11 січня 2021 року
м. Київ
справа № 200/1520/20-а
адміністративне провадження № К/9901/35651/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Шишова О.О.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року у справі №200/1520/20-а за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку, зобов'язання поновити реєстрацію, як платника єдиного податку, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ФОП ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення №32/05-99-50-33/ НОМЕР_1 від 02 вересня 2019 року про анулювання реєстрації платником єдиного податку; зобов'язати поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку, з 1 квітня 2016 року; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001923306 від 20 листопада 2019 року, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими санкціями) в розмірі 17,60 грн, сума пені 0,10 грн, податкового повідомлення-рішення №0001883306 від 20 листопада 2019 року, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується за результатами річного декларування, за податковим зобов'язання в сумі 6 799,02 грн та штрафними (фінансовими санкціями) в розмірі 1 699,76 грн податкового повідомлення-рішення №0001893306 від 20 листопада 2019 року, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за податковими зобов'язаннями в сумі 81 588, 23 грн, та штрафними (фінансовими санкціями) в розмірі 20 397,06 грн.
Позов обґрунтовано тим, що невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії (рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку) призводить до його протиправності. Оскільки позивач, як платник єдиного податку протягом 2016-2018 років була звільнена від обов'язку сплати податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та сплати військового збору, спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року, позовні вимоги задоволені.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з вказаною касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на обставини, встановлені судовими рішеннями, предметом спору у цій справі є визнання протиправними та скасування рішень контролюючого органу, на підставі яких може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (110501,77 грн < 210200,00 грн).
Отже, ця адміністративна справа підпадає під критерій, встановлений пунктом 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення справи незначної складності.
Оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності.
У касаційній скарзі міститься посилання на те, що ця справа має виняткове значення для відповідача, оскільки за наявності практики Верховного Суду на користь контролюючого органу судами першої та апеляційної інстанції приймаються рішення на користь суб'єкта господарської діяльності, а подібні спори досить розповсюджені.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на існування обставин, визначених підпунктом «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, має загальний характер та притаманне кожній аналогічній справі, а тому не може прийматись судом, як виключний випадок.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95).
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року у справі №200/1520/20-а за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку, зобов'язання поновити реєстрацію, як платника єдиного податку, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді Н.Є. Блажівська
О.О. Шишов