11 січня 2021 року
м. Київ
справа № 826/10852/18
адміністративне провадження № К/9901/35307/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В. перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі №826/10852/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ УКРАЇНА» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ УКРАЇНА» звернулось до адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби в якому просило суд визнати протиправною відмову Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, оформлену листом від 28 лютого 2018 року №9446/10/28-10-41-03-10 про невизнання податковою декларацією та неприйняття уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік від 22 лютого 2018 року №9082312237 Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ УКРАЇНА», зобов'язати Офіс великих платників податків Державної податкової служби прийняти уточнюючу податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ УКРАЇНА» з податку на прибуток за 2014 рік, яка була подана 22 лютого 2018 року за №9082312237 та вважати такою, що прийнята в день фактичного її отримання - 22 лютого 2018 року, зобов'язати Офіс великих платників податків Державної податкової служби внести показники уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток від 22 лютого 2018 року №9082312237 Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ УКРАЇНА» за 2014 рік до інтегрованої картки платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 19341005) та здійснити наступні коригування станом на 22 лютого 2018 року, а саме: виключити дані про суми штрафних санкцій у загальному розмірі 7498757,00грн (штрафу у розмірі 1944201,00грн та пені у розмірі 5554556,00грн), що були нараховані безпідставно в ході опрацювання уточнюючої декларації від 19 листопада 2015 року, змінити дані про суми надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ УКРАЇНА», код 19341005, а саме: замість суми 13336848,75грн, вказати суму 20835605,75грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року, адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Офіс великих платників податків Державної податкової служби 21 грудня 2020 року звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
З аналізу вищевказаних положень суд дійшов висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 цього Кодексу, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі Офіс великих платників податків Державної податкової служби зазначає, що оскаржуване рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Підставою касаційного оскарження податковий орган вказує на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України тобто на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до не згоди з ухваленими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України, при цьому відповідач не враховує, що суд касаційної інстанції лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи те, що скаржником у касаційній скарзі не зазначено передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку, суд дійшов висновку, що така скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню особі, яка її подала.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись пунктом 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі №826/10852/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ УКРАЇНА» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - повернути заявнику.
Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами - скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
В.В. Хохуляк
Суддя Верховного Суду