11 січня 2021 року Справа № 480/5894/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/5894/20 за позовом ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа: Головне управління Державної податкової служби у Сумській області, про визнання незаконною та скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа: Головне управління Державної податкової служби у Сумській області, в якій просить визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60161526 від 26.09.2019 р. про стягнення з позивача боргу у сумі 272875,39 грн. на підставі вимоги № ф - 25025-17у.
Свої вимоги мотивує тим, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки у ній зазначено назву виконавчого документу: «вимога № ф - 25025-17у, видана19.09.2019 р.», проте насправді такого виконавчого документу не існує, адже на адресу державної виконавчої служби направлявся інший виконавчий документ: вимога № ф - 25025-17 у від 08.12.2016р., а не вимога № ф - 25025-17у від 19.09.2019р. Крім того, до заяви про відкриття виконавчого провадження стягувачем не було додано належних та допустимих доказів того, що вимога набрала законної сили, оскільки не було додано доказів її вручення боржнику.
Тому, за відсутності доказів набрання законної сили виконавчим документом державний виконавець повинен був повернути виконавчий документ без виконання стягувачу, а не відкривати виконавче провадження. Крім того, відповідно до положень статей 4, 12 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі обов'язково повинен бути зазначений строк пред'явлення його до примусового виконання, а у разі пропущення такого строку, виконавчий документ підлягає поверненню в адресу стягувану. У вимозі зазначено кінцевий строк пред'явлення її до примусового виконання дату 19.09.2019 р., однак державний виконавець замість того, що б повернути вимогу стягувачу, зазначив у постанові про відкриття виконавчого провадження дату 19.09.2019 р., як дату видачі вимоги № ф - 25025-17у. З цих підстав постанова про відкриття виконавчого провадження є незаконною та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 14 вересня 2020 року провадження у справі відкрито та розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Від представника відповідача надійшов відзив, у якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, просить закрити провадження у справі згідно з п.8 ч.1 ст.238 КАС України, оскільки станом на 18.09.2020р. виявлене порушення усунуте шляхом винесення постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних ВП№60161526, а саме замість «Дата видачі 19.09.2019р.» зазначено «Дата видачі: 08.12.2016р.». Зокрема, при реєстрації виконавчого документу в АСВП була допущена технічна помилка - в графі «виконавчий документ» зазначена дата набрання вимоги законної сили 19.09.2019 р. замість дати видачі виконавчого документу - 08.12.2016 р.
Ухвалою від 11.01.2021р. у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі було відмовлено.
Дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
На виконанні у Зарічному ВДВС у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) перебуває зведене виконавче провадження №61434996, до складу якого входить: виконавче провадження № 60161526 з примусового виконання вимоги № ф-25025-17у, виданої 08.12.2016 Головним управлінням ДПС у Сумській області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління ДПС у Сумській області боргу у розмірі 272875,39 гри.
26.09.2019 державним виконавцем на підставі ст. ст. 3,4,24,25,26.27 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого документа.
27.09.2019 державним виконавцем згідно зі ст. ст. 11, 52, 65 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт коштів та майна боржника.
14.05.2020 державним виконавцем відповідно до ст.ст. 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення виконавчого збору, копію якої направлено боржнику.
09.06.2020 до Відділу від представника ОСОБА_1 за дорученням Пономаренко В.П. надійшла заява щодо ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №60161526.
24.06.2020 до Відділу від представника Головного управління ДПС у Сумській області Савченко С.І. надійшла заява щодо ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №60161526.
18.09.2020 до Відділу надійшла ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, згідно з якою встановлено, що діловодом Відділу при реєстрації виконавчого документу в системі АСВІІ допущено технічну помилку, а саме у графі «виконавчий документ виданий» зазначена дата набрання вимоги законної сили замість дати видачі виконавчого документу 08.12.2016.
Того ж дня державним виконавцем на підставі ст. 8.18 Закону України «Про виконавче провадження», п. 14 розділу 2 Інструкції з організації примусового виконання рішень винесена постанова про зміну (доповнення) реєстраційних даних, в якій замість «Дата видачі 19.09.2019р.» зазначено «Дата видачі: 08.12.2016р.».
Копії постанови направлено сторонам виконавчого провадження до відома.
Вирішуючи спір, суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України №1404-VIII від 02.06.2016 року «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).
Так, статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Рішення інших державних органів та рішення Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами, відповідно до п.7 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону.
Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Отже, вимога про сплату недоїмки за заявою стягувача підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Згідно зі ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частинами 1, 2 статті 15 Закону №1404-VIII передбачено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Статтею 18 Закону №1404-VIII встановлені обов'язки і права виконавців. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
З матеріалів справи вбачається, що виконавчий документ - вимога № ф-25025-17у, видана Головним управлінням ДПС у Сумській області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління ДПС у Сумській області боргу у розмірі 272875,39 грн., відповідає вимогам ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» та містить усі необхідні реквізити.
Згідно з абз.2 пункту 14 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 02.04.2012 № 512/5 (зі змінами), якщо під час проведення виконавчих дій встановлено дані, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, або виявлено технічну помилку, описку в реєстраційних даних вхідної та вихідної кореспонденції, виконавець своєю постановою змінює або доповнює реєстраційні дані в автоматизованій системі. Така постанова виконавця долучається до матеріалів виконавчого провадження.
Зокрема, допущена в процесі реєстрації виконавчого документу в базі АСВП описка в даті видачі вимоги № ф-25025-17у про стягнення боргу, що зазначена у постанові про відкриття виконавчого провадження від 26.09.2019р., була виправлена державним виконавцем шляхом винесення відповідної постанови, що відповідає приписам наведеної вище Інструкції.
Суд вважає, що вказана описка є очевидною, ця описка виправлена відповідачем самостійно та не призвела до подвійного стягнення з позивача суми боргу, а тому вона не є підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
У вимозі про сплату боргу (недоїмки), яка надійшла разом із заявою про відкриття виконавчого провадження, була зазначена дата набрання нею чинності - 19.09.2019р.
Суд зазначає, що Закон України «Про виконавче провадження», зокрема стаття 18 цього Закону, не наділяє державного виконавця повноваженнями та не визначає в якості обов'язку перевіряти порядок формування (складання) виконавчих документів, в тому числі перевіряти правильність проставленої дати набрання чинності виконавчим документом або вимагати підтвердження визначення такої дати від стягувача.
Суд також не враховує посилання позивача на те, що до заяви про відкриття виконавчого провадження стягувачем не було додано належних та допустимих доказів того, що вимога набрала законної сили, оскільки предметом доказування у справах щодо протиправності рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби є дотримання державним виконавцем приписів Закону України «Про виконавче провадження», інших нормативно-правових актів, які регламентують порядок вчинення ними виконавчих дій та прийняття рішень. Під час розгляду цієї справи суд має надати оцінку діям та рішенням державного виконавця, при цьому правомірність формування вимоги про сплату недоїмки та дотримання порядку її вручення не входить до предмету доказування, оскільки вказані обставини не повинні перевірятися державним виконавцем при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження, тому такі доводи позивача не можуть бути визнані належними при розгляді даної справи.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач, виносячи оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження, діяв на підставі Закону України «Про виконавче провадження» та у межах своїх повноважень. Дана постанова прийнята обґрунтовано, неупереджено, добросовісно, розсудливо, пропорційно.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, оскаржуване позивачем рішення відповідача відповідає приписам ч.2 ст.2 КАС України, і підстав для його скасування суд не вбачає, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа: Головне управління Державної податкової служби у Сумській області, про визнання незаконною та скасування постанови - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Осіпова