05 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/8695/20 пров. № А/857/12564/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,
з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року у справі № 140/8695/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Ксензюк А.Я.,
час ухвалення рішення - 19.08.2020 року,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - не зазначена,
Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача - Головного управління Національної поліції у Волинській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції у Волинській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП у Волинській області» №1051/в від 29 травня 2020 року; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Волинській області від 09 червня 2020 року № 176 о/с «По особовому складу» в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 (0056395), заступника начальника відділу режиму та технічного захисту інформації ГУНП за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»; зобов'язати Головне управління Національної поліції у Волинській області поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника відділу режиму та технічного захисту інформації ГУНП у Волинській області з 09 червня 2020 року; зобов'язати Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 09 червня 2020 року по день поновлення позивача на службі в поліції на посаді заступника начальника відділу режиму та технічного захисту інформації ГУНП у Волинській області; в частині поновлення позивача на службі в поліції на посаді заступника начальника відділу режиму та технічного захисту інформації ГУНП у Волинській області та нарахування й виплати відповідачем грошового забезпечення ОСОБА_1 за один місяць прийняту постанову допустити до негайного виконання.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, покликаючись на те, що вважає притягнення її до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції незаконним, а оскаржувані накази в частині звільнення зі служби в поліції протиправними, оскільки наявність кримінального провадження відносно неї за відсутності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили не може бути самостійною і достатньою підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності за вчинення тих самих дій, що інкримінуються як вчинення злочину. Відносно позивача відсутній обвинувальний вирок суду, яким би було встановлено вчинення позивачем злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України. Вважає, що службове розслідування проведено упереджено, комісія допустила неповноту з'ясування обставин справи. Дисциплінарною комісією не зібрано достатніх матеріалів, не перевірено їх, а отже є підстави вважати, що рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення прийнято необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення. Також вказує, що в її службові обов'язки не входить скасування арешту майна, а тому вжиття заходів щодо повернення транспортного засобу транспортного засобу, який вилучений та на який накладено арешт у ході досудового розслідування кримінального провадження заступником начальника відділу режиму та технічного захисту інформації ГУНП згідно з кримінальним законодавством є неможливим. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи у судове засідання повторно не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивач ОСОБА_1 подала клопотання про розгляд справи 05 січня 2021 року без її участі, а тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом ГУНП у Волинській області від 20 листопада 2019 року №396 о/с «По особовому складу» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 призначено заступником начальника відділу режиму та технічного захисту інформації ГУНП, звільнивши її з посади інспектора з режиму секретності управління стратегічних розслідувань ГУНП.
27 квітня 2020 року з Управління кадрового забезпечення ГУНП у Волинській області надійшов рапорт до керівництва ГУНП у Волинській області із зазначенням інформації про те, що 27 квітня 2020 року слідчим територіального управління ДБР розташованого у м. Львові спільно з працівниками Волинського управління ДВБ НПУ та УСБУ у Волинській області викрито під час отримання неправомірної вигоди заступника начальника відділу режиму та технічного захисту інформації ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_1 .. Попередньо установлено, що ОСОБА_1 було викрито під час отримання від громадянина ОСОБА_2 неправомірної вигоди в розмірі 700 доларів США за повернення йому тимчасово вилученого автомобіля.
У зв'язку із цим 30 квітня 2020 року ГУНП у Волинській області видано наказ №548 на проведення службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни ОСОБА_1 .
Службовим розслідування встановлено, що слідчими Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м. Львові, спільно з працівниками Волинського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, управління служби безпеки у Волинській області та прокуратурою Волинської області, в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020030000000005 від 09 січня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, у фойє ГУНП у Волинській області затримано на гарячому після отримання, частини неправомірної вигоди в розмірі 700 доларів США заступника начальника ВРТЗІ ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_1 , яка, являючись працівником правоохоронного органу, всупереч інтересам служби, з метою особистого збагачення вимагала грошові кошти в розмірі 1 500 доларів США за повернення вилученого в ході огляду місця події автомобіля Volkswagen Bora, н.з. НОМЕР_1 . Під час проведення огляду місця події вилучено 700 доларів США.
Після цього, ОСОБА_1 затримали в порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, а предмет неправомірної вигоди у розмірі 700 доларів США працівниками правоохоронних органів вилучений.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020030000000005 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, за фактом вимагання та отримання неправомірної вигоди працівниками правоохоронного органу за вчинення дій, що входять до їх компетенції. розпочато Другим слідчим відділом СУ ТУ ДБР розташованого у м.Львові 09 січня 2020 року.
27 квітня 2020 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, а 28 квітня 2020 року Личаківським районним судом м. Львова відносно, ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, з покладенням на неї відповідних обов'язків.
30 квітня 2020 року Личаківським районним судом м. Львова ухвалено рішення про відсторонення ОСОБА_1 від посади заступника начальника ВРТЗІ ГУНП у Волинській області до 27 червня 2020 року включно.
Згідно із наказом ГУНП у Волинській області від 19 травня 2020 року № 153 о/с, ОСОБА_1 відсторонено від посади з 27 квітня 2020 року до 27 червня 2020 року.
У рамках службового розслідування позивачці було запропоновано дати пояснення, однак 05 травня 2020 року ОСОБА_1 , посилаючись на вимоги статті 63 Конституції України, відмовилась від надання пояснень.
Крім того, службовим розслідуванням встановлено, що позивач, з приводу пропозиції та надання їй неправомірної вигоди в правоохоронні органи не зверталась та керівництву ГУНП у Волинській області про даний факт не повідомляла.
Висновком службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУНП у Волинській області від 27 травня 2020 року дисциплінарна комісія пропонувала застосувати до працівників, з вини яких допущені порушення службової дисципліни такі заходи впливу, зокрема, за порушення службової дисципліни, обов'язків поліцейського встановлених пунктом 1, 2 частини першої статті 18, частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», вимог пунктів 1, 2, 3, 4, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вимог пункту 1 розділу II, пункту 3 розділу 4 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року №1179, що виразилось у вчиненні дій, які містять ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, у чому вона обґрунтовано підозрюється, і, як наслідок, призвело до вступу в неділові стосунки з цивільною особою та отримання від неї частини неправомірної вигоди за вирішення питання про повернення вилученого автомобіля, що підриває авторитет Національної поліції, невиконання нею функціональних обов'язків, Присяги працівника поліції, текст якої закріплений у статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», заступника начальника відділу режиму та технічного захисту інформації ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції.
Пунктом 1 наказу ГУНП у Волинській області від 29 травня 2020 року №1051/в «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП у Волинській області» за порушення службової дисципліни, обов'язків поліцейського встановлених пунктом 1, 2 частини першої статті 18, частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», вимог пунктів 1, 2, 3, 4, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вимок пункту 1 розділу II, пункту 3 розділу 4 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року №1179, що виразилось у вчиненні дій, які містять ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, у чому вона обґрунтовано підозрюється, і, як наслідок, призвело до вступу в неділові стосунки з цивільною особою та отримання від неї частини неправомірної вигоди за вирішення питання про повернення вилученого автомобіля, що підриває авторитет Національної поліції, невиконання нею функціональних обов'язків, Присяги працівника поліції, текст якої закріплений у статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», заступника начальника відділу режиму та технічного захисту інформації ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції заступника начальника відділу режиму та технічного захисту інформації ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_1 .. Позивач ознайомлена зі змістом вказаного наказу 04 червня 2020 року, що підтверджується її особистим підписом.
09 червня 2020 року ГУНП у Волинській області було прийнято наказ №176 о/с «По особовому складу» у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ, яким звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) капітана поліції ОСОБА_1 , заступника начальника відділу режиму та технічного захисту інформації ГУНП, з 09 червня 2020 року.
Позивач, не погоджуючись із притягненням її до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби з поліції, звернулася в суд з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що службове розслідування проведене на підставі, в межах повноважень та у строки, визначені Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, досліджено зібрані документи та матеріали, в тому числі висвітлені в засобах масової інформації, проаналізовано положення чинного законодавства України та обґрунтовано зроблено висновок про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а тому позивача правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності. При цьому, суд вважав доводи позивача про відсутність підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності з огляду на відсутність відповідного судового рішення (вироку), яке набрало законної сили, яке би підтверджувало факт учинення нею діяння, що ставиться їй в провину, безпідставними, оскільки законодавець ставить в залежність винесення наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності з завершенням саме службового розслідування, що в даному випадку й було дотримано відповідачем.
Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Ст.2 КАС України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських та порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року.
Згідно з п.1 та п.2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, а також професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Ч.1 ст.64 цього Закону передбачає, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Відповідно до пункту 1 розділу II Правил №1179 під час виконання службових обов'язків поліцейський, зокрема, повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України.
Згідно з ч.1 ст.19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Ч.2 вказаної статті передбачає, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Дисциплінарний статут Національної поліції України затверджено Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України».
Так, цей Дисциплінарний статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Згідно з ч.1 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Ч.2 цієї статті передбачає, що службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Згідно з ч.1 ст.11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Ст.12 Дисциплінарного статуту передбачає, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно з ч.1 ст.13 цього статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Ч.3 вказаної статті передбачає, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до ст.14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Згідно з ч.1 ст.15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.
На виконання вимог Дисциплінарного статуту наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок), зареєстрований у Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за №1355/32807.
Пункт четвертий Розділу V Порядку передбачає, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно до Розділу VI Порядку зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Крім того, п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є перевірка правомірності звільнення позивача зі служби в поліції на підставі висновків проведеного службового розслідування.
Зі змісту висновку службового розслідування вбачається, що на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни, Присяги працівника поліції, Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», Закону України «Про Національну поліцію», а також інших підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють діяльність поліцейських.
Щодо встановленого за наслідком проведення службового розслідування факту порушення позивачем службової дисципліни та Присяги працівника поліції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, вищевикладеними положеннями Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
При цьому, зі змісту присяги поліцейського, яку він складає при вступі на службу в поліції, вбачається, що поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.
Таким чином, враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами у справі не заперечується факт затримання позивача працівниками НПУ, ДБР та УСБУ за підозрою у вчиненні злочину.
Крім того, факт затримання позивача підтверджується наданими до суду матеріалами фотофіксації вказаної події, яку висвітлено на різних місцевих сайтах новин у мережі Інтернет (а.с.62-68).
Як правильно зазначено судом першої інстанції, з висновку службового розслідування вбачається також, що вказана інформація про надзвичайну подію за участі ОСОБА_1 була висвітлена засобами масової інформації, набула широкого розголосу та викликала суспільний резонанс, що негативно вплинуло на формування у населення думки про діяльність поліції, та про проведені реформи, спрямовані на забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, професійного виконання поліцейськими своїх службових обов'язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регламентують їх діяльність. Вказана інформація розміщена на сайтах: Волинські новини - « ІНФОРМАЦІЯ_1 », «На Волині посадовиці ГУНП, яку спіймали на хабарах, оголосили підозру», Волинь Пост - «У Луцьку на хабарі викрили заступницю начальника одного з відділів поліції. Фото», «відоме ім'я поліцейської, яка «погоріла» на хабарі у Луцьку», «Суд обрав запобіжний захід для поліцейської, яку викрили на хабарі у Луцьку», Волинь24 - «У Луцьку на хабарі спіймали заступницю начальника відділу ГУНП Волині. Фото», «Що відомо про посадовицю ГУНП, яку спіймати на хабарі», Конкурент - «На хабарі затримали заступницю начальника відділу ГУНП Волині: вимагала $1,5 тисячі».
Крім того, з матеріалів службового розслідування вбачається, що в межах проведення такого позивачці було запропоновано дати пояснення, однак 05 травня 2020 року ОСОБА_1 , покликаючись на вимоги статті 63 Конституції України, відмовилась від надання таких.
Також службовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 з приводу пропозиції та надання їй неправомірної вигоди в правоохоронні органи не зверталась та керівництву ГУНП у Волинській області про даний факт не повідомляла.
Разом з тим, як зазначалося вище ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає, що поліцейський зобов'язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
З матеріалів службового розслідування вбачається, що відповідно до пояснень начальника відділу режиму та технічного захисту інформації ГУНП Сороки Е. І., нею як керівником неодноразово наголошувалось усім працівникам відділу на дотриманні дисципліни і законності та етичної поведінки працівників поліції, а питання дисципліни і законності щомісячно розглядалось на оперативних нарадах відділу. Усі вказівки керівництва ГУНП по даному напрямку доводились працівникам під підпис (а.с.78).
Крім того, 21 червня 2018 року позивачці вручено пам'ятку-застереження щодо обов'язків, обмежень та заборон, які встановлені Законом України "Про запобігання корупції" та відповідальності за корупційні правопорушення, про що свідчить її особистий підпис (а.с.48-49). Також ОСОБА_1 під підпис була ознайомлена із вказівками №716/01/12/6-2020 від 06 березня 2020 року ГУНП у Волинській області "Про надсилання Огляду стану дотримання дисципліни і законності в органах і підрозділах Національної поліції України в 2019 році", від 28 січня 2020 року №249/01/12-6-2020 "Про надсилання Доповідної записки НПУ начальника ДКЗ НПУ генерала поліції третього рангу Оксани Хоменко від 10 січня 2020 року №142/12/6/01-2020 "Про винесені упродовж 2019 року судові рішення щодо засудження колишніх поліцейських за вчинення кримінальних правопорушень" та дорученням ГУНП у Волинській області від 27 лютого 2020 року №11/35 "Про ознайомлення особового складу з дорученням ГУНП від 27 лютого 2020 року №11/35 "Про організацію виконання доручення Національної поліції України від 24 лютого 2020 року №2290/01/50-2020 "Про заходи покращення службової дисципліни та забезпечення контролю за її дотриманням" про що свідчить відомості про ознайомлення особового складу ВРТЗІ ГУНП у Волинській області (а.с.50-51).
Висновком службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУНП у Волинській області від 27 травня 2020 року дисциплінарна комісія пропонувала за порушення службової дисципліни, обов'язків поліцейського встановлених пунктом 1, 2 частини першої статті 18, частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію", вимог пунктів 1, 2, 3, 4, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вимог пункту 1 розділу II, пункту 3 розділу 4 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року №1179, що виразилось у вчиненні дій, які містять ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, у чому вона обґрунтовано підозрюється, і, як наслідок, призвело до вступу в неділові стосунки з цивільною особою та отримання від неї частини неправомірної вигоди за вирішення питання про повернення вилученого автомобіля, що підриває авторитет Національної поліції, невиконання нею функціональних обов'язків, Присяги працівника поліції, текст якої закріплений у статті 64 Закону України "Про Національну поліцію", заступника начальника відділу режиму та технічного захисту інформації ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції (а.с.54-61).
Проаналізувавши зміст висновку, складеного та затвердженого 27 травня 2020 року за наслідками проведеного службового розслідування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такий містить опис обставин та доводи, у зв'язку із якими комісія дійшла висновку про наявність у діях позивача дисциплінарного проступку.
Таким чином, аналізуючи зібрані та досліджені докази в їх сукупності, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що службове розслідування проведене на підставі, в межах повноважень та у строки, визначені Порядком, досліджено зібрані документи та матеріали, в тому числі висвітлені в засобах масової інформації, проаналізовано положення чинного законодавства України та обґрунтовано зроблено висновок про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, враховано особу позивача, а тому правомірно її притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Щодо доводів позивача про те, що винесення наказу №1051/в від 29 травня 2020 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП у Волинській області", пунктом 1 якого позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, є передчасним, оскільки перевірка відомостей внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020030000000005 від 09 січня 2020 року триває і процесуальне рішення органом досудового розслідування ще не прийнято, то колегія суддів такі відхиляє, оскільки за вчинення особою-поліцейським дій, за які передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема, дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.
Питання про наявність підстав для накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення з'ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях поліцейського є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення, відтак можна робити висновки про правомірність спірного рішення.
Так, судом враховується той факт, що на даний час кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування. Разом з тим, порядок притягнення особи до кримінальної відповідальності врегульований нормами Кримінального процесуального кодексу України, в той час як застосування дисциплінарної відповідальності регламентовано Дисциплінарним статутом Національної поліції України. Підстави для застосування дисциплінарної та кримінальної, відповідальності не є тотожними
Дисциплінарна відповідальність є окремим/самостійним видом юридичної відповідальності і вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того яку кримінально-правову кваліфікацію ті самі дії особи-поліцейського отримали в межах кримінального провадження та які наслідки у підсумку настали чи можуть настати для такої особи.
Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є повне доведення вини особи в ході службового розслідування, метою якого і є саме з'ясування обставин вчинення дисциплінарного порушення, уточнення ступеня вини особи.
Такими підставами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи рядового або начальницького складу ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його вчинено, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Дисциплінарним статутом не передбачено будь-яких критеріїв тяжкості проступку, за який поліцейський несе дисциплінарну відповідальність і відповідно до якого необхідно застосовувати той чи інший вид дисциплінарного стягнення.
Проаналізувавши у спірних правовідносинах наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що начальникові ГУНП у Волинській області одноособово надано право приймати рішення щодо поліцейських про застосовування виду дисциплінарного стягнення виходячи із тяжкості вчинення проступку.
Таким чином, законодавець ставить у залежність винесення наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності з завершенням саме службового розслідування, що в даному випадку й було дотримано відповідачем.
Крім того, як правильно зауважив суд першої інстанції згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatismutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі "X. v. Austria" про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatismutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі "C. v. theUnitedKingdom" про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі "Ringvold v. Norway", заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про відсутність підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності з огляду на відсутність відповідного судового рішення (вироку), яке набрало законної сили, яке би підтверджувало факт вчинення нею діяння, що ставиться їй в провину.
Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не дотримано службової дисципліни та, відповідно, встановлено наявність складу дисциплінарного проступку, тому обраний вид дисциплінарного стягнення є обґрунтованим.
З врахуванням наведеного вище колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) від 09 грудня 1994 року, серія A,303-A, п. 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. 229, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року у справі № 140/8695/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, передбачених ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. П. Кушнерик
Повне судове рішення складено 11 січня 2021 року.