11 січня 2021 року
Київ
справа №569/17259/15-а
адміністративне провадження №К/9901/26/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Кашпур О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Загороднюка А.Г., Єресько Л.О., Кашпур О.В. у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до міського голови міста Рівного, Рівненської міської ради, за участю третіх осіб - державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у місті Рівному, приватного підприємства "Абрис", про скасування рішення щодо безпідставної відмови у приватизації земельної ділянки,
В грудні 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з адміністративним позовом до Рівненської міської ради, в якому, уточнивши позовні вимоги, просили суд: визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської міської ради (52 сесія, 6 скликання) від 16 липня 2015 року № 5469 "Про відмову в передачі безоплатно у спільну сумісну власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 " щодо відмови у передачі безоплатно у спільну сумісну власність земельної ділянки площею 495 кв.м. на АДРЕСА_1 з числа земель житлової та громадської забудови комунальної власності територіальної громади міста Рівного в особі Рівненської міської ради (кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:041:0487) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (далі спірна земельна ділянка) та зобов'язати Рівненську міську раду вчинити дії з перегляду питання (рішення) щодо необхідності безоплатної передачі позивачам у спільну сумісну власність (приватизації) спірної земельної ділянки у встановлений частиною другою статті 118 ЗК України місячний строк та прийняти з цього приводу відповідне рішення.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 19 червня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Рівненської міської ради (52 сесія, 6 скликання) від 16 липня 2015 року № 5469 "Про відмову в передачі безоплатно у спільну сумісну власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 " щодо відмови у передачі безоплатно у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельної ділянки площею 495 кв.м. на АДРЕСА_1 , з числа земель житлової та громадської забудови комунальної власності територіальної громади міста Рівного в особі Рівненської міської ради (кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:041:0487) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Зобов'язано Рівненську міську раду прийняти рішення про безоплатну передачу у спільну сумісну власність (приватизацію) земельної ділянки площею 495 кв.м. на АДРЕСА_1 з числа земель житлової та громадської забудови комунальної власності територіальної громади міста Рівного в особі Рівненської міської ради (кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:041:0487) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у встановлений частиною другою статті 118 Земельного кодексу України. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
В апеляційному порядку зазначене судове рішення не переглядалося.
ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду першої інстанції із заявами про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
У липні 2020 року ОСОБА_1 вкотре звернувся до суду першої інстанції із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення, в якій просив суд: змінити спосіб і порядок виконання судового рішення шляхом заміни у виконавчому провадженні боржника Рівненську міську раду на боржника Центр надання адміністративних послуг у місті Рівному Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської Ради, якого (боржника) потрібно (необхідно) зобов'язати зареєструвати речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 5610100000:01:041:0487 громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 для можливості виконання рішення Рівненського міського суду у справі №569/17259/15-а, яке у своїй суті вбачає передачу земельної ділянки з комунальної власності у приватну власність (приватизацію).
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 27 липня 2020 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 грудня 2010 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 27 липня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі №569/17259/15-а, оскільки за правилами частини другої статті 328 КАС України ухвала суду першої інстанції про зміну способу і порядку виконання судового рішення, після її перегляду апеляційним судом, не підлягає касаційному оскарженню.
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просив визначити спосіб виконання судового рішення від 19 червня 2019 року у справі №569/17259/15-а, зобов'язавши Рівненську міську раду прийняти рішення про безоплатну передачу у спільну сумісну власність (приватизацію) земельної ділянки площею 495 кв. м. на АДРЕСА_1 з числа земель житлової та громадської забудови комунальної власності територіальної громади міста Рівного в особі Рівненської міської ради (кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:041:0487) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у встановлений частиною 2 статті 118 Земельного кодексу України місячний строк.
Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 569/17259//15-а з тих підстав, що відповідно до приписів статті 378 КАС України питання зміни та способу виконання судового рішення вирішується судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Вирішено питання розподілу судових витрат.
23 грудня 2020 року ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" подав касаційну скаргу на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині розподілу судових витрат.
Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2020 року у відкритті касаційного провадження відмовлено.
04 січня 2021 року ОСОБА_1 вдруге подано через підсистему "Електронний суд" касаційну скаргу на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року.
05 січня 2021 року через підсистему "Електронний суд" ОСОБА_1 подав заяву про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Загороднюка А.Г., Єресько Л.О., Кашпур О.В..
Обґрунтовуючи відвід колегії суддів скаржник зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) якщо, він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи або за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді
Частинами першою, другою статті 36 КАС України передбачені випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
Судді повинні розглядати справи неупереджено, на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чиєї сторони або з будь-якої причини.
Неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Слово «неупереджений» передбачає відсутність упередженості, як реальної, так і суб'єктивної.
Стаття 6 Конвенції з прав людини вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами.
У рішенні в справі «Білуха проти України» від 9 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).
Принцип справедливості - основоположний принцип права, який являє собою ідею домірності вкладеного та отриманого в усіх сферах життєдіяльності людини та їхнього правового забезпечення, а також передбачає вимогу відповідності між практичною роллю різних індивідів (соціальних груп) у житті суспільства та їхнім соціальним становищем, між їхніми правами та обов'язками, правопорушенням і відповідальністю, заслугами людей та їхнім суспільним визнанням.
Скаржником не наведено обґрунтованих підстав про те, що колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду головуючого судді Загороднюка А.Г. та суддів Єресько Л.О., Кашпур О.В. зацікавлені у розгляді справи не на користь ОСОБА_1 та підлягають відводу.
Твердження позивача не є об'єктивно обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях та незгодою з судовим рішенням.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
Згідно з частиною четвертою статті 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі надходження заяви про відвід - до вирішення питання про відвід.
Керуючись статтями 36, 40 КАС України,
Заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Загороднюка А.Г., Єресько Л.О., Кашпур О.В. визнати необґрунтованою.
Заяву ОСОБА_1 передати для визначення у порядку встановленому частиною 1 статті 31 КАС України судді, який вирішуватиме питання про відвід колегії суддів Загороднюка А.Г., Єресько Л.О., Кашпур О.В.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: А. Г. Загороднюк
Судді: Л.О. Єресько
О.В. Кашпур