворізьке БТІ та належить всім на праві спільної сумісної власності. Він є спадкоємцем померлого за законом та у встановлений законом термін, звернувся до нотаріуса для прийняття спадщини, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину на частину квартири за адресою АДРЕСА_1 не виділені частки у спільному майні.
Позивач просить визначити за ним, померлим ОСОБА_3 та відповідачем частки у спільній сумісній власності у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 та складає 1/3 частина за кожним.
05 жовтня 2020 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
До суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, зазначив про те, що позовні вимоги він підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Не заперечував проти ухвалення у справі заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подала, про причини неявки суд не повідомила.
Суд, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, з урахуванням згоди представника позивача на проведення заочного розгляду справи, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1 , батьками якого у свідоцтві про народження записані: батько ОСОБА_3 та мати ОСОБА_2 (а.с. 12).
Квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва НОМЕР_5 від 23.12.1993 Управління житлово-комунального господарства міськвиконкому та довідкою КП ДОР «Криворізьке БТІ» від 22.09.2020 №181649 (а.с.7,8).
06 жовтня 2009 року розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджено копією свідоцтва про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_1 (а.с.13).
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 від 06.03.2020 (а.с.11).
Відповідно до листа приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Биканової І.М. ОСОБА_1 не видано свідоцтво про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та роз'яснено його право звернутися до суду для визначення частко у праві спільної сумісної власності на спадкове майно (а.с.6).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. ст. 1218 та 1268 Кодексу до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1226 ЦК України встановлено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Відповідно до ст. 1274 Кодексу спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
Як встановлено матеріалами справи та визнається сторонами, позивач є спадкоємцем першої черги.
Частка спадкодавця у спільному сумісному майні не була виділена, однак позивач при цьому не позбавлений права на отримання у спадок частки майна яке належало померлому чоловіку на праві спільної сумісної власності.
Згідно із частиною 1 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним( частина 4 статті 41 Конституції України). Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Зі змісту ст. 357 ЦК вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.
У частинах 1, 2 ст. 369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 368 і ч. 2 ст. 372 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.
Частинами 1, 2 ст. 370 ЦК України визначено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Суд звертає увагу на те, що згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
При вирішенні даного спору суд враховує, що одним із проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Суд враховує, що виключно позивачу належить право обирати спосіб захисту порушеного права і що в результаті визначення розміру частки між позивачем і відповідачем припиняється право спільної сумісної власності та виникає право спільної часткової власності.
Як вбачається з практики ВССУ (а саме ухвали ВССУ від 12.12.2012 року № 6-44981ск12) ідеальна частка - це частка у праві на річ.
Оскільки згідно із свідоцтвом про право власності на житло частки кожного із співвласників є рівними, кожен учасник спільної сумісної власності має право вимагати виділення ідеальних часток.
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, спірна квартира належить на праві спільної сумісної власності, частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, а тому суд вважає за можливе визначити частку у праві спільної сумісної власності на квартиру за кожним з співвласників у розмірі - 1/3.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 840,80 грн.
Керуючись ст.ст. 317, 319, 355, 356, 357, 368, 369, 370, 372, 1216, 1218, 1226, 1268, 1274 ЦК України, , відповідно до ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,141, 258-259, 263-265, 279, 280,-282, 354 ЦПК України суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки померлого зі спільного сумісного майна задовольнити.
Визначити за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та померлим ОСОБА_3 по 1/3 частці кожному квартири АДРЕСА_1 , що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені на сплату судового збору у сумі 840,80 гривень.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Відповідно до п. 3 Розділу XII ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроваай за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складено та підписано 11 січня 2021 року.
Суддя: О. Н. Борис