11 січня 2021 року
м. Київ
справа № 300/2198/19
адміністративне провадження № К/9901/35274/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів -Блажівської Н.Є., Шишова О. О.,
перевіривши касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у справі №300/2198/19 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Лев» до Івано-Франківської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів, -
Приватне підприємство «Лев» звернувся до суду з позовом до Івано-Франківської митниці ДФС, в якому просить визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206000/2019/00748, №UA206000/2019/00749, №UA206000/2019/00754 та рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206000/2019/000748/2, №UA206000/2019/000749/2 від 26.09.2019 та №UA206000/2019/000754/2 від 01.10.2019.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем в порушення норм Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товарів - транспортних засобів марки "Peugeot", модель "208", об'єм двигуна 1560 см. куб., марки "Peugeot", модель "208", об'єм двигуна 1560 см. куб., марки "Skoda", модель "Rapid", об'єм двигуна 1422 см. куб. та обраний метод їх визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), внаслідок чого прийнято оскаржувані картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також рішення про коригування митної вартості товарів. Вартість автомобіля марки "Peugeot", модель "208", об'єм двигуна 1560 см. куб. згідно рахунку-фактури №FM/3/09/2019 від 03.09.2019 становить 14 000,00 PLN. При перетині кордону України і декларуванні визначено митну вартість транспортного засобу за ціною договору. Вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів поданий позивачем перелік документів і необґрунтовано скоригував митну вартість автомобіля марки "Peugeot", модель "208". Як наслідок, застосування резервного методу для визначення митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості з 14 000,00 PLN до 44 134,00 PLN суттєво порушує права позивача. Аналогічно, вказує, що вартість автомобіля марки "Peugeot", модель "208", об'єм двигуна 1560 см. куб. згідно рахунку-фактури №FM/2/09/2019 від 03.09.2019 становить 8 000,00 PLN. При перетині кордону України і декларуванні визначено митну вартість транспортного засобу за ціною договору. Відповідач безпідставно поставив під сумнів поданий позивачем перелік документів і необґрунтовано скоригував митну вартість автомобіля марки "Peugeot", модель "208".Як наслідок, застосування резервного методу для визначення митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості з 8 000,00 до 25 032,00 PLN суттєво порушує права позивача. Також, зазначає, що вартість автомобіля марки "Skoda", модель "Rapid", об'єм двигуна 1422 см. куб. згідно рахунку-фактури №38A/2019 від 26.09.2019 становить 14 670,53 PLN. При перетині кордону України і декларуванні визначено митну вартість транспортного засобу за ціною договору. На переконання позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів поданий позивачем перелік документів і необґрунтовано скоригував митну вартість автомобіля марки "Skoda", модель "Rapid".Як наслідок, застосування резервного методу для визначення митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості з 14 670,53 до 38 113,00 PLN суттєво порушує права позивача.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року, позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Обговоривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.
Такий перелік не є вичерпним.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини.
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, позивач, як на підставу для відкриття касаційного провадження, посилається на те, що дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Однак скаржником не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги. Доводи касаційної скарги, фактично, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності і передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, виняткові обставини для їх касаційного оскарження відсутні.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Галицької митниці Держмитслужби на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у справі №300/2198/19 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Лев» до Івано-Франківської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді Н.Є. Блажівська
О.О. Шишов