11 січня 2021 року
м. Київ
справа № 420/1/20
адміністративне провадження № К/9901/33378/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2020 року в справі №420/1/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним і скасування наказу, зобов'язання прийняти рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - ГУ ДМС України в Одеській області), у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ №244 від 20 грудня 2019 року, яким відмовлено у оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- зобов'язати відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2020 року повернуто скаржнику.
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2020 року повернуто скаржнику.
03 грудня 2020 року до Верховного Суду втретє надіслано касаційну скаргу громадянина ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2020 року.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті з таких підстав.
Статтею 329 КАС України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється із дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
З оскаржуваної постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2020 року встановлено, що її прийнято в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, повний текст якої складеного цього ж дня. За таких обставин останнім днем строку на її касаційне оскарження є 24 квітня 2020 року.
Касаційну скаргу подано 03 грудня 2020 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
У касаційній скарзі скаржник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження, обґрунтовуючи його тим, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 329 КАС України, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину.
Суд зазначає, що відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Уважаючи, що касаційну скаргу скаржником уперше подано до Верховного Суду в межах строку, установленого статтею 329 КАС України, а саме: 23 квітня 2020 року, Суд уважає, що заява про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню.
Суд зазначає, що предметом спору в справі №420/1/20 є: визнання протиправним і скасування наказу про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; зобов'язання прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Отже, спірні правовідносини виникли у зв'язку з перебуванням іноземця на території України.
У розумінні пункту 11 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України є справами незначної складності.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом частини п'ятої указаної норми підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на таке: справа має для нього виняткове значення, оскільки у разі відмови у розгляді заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, він буде змушений повернутися до країни походження; підставою касаційного оскарження судових рішень є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах: Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу до Конвенції 1967 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Конвенції ООН «Проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», пунктів 39-43, 51, 56-60, 196, 197 Керівництва з процедур і критеріїв з визначення статусу біженця відповідно до Конвенції 1951 року та Протоколу 1967 року, окремих положень Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», Закону України «Про засади мовної політики», Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом МВС України від 07 вересня 2011 року № 649.
Однак такі доводи не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, встановлених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки крім загальних посилань на наявність виняткового значення для скаржника, наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що його звернення до відповідача із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не обумовлене потребою у міжнародному захисті, а пов'язане лише із бажанням легалізації власного перебування в Україні.
Крім того, яку саме норму права неправильно застосували суди, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду, скаржником не зазначено.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки скаржник, оскаржуючи судові рішення, прийняті у справі незначної складності, не вказав випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суд ураховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі «Азюковська проти України» (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Керуючись статтями 328, 329, 333 КАС України, Суд
Задовольнити заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження та поновити цей строк.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2020 року в справі №420/1/20.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко