Справа № 758/12915/20
3/758/6941/20 Категорія 156
24 грудня 2020 року cуддя Подільського районного суду м.Києва Зубець Ю. Г., розглянувши матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції в м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 035206 від 06 жовтня 2020 р., ОСОБА_1 06 жовтня 2020 року близько 00 години 45 хвилин по вул. Нижній Вал, 49 в м. Києві керував транспортним засобом «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння: зіниці очей розширені та не реагують на світло, тремтіння пальців рук, неприродна блідість шкірного покрову обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
ОСОБА_1 в судове засідання з'явився. Свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визнав та пояснив суду, що 06 жовтня керував транспортним засобом «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_1 , та був зупинений працівниками патрульної поліції. Працівниками поліції було складено постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення вимог п.п. 8.4.6 ПДР України, ОСОБА_1 визнав дане правопорушення. Під час зупинки транспортного засобу також повідомили, що у них є підозри щодо перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння. ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп'яніння, при цьому зазначив, що хоче пройти його самостійно, однак процедура проведення медичного огляду йому роз'яснена не була та йому не було запропоновано проїхати разом з працівниками поліції до медичного закладу як це передбачено ч. 4 ст. 266 КУпАП. Крім того, працівники поліції не ознайомили ОСОБА_1 з його правами та наслідками не проходження медичного огляду. ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, пояснення свідків не відповідають обставинам справи. Відео з бодікамери має 14-секундну тривалість, на ньому не видно обличчя ОСОБА_1 та не висвітлює всієї ситуації, яка відбулася під час його зупинки поліцією. В подальшому ОСОБА_1 прибув у медичну установу для проходження огляду на стан сп'яніння, йому було роз'яснено, що процедура є платною, однак необхідної суми грошових коштів він не мав при собі. У матеріалах справи відсутнє направлення на огляд з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння, працівниками поліції також не було проведено належного огляду стану ОСОБА_1 . Також ОСОБА_1 повідомив, що займається приватними пасажирськими перевезеннями та має на утриманні бабусю похилого віку, алкогольні та наркотичні речовини не вживає, до адміністративної відповідальності не притягувався
Вислухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення (а.с. 1), пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с.2), відеозапис з нагрудної камери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення даного адміністративного правопорушення (а.с.3), суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен вжити всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного і об'єктивного дослідження доказів у справі та з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, як зазначено в ч.2 ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП і не може бути перекладений на суд.
Вказане відповідає вимогам Конституції України та практиці ЄСПЛ.
Так, відповідно до вимог ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно вимог ч.2 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п.2 ст.6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» (Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgment of 2 September 1998. Reports. 1998 VI), представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення, і, отже ст.6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку на підставі законно добутих доказів.
Враховуючи викладене, вважаю, що в справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення ст.62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Крім того, дослідивши матеріали справи, судом не встановлено факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку та що йому було запропоновано проїхати разом з працівниками поліції до медичного закладу як це передбачено ч. 4 ст. 266 КУпАП.
Враховуючи, що в справі відсутні належні та допустимі докази на підтвердження викладених в протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , тобто порушенні п. 2.5 ПДР України і вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, провадження підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у звязку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу цього правопорушення.
Згідно з положеннями пп. «а» ч. 1 ст. 247 КУпАП, відсутність події і складу адміністративного правопорушення є підставою для закриття провадження.
За таких обставин провадження по даному адміністративному матеріалу відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 130, 247, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суддя, -
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти діб з дня винесення постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ю.Г. Зубець