Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/11091/20
25 листопада 2020 року м.Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_3 , свідка ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання захисника ОСОБА_5 , в рамках кримінального провадження № 12020105070000073 від 08.07.2020 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, про накладення арешту на майно, -
Старший слідчий СВ Подільського УП ГУ НП в м. Києві старший лейтенант поліції ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури №7 ОСОБА_7 , звернувся до суду з клопотанням про арешт майна в якому просив накласти арешт на автомобіль марки «Тойота Ленд Крузер» д.н.з НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , з встановленою забороною відчуження, розпорядження та користування даним майном.
Клопотання обґрунтовано тим, в невстановлений час за адресою: м. Київ, вул. Копилівська 68, невстановлена особа, незаконно заволоділа автомобілем марки «Тойота Ленд Крузер» д.н.з НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_8 . В ході огляду місця події від 08.11.2017 за адресою: м. Київ, вул. Семена Сверстюка 11-Б, було виявлено та вилучено автомобіль марки «Тойота Ленд Крузер» д.н.з НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , за кермом якого знаходився гр. ОСОБА_9 .
У кримінальному провадженні № 12017100070004033 10.01.2018 р. призначено транспортно - трасологічну експертизу. На даний час, експертиза не виконана та отримано від експертів Київського міського НДЕКЦ клопотання про надання об'єкту дослідження на огляд до експертної установи. Автомобіль марки «Тойота Ленд Крузер» д.н.з НОМЕР_1 , є предметом вчинення злочину, є доказом злочину. Також, наявні підстави вважати, що автомобіль марки «Тойота Ленд Крузер» д.н.з НОМЕР_1 , є доказом вчинення злочину, а саме за допомогою проведення певних слідчих дій та експертиз можливо буде встановити ряд обставин які мають важливе значення для проведення об'єктивного досудового розслідування, а саме достовірно встановити ідентифікуючі номери даного транспортного засобу, що буде сприяти встановленню первинного власника автомобіля та повернення автомобіля в його власність. Автомобіль «Тойота Ленд Крузер» д.н.з НОМЕР_1 визнаний 10.01.2018 р. речовим доказом, про що винесено відповідну постанову. Враховуючи вищезазначені обставини, у кримінальному провадженні № 12017100070004033 від 16.09.2017 р. слідчий повторно звернувся з вищезазначеним клопотанням до суду.
Захисник ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, причин своєї неявки до суду, не повідомив.
Захисник власника майна - ОСОБА_3 в судовому засіданні щодо задоволення клопотання заперечував, при цьому зазначив, що власник майна ОСОБА_10 жодним чином не перешкоджає кримінальному провадженню, також, вважає, що відсутній сам факт події злочину, оскільки власником майна було проведено повний розрахунок за придбане авто, даний розрахунок здійснювався із повноважним представником продавця, а ТОВ «Екопюр» на момент звернення з даним клопотанням до суду було обізнане про повний розрахунок за придбаний автомобіль.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 щодо задоволення клопотання заперечував, при цьому зазначив, що ним, як представником продавця, було здійсненні всі необхідні дії в межах наданого доручення.
Заслухавши захисника власник майна, свідка, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання, у зв'язку з наступним.
Згідно з ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
У відповідності до ст. 168 КПК України тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов'язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов'язана скласти відповідний протокол, копія якого надається особі, у якої вилучено майно, або її представнику. Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов'язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Власник майна ОСОБА_10 надала суду свої письмові пояснення, згідно яких, в кінці жовтня - на початку листопада 2019 року нею було прийнято рішення про придбання нового автотранспортного засобу - автомобіля для власних потреб. На її прохання, ОСОБА_3 здійснив пошук такого автомобілю на спеціалізованому інформаційному ресурсі - АвтоРіа ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), за результатами якого знайшов оголошення про продаж нового авто Мерседес-Бенз GLE 2019 року в автосалоні Auto Maximum, що знаходився у АДРЕСА_1 , (веб-сторінка - ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Після проведених телефонних перемовин із менеджером цього автосалону ОСОБА_11 (т. НОМЕР_3 ) та уточнення всіх деталей та істотних умов майбутнього договору купівлі-продажу (продавцем було запропоновано, що вартість авто буде становити 1 771 112 грн., розрахунок за авто буде проведено у готівковій формі), нею було прийняте рішення про придбання вищевказаного авто. З цією метою, було вирішено доставити вищевказане авто у АДРЕСА_2 , де, зі слів менеджера ОСОБА_11 , тимчасово, до відкриття в Києві спеціалізованого автосалону, знаходився філіал AutoMaximum та СТО по ремонту машин марки Мерседес та Ренж Ровер. Також, по всіх питаннях придбання обраного мною авто ОСОБА_11 запропонував тримати зв'язок із його київським колегою ОСОБА_12 (т. НОМЕР_4 ).
Після цього, ОСОБА_3 разом із своїм батьком ОСОБА_13 зустрівся і особисто познайомився із ОСОБА_12 , це відбулось приблизно у проміжок з 01 по 06 листопада 2019 р., оплатив послуги транспортування автомобіля евакуатором до міста Києва, оглянув автомобіль, і домовився про його фактичне придбання. Також, мій чоловік до продажу машини, на прохання ОСОБА_14 передав йому додатково еквівалент приблизно 3000 доларів США для оплати обов'язкового внеску у Пенсійний фонд під час здійснення продажу автомобіля. 09.11.2019 р. ОСОБА_15 зателефонував ОСОБА_3 , повідомив, що все готово до укладення договору і продажу авто та запропонував приїхати на ОСОБА_16 . ОСОБА_10 поїхала разом із ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , які погодились їй допомогти у цьому питанні. В подальшому, ОСОБА_15 познайомив із ОСОБА_20 (т. НОМЕР_5 , т. НОМЕР_6 ) та представив його як власника салону Auto Maximum. Також, неподалік від них знаходився третій, не відомий раніше чоловік. Після знайомства, разом із ОСОБА_12 і ОСОБА_20 піднялись на другий поверх офісної будівлі салону/СТО по АДРЕСА_2 , обговорили, що все готово до продажу, залишалось підписати та зареєструвати в РСЦ МВС в м. Києві відповідний договір від 09.11.2019 № 8047/2019/1764321, що і було зроблено. При цьому, ОСОБА_15 підписав цей договорі як повноважний представник продавця на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 08.11.2019, посвідченої нотаріусом ОСОБА_21 за № 830. Вже після цього, на другому поверсі будівлі по вул. Лятошинського 2Б ОСОБА_10 передала ОСОБА_22 , в якості оплати за договором від 09.11.2019 № 8047/2019/1764321 грошові кошти в сумі 1 771 112 грн., одразу після цього, він передав Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 від 09.10.2019. Під час розрахунку, разом з ОСОБА_12 був присутній ОСОБА_23 , поряд з кабінетом знаходились ОСОБА_24 та ОСОБА_25 .
Через півтора місяці після придбання даного авто, приблизно 27.12.2019, ОСОБА_26 отримав телефонний дзвінок від ОСОБА_27 (з яким 09.11.2019 року обмінявся контактами), який просив передати їй прохання під'їхати до РСЦ МВС в м. Києві і внести певні зміни до договору від 09.11.2019 №8047/2019/1764321, в частині зменшення ціни даного договору. Не розуміючи підстав для такої корегування та не маючи час через завантаженість на роботі остання відповіла відмовою. 08.01.2019 р. зателефонував ОСОБА_28 (т. НОМЕР_8 ) та просив зустрітись з приводу укладеного договору, при цьому, він повідомив, що є представником ТОВ «Екопюр» (продавця машини) і що з приводу цього договору виникли проблеми. Після цього, на її прохання ОСОБА_3 09.01.2020 року в приміщенні Ресторану ОСОБА_29 по вулиці Жилянська, 37 зустрівся із ОСОБА_28 , який повідомив, що представляє інтереси ТОВ «Екопюр», допомагав йому оформлювати продаж автомобіля та що у цього товариства виникли конфліктні відносини із Автосалоном «Auto Maximum» з приводу продажу даного авто. Крім того, ОСОБА_28 повідомив, що суть проблеми в тому, що ОСОБА_27 в договорі купівлі-продажу вказав завищену ціну у сумі 1 771 112 грн., а підприємство ТОВ «Екопюр» мало на меті продати автотранспортний засіб за 12000 грн, а іншу частину ТОВ «Екопюр» бажало отримати готівковими коштами. Також, ОСОБА_28 повідомив, що гроші не надійшли на рахунок, а підприємство згідно законодавства вимушено сплатити податки. А відтак, останній просив взяти у Auto Maximum документи, що підтверджують отримання коштів від неї і оплату на ТОВ «Екопюр».
Щодо претензій ОСОБА_30 про укладення договору від 09.11. за балансовою вартістю 1 771 112 грн., а не за заниженою ОСОБА_27 і ОСОБА_31 повідомили, що саме таку вартість авто сформував ТОВ «Екопюр», його бухгалтер особисто надав в РСЦ МВС в м. Києві 09.11.2019 р. довідку саме про таку вартість авто. Крім того, ОСОБА_10 також, в свою чергу, під час розмови із ОСОБА_27 наполягала виключно на зазначенні в договорі повної вартості авто. За їх словами, саме це стало підставою для висунення претензії з боку ОСОБА_30 до нихКрім того, ОСОБА_31 та ОСОБА_27 повідомили, що з ОСОБА_32 мали раніше бізнесові стосунки, щодо продажу інших машин. Також, 25.02.2020 ОСОБА_15 надав в письмовому вигляді підтвердження отримання ним за договором від 09.11.2019 №8047/2019/1764321 в якості оплати за спірний автомобіль грошових коштів в сумі 1 771 112 грн. Цей лист разом із відповіддю на вимогу від 26.06.2020 р. остання надіслала до ТОВ «Екопюр», яке на момент звернення із заявою про злочин від 07.07.2020 було достовірно обізнане про факт отримання його представником оплати за автомобіль у повному обсязі.
Як в подальшому повідомив ОСОБА_33 , отримані від неї кошти, були одразу після підписання договору передані ОСОБА_34 , який безпосередньо поставив даний автомобіль для продажу, передав його ОСОБА_35 , а також передав довіреність та документи на зазначений автомобіль.
Директор підприємства ТОВ «Екопюр» ОСОБА_36 , особисто був обізнаний про дані обставини, оскільки листом від 10.07.2020, надана письмову відповідь на його вимогу від 26.06.2020 з додатком, а саме копією листа ОСОБА_37 в якому останній підтверджує оплату авто в повному обсязі.
Слідчим суддею враховується той факт, що власнику майна ОСОБА_10 в кримінальному провадженні №12020105070000073 від 08.07.2020 року станом на даний час не повідомлено про підозру, при цьому, підстав, передбачених ч. 4 ст. 170 КПК України за матеріалами клопотання, також не вбачається. Станом на час розгляду клопотання про арешт майна в суді, до суду не надано відомостей стосовно особи до якої висунуто підозру.
Окрім цього, посилання ініціатора клопотання на ту обставину, що вказане майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України також не містить під собою правового підґрунтя, оскільки дане твердження належним чином необґрунтовано та невмотивоване, а є тільки звичайним посиланням на відповідну норму кримінального процесуального закону. На підставі викладеного, суд критично ставиться до тверджень представника ТОВ «Екопюр» про те, що спірний автомобіль, має доказове значення в даному кримінальному провадженні.
Клопотання про арешт майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК України. Так, відомостей, що автомобіль у встановленому порядку визнаний органом досудового розслідування речовим доказом у кримінальному провадженні, не надано, в матеріалах клопотання відсутня відповідна постанова органу досудового розслідування про визнання його речовим доказом, а відтак, в даному випадку не може ставитися питання про накладення на нього арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, виходячи з того, що при цьому нівелюється мета накладення на них арешту, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
З урахуванням викладеного, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити, що існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що майно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, суд вважає, що у даному кримінальному провадженні представник ТОВ «Екопюр» не довів необхідності у накладенні арешту на вказане майно.
У відповідності до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.
У відповідності до п. 1, 2, 5 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
В судовому засіданні цивільним позивачем, станом на час розгляду клопотання про накладення арешту в суді, з посиланням на належні та допустимі докази, не доведено обставини, які підтверджують, що незастосування такого арешту призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, не є також переконливою розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням даного кримінального провадження. А відтак, не була доведена необхідність арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, з огляду на що, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання про арешт майна.
Враховуючи вищезазначене, керуючись ст. ст. 167 - 168, 170 - 173, 309 КПК України, -
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про накладення арешту на майно - відмовити;
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва.
Слідчий суддя ОСОБА_1