про повернення позовної заяви
11 січня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2722/20-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Григораш В.О., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
11.12.2020 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради (відповідач) з такими позовними вимогами:
визнати протиправними дії Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради щодо відмови в перерахунку та здійсненні виплати за 2018-2019 роки разової грошової ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в чинній редакції статті 12 згідно із Законом №367-XIV (367-14) від 25.12.1998 року), з урахуванням раніше виплачених сум;
стягнути з Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_1 12185 грн, як недораховану суму виплати за 2018-2019 роки разової грошової допомоги, виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в чинній редакції статті 12 згідно із Законом №367-ХІV (367-14) від 25.12.1998 року), з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 14.12.2020 року даний адміністративний позов було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків - десять днів з моменту отримання позивачем копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Для усунення недоліків позовної заяви, позивачу необхідно було у встановлений строк: привести позовні вимоги у відповідність до ч. 1 ст. 5 КАС України; надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом та докази поважності причин його пропуску.
28.12.2020 року від позивача на адресу суду надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначив, що про порушення свого права позивач дізнався 17.08.2020 року, коли отримав лист з рішенням про відмову в задоволені заяви про нарахування та виплату разової грошової допомоги у відповідності до норми матеріального права.
Зазначив, що раніше дізнатися про порушення його права він не міг, так як з суми коштів отримуваних ним на його картковий рахунок, не мав змоги дізнатися, чи було допущено порушення його прав та чи вірно було проведено нарахування і виплату разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій.
Після того, як позивач дізнався про рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року, в нього з'явилися підстави вважати, що його право, яке передбачене нормою матеріального права, могло бути порушено і є об'єктивна необхідність в його поновлені, оскільки таке право прямо впливає на матеріальний стан ОСОБА_1 та порушує його право на власність, гарантоване 1 Протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради з метою отримати підтвердження або спростування факту порушення свого права.
17.08.2020 року на адресу позивача прийшов лист, з якого він дізнався, що Департамент праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради при нарахуванні йому разової грошової допомоги до 5 травня в період за 2018-2019 роки протиправно керувалося не нормою матеріального права - статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а відповідними постановами Кабінету Міністрів України, які, з врахуванням Рішення Конституційного Суду України №3-р/2020, були такими, що видані поза межами повноважень Кабінету Міністрів України. Саме тому, в силу пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами, при виплаті Позивачу як учаснику бойових дій разової грошової допомоги до 5 травня підлягала до застосування саме ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Крім цього, на думку позивача, порушення права на належний соціальний захист, що допущене Департаментом праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради, має характер триваючої дії та існує і на даний час, оскільки позивач до цього часу не отримав грошову допомогу до 5 травня в передбаченому Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" розмірі. Тобто, порушення права, за захистом якого позивач звернувся до суду, має триваючу дію, не припинене й досі, а тому не може мати вихідної дати для обчислення строку звернення до суду.
З урахуванням зазначеного позивач вважає, що є достатньо поважних причин для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Розглянувши пояснення позивача з приводу поважності причини пропуску ним строку на звернення до адміністративного суду, перевіривши матеріали адміністративної справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд робить наступні висновки.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.
Встановлення строків звернення до суду законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій щодо захисту своїх прав, свобод та інтересів.
Інститут строків звернення до суду в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Строки звернення до адміністративного суду встановлені статтею 122 КАС України.
Відповідно до частин другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Початок перебігу строку звернення до суду визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Зі змісту адміністративного позову, який надійшов на адресу суду 11.12.2020 року, вбачається, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем виникли у зв'язку з нарахуванням та виплатою ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, за 2018-2020 роки разової грошової допомоги виходячи не з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в чинній редакції статті 12 згідно із Законом №367-XIV (367-14) від 25.12.1998 року).
27.02.2020 року Конституційний Суд України рішенням № З-р/2020 у справі 1-247/2018 (3393/18) визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У зв'язку з вказаним, в період за 2018-2019 роках позивачу було проведено виплати разової грошової допомоги, до 5 травня, як учаснику бойових дій. Однак, на думку позивача такі виплати здійснено у меншому розмірі ніж передбачено чинним законодавством.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, що стали підставою для звернення до суду з даним позовом, позивач повинен був дізнатися після закінчення строку для виплати йому, як учаснику бойових дій, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2018-2019 роки, а саме 01.06.2018 року та 01.06.2019 року відповідно.
Суд звертає увагу на те, що строк звернення до суду обчислюється не з часу коли особа для себе усвідомила про порушення її прав, свобод чи інтересів, а обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про їх порушення.
Таким чином, шестимісячний строк для звернення до суду з даним позовом повинен обраховуватись з 01.06.2018 року та тривати до 01.12.2018 року (для виплат за 2018 рік), та з 01.06.2019 року та тривати до 01.12.2019 року (для виплат за 2019 рік), однак позивач звернувся до суду 11.12.2020 року, тобто з пропуском шестимісячного строку для звернення до суду.
Крім того суд відхиляє, як безпідставне, посилання позивача на приписи ч. 2 ст. 11 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю" від 18.05.2004 року №1727-IV, оскільки виплата разової грошової допомоги учаснику бойових дій, виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, здійснюється відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" 22.10.1993 року №3551-XII, яким не передбачено виплати за минулий час без обмеження будь-яким строком.
З матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів судом не встановлено, а позивачем в клопотанні про поновлення строку звернення до суду не вказано на наявність інших поважних причин пропуску шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, що дає підстави для висновку про неповажність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", є джерелом права.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його правами та обов'язками.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Чуйкіна проти України" ((Заява №28924/04) 13.01.2011 року ОСТАТОЧНЕ) вказано, що "стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства", п. п. 28- 36, Series A N 18)".
Рішенням Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України", яке 30.08.2013 року набуло статусу остаточного, Європейським судом з прав людини констатовано, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб" (див. рішення від 28.05.1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства").
У рішенні Конституційного Суду України у справі № 1-9/2011 за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, від 13.12.2011 року (17-рп/2011) зазначено, що "вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання".
Відповідно до частин першої та другої ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно ч. 5 ст. 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Враховуючи наведене та перевіривши повідомлені позивачем підстави поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання їх поважними та дійшов висновку про те, що дану позовну заяву подано з пропуском встановленого законом шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, а тому повертає її позивачу.
Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 14.12.2020 року якою адміністративний позов було залишено без руху, в частині приведення позовних вимог у відповідність до ч. 1 ст. 5 КАС України, що є самостійною підставою для повернення позовної заяви у відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
В свою чергу, згідно п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Суд роз'яснює, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення позовної заяви.
На підставі наведеного та керуючись статтями 169, 241, 243, 248 КАС України, суд -
1. Позовну заяву повернути позивачу.
2. Копію ухвали про повернення позовної заяви разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати позивачу.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя В.О. Григораш