11 січня 2021 року
м. Київ
справа № 640/3852/20
адміністративне провадження № К/9901/35582/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів -Блажівської Н.Є., Шишова О. О.,
перевіривши касаційну скаргу Київської міської митниці Державної митної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року у справі №640/3852/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ліо С» до Київської міської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Ліо С» звернулась до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної митної служби України, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС України про коригування митної вартості товарів від 21.11.2019 №А125110/2019/110099/2.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 20.11.2019 ним здійснювалося імпортування товару з Польщі, у зв'язку з чим подано митну декларацію №А125110/2019/422989, в якій визначено вартість товару за першим методом (ціною контракту), та до якої, як вважає позивач, додано всі, передбачені Митним кодексом України, документи, що підтверджують заявлену ним митну вартість. Однак, відповідачем, на думку позивача, протиправно скориговано заявлену товариством митну вартість за резервним методом та прийнято оскаржуване рішення від 21.11.2019 № UА125110/2019/110099/2.
При цьому, позивач зазначає, що у зазначеному рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем не наведено обґрунтування щодо неможливості застосування інших методів визначення митної вартості, які передують резервному, а також не вказано, яким чином недоліки, на які посилається контролюючий орган, впливають на заявлену митну вартість або унеможливлюють здійснення її перевірки.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2020 відкрито провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛІО С» задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Обговоривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.
Такий перелік не є вичерпним.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини.
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності.
Таким чином, оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності і передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, виняткові обставини для їх касаційного оскарження відсутні.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Київської міської митниці Державної митної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року у справі №640/3852/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ліо С» до Київської міської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді Н.Є. Блажівська
О.О. Шишов