11 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 308/13022/18 пров. № А/857/15058/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Іщук Л.П.,
Сеник Р.П.,
секретаря судового засідання Максим Х.Б.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Закарпатської митниці Держмитслужби на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області (головуючий суддя Іванов А.П.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород 07 вересня 2020 року у справі №308/13022/18 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил,
13.11.2018 представник ОСОБА_1 адвокат Діовші Артур Яношович звернувся в суд з позовом до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України, просив скасувати постанову в справі про порушення митних правил 4681/30500/18 від 24.10.2018, а справу щодо порушення митних правил закрити за відсутності в діях ознак порушення митних правил.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 вересня 2020 року позов задоволено частково: постанову Закарпатської митниці ДФС в справі про порушення митних правил №4681/30500/18 від 24.10.2018 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 Митного кодексу України в частині накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн. змінено, звільнивши ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого нею адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням, а провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України щодо ОСОБА_1 закрито. В іншій частині вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при ввезенні громадянами на митну територію України транспортних засобів в режимі транзит, такий громадянин зобов'язаний надати, а працівник митному органу зобов'язаний вимагати надання оригіналів та ксерокопії документів, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних документів на транспортний засіб. Суд першої інстанції вказав, що факт ввезення позивачкою згаданого вище транспортного засобу в режимі транзит на митну територію України 04.11.2016 та факт не вивезення останнього у встановлений п.1 ст.95 МК України термін транзитного перевезення автомобіля в межах діяльності однієї митниці, було виявлено 30.09.2018. Суд першої інстанції зазначив, що посадовою особою, якою вирішувалося питання про притягнення позивача до відповідальності, не враховано всіх дійсних обставин вчинення вказаного правопорушення, а саме: особу, яка притягається до відповідальності позивача, яка раніше до відповідальності за порушення митних правил не притягалася; даних, які безпосередньо, поза розумним сумнівом вказували б на наявність у позивача умислу на порушення вимог митного контролю, наслідки даного порушення, які не представляють собою суспільної небезпеки та не завдали значної шкоди державним чи суспільним інтересам. З врахуванням вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що штраф у сумі 8500 грн. як міра відповідальності за вчинене порушення митних правил, передбачене ч.3 ст.480 МК України є занадто суворим та може поставити останню у тяжке матеріальне становище.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Закарпатська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи, висновки суду першої інстанції обставинам справи не відповідають. Скаржник вказує, що згідно облікової бази даних АСМО «Інспектор» транспортний засіб «Mitsubishi», модель «Petrol», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 станом на 02.11.2020 за межі митної території України не вивезений, а тому позивач не виконала взятий на себе обов'язок щодо вивезення вказаного транспортного засобу. Скаржник зазначає, що документи, які б підтверджували неможливість дотримання терміну транзиту вказаного транспортного засобу позивач не надала.
Учасники справи в судове засідання 11.01.2021 не з'явились, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, з врахуванням положень статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що відповідно до частини 2 статті 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень статтей 229, 230 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, секретарем забезпечено ведення протоколу судового засідання.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.
Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, 24.10.2018 Закарпатською митницею ДФС розглянуто справу про порушення митних правил №4681/30500/18 та винесено постанову, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 470 Митного кодексу України. Встановлено, що 30.09.2018 о 08 год. 41 хв. в зону митного контролю митного поста «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС на смугу руху «зелений коридор» в напрямку «в'їзд в Україну» заїхав транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ» модель «SPRINTER 313 CDI», реєстраційний номерний знак України НОМЕР_2 , де в якості пасажира слідувала ОСОБА_1 , яка прямувала з території Угорщини в Україну у приватних справах. Під час проведення аналітично-перевірочних заходів з використанням баз даних, а саме: АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України, встановлено, що 04.11.2016 через митний пост «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС громадянкою України ОСОБА_1 в режимі «транзит» ввезено на митну територію України транспортний засіб марки «Mitsubishi», модель «Petrol», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак Великобританії НОМЕР_3 . Станом на 30.09.2018 вказаний автомобіль вивезено за митну територію України не було, хоча ОСОБА_1 зобов'язана була доставити такий на митницю у строк до 09.11.2016 включно.
Вважаючи вказану постанову протиправною, такою, що підлягає скасуванню, ОСОБА_1 звернулась із позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Статтею 90 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) встановлено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 95 МК України встановлюються такі строки транзитних перевезень для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Відповідно до частини 3 статті 470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як зазначено у постанові в справі про порушення митних правил №4681/30500/18 від 24.10.2018, у поясненнях від 30.09.2018 ОСОБА_1 зазначила, що 04.11.2016 перетинала пункт пропуску «Ужгород». При перетині кордону автомобіль на якому рухалась ОСОБА_1 в напрямку «виїзд з України» поламався та водій сказав, що потрібно повернутись на територію України на іншому автомобілі та пересадив ОСОБА_1 до легкового автомобіля марки «Mitsubishi», модель «Petrol», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак Великобританії НОМЕР_3 . Про те, що вказаний автомобіль був оформлений на неї ОСОБА_1 не знала. Зі слів гр. України ОСОБА_1 , де знаходиться транспортний засіб та документи на нього не знає.
Як зазначено в оскаржуваній постанові, вина позивача підтверджується протоколом про ПМП №4681/30500/18 від 30.09.2018, поясненнями ОСОБА_1 , витягом з баз даних ЄАІС Державної фіскальної служби України та іншими матеріалами справи.
Так, Єдина автоматизована інформаційна система Держмитслужби (далі - ЄАІС Держмитслужби) - багатофункціональна інтегрована автоматизована система, що забезпечує інформаційну підтримку та супроводження митної справи в Україні і становить сукупність кількох взаємопов'язаних інформаційних систем, зокрема, автоматизованої інформаційної системи «Центр», автоматизованої системи митного оформлення, інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронна пошта» та інших систем, програмно-інформаційних комплексів.
З аналізу підпункту 1.1 частини 1 розділу ІV Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17 листопада 2015 року №1118, вбачається, що при оформленні зобов'язання про транзит визначальним є не факт знаходження особи за кермом автомобіля та наявності прав на керування транспортним засобом, а факт зазначення такої особи у поданих документах власником транспортного засобу або уповноваженою особою.
У разі ввезення громадянином-нерезидентом з метою транзиту на митну територію України ТЗ, зареєстрованого у відповідному реєстраційному органі іноземної держави, або ввезення з цією самою метою громадянином-резидентом ТЗ, зареєстрованого постійно в цьому органі та який йому належить, що підтверджується відповідним документом про право власності на такий транспортний засіб та реєстраційним документом, декларування такого ТЗ здійснюється в усній формі.
У абзаці 4 пункту 9 Розділу І «Загальні положення» зазначених Правил встановлено, що не підлягає пропуску через митний кордон України ТЗ, увезення якого в Україну заборонено згідно із законодавством або на який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).
Згідно з пунктом 14 Розділу І «Загальні положення» вказаних Правил митні органи для звітності ведуть облік ТЗ, що переміщуються через митний кордон України і належать громадянам, із застосуванням Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (далі - ЄАІС), яка створюється з метою забезпечення реалізації державної політики у митній справі, серед основних завдань якої є збирання, оброблення, створення, накопичення, аналіз, передавання та зберігання інформації у сфері митної справи, а також контроль за переміщенням вантажів, що перебувають під митним контролем, як через митний кордон України, так і в її межах.
Так, до матеріалів справи долучено витяг з ПІК «Інспектор-2006», Інформацію про факти перетину Державного кордону України транспортним засобами, отриману з використанням можливостей відомчої підсистеми Держмитслужби системи «Аркан», Інформацію за даними Диспетчера ЗМК та Пасажирського пункту пропуску, відповідно до яких 04.11.2016 в автомобілі перебувало двоє осіб, окрім позивача - ОСОБА_2 , однак пояснення від нього уповноваженою посадовою особою органів доходів і зборів не відбирались.
Будь-яких інших документів, окрім витягів з інформаційно-аналітичних систем Держмитслужби, на підтвердження ввезення позивачем зазначеного транспортного засобу відповідачем не подано.
Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення, а тому протокол про порушення митних правил за відсутності інших доказів, не може розглядатися судом апеляційної інстанції як самодостатній доказ на підтвердження зазначених в ньому обставин.
В свою чергу, в поясненнях, наданих уповноваженій особі 30.09.2018, позивач заперечувала факт ввезення спірного транспортного засобу на територію України, що, на переконання суду апеляційної інстанції, слугувало підставою, для встановлення фактичних обставин ввезення ТЗ.
Аналізуючи вимоги частини 1 статті 486, статті 489 МК України, щодо з'ясування обставин кожної справи та вирішення її з дотриманням вимог закону, а також приписів частини 1 статті 466 МК України, щодо застосування адміністративного стягнення за порушення митних правил не інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України, вимог пунктів 2 та 3 частини 1 статті 531 МК України, щодо підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, враховуючи, що відповідачем при винесені оскаржуваної постанови не досліджено всіх обставин справи в їх сукупності та не надано їм належної оцінки, не опитано, в тому числі, особу, яка перебувала в автомобілі разом з позивачем, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем оскаржена постанова у справі про порушення митних правил №4681/30500/18 від 24.10.2018 винесена без дотримання законодавчих приписів та без врахування обставин у справі, оскільки відповідачем не перевірено факт ввезення саме позивачем спірного автомобіля на митну територію України, а тому така підлягає скасуванню.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
За встановлених обставин, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо доведеності факту ввезення позивачем згаданого вище транспортного засобу в режимі транзит на митну територію України 04.11.2016 та факту не вивезення останнього у встановлений статтею 95 МК України термін транзитного перевезення автомобіля в межах діяльності однієї митниці, що було виявлено 30.09.2018.
Згідно з статтею 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України (частина 6 статті 530 МК України).
Вичерпний перелік прав місцевого загального суду як адміністративного за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності закріплений частиною 3 статті 286 КАС України та таким не передбачено можливість звільнення судом особи від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого нею адміністративного правопорушення.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12 грудня 2019 року у справі №678/568/17, розгляд та питання про звільнення порушника від адміністративної відповідальності при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення є виключними повноваженнями посадової особи органу, який приймав рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, а не суду.
При цьому, в межах санкції частини 3 статті 470 МК України альтернативних видів адміністративних стягнень за порушення митних правил не передбачено.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо можливості звільнення судом позивача від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого нею адміністративного правопорушення.
Відповідно до положень частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Так, у пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентної практики ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового.
Щодо судових витрат, то в силу приписів статті 139 КАС України такі розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 230, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Закарпатської митниці Держмитслужби задовольнити частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 вересня 2020 року у справі №308/13022/18 скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил задовольнити.
Скасувати постанову Закарпатської митниці ДФС в справі про порушення митних правил №4681/30500/18 від 24.10.2018 та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді Л. П. Іщук
Р. П. Сеник