24 грудня 2020 року справа № 480/5148/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бондаря С.О.
за участю секретаря судового засідання - Демченко К.І.
представника позивача - Давиденко О.В.
представника відповідача - Маківського О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/5148/20 за позовом Головного управління Національної поліції в Сумській області до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди,-
Головне управління Національної поліції в Сумській області звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди в сумі 55404,48 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідач з 07.12.2016 перебував на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 Роменського відділу поліції ГУ НП в Сумській області. 28.01.2016 між Головним управлінням Національної поліції в Сумській області та ОСОБА_1 було укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Під час проведення службового розслідування було виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей переданих ОСОБА_1 на збереження, а саме: бензину в талонах на суму 55404,48 грн. На думку позивача, винним у нестачі майна є відповідач, який не забезпечив збереження переданого йому бензину в талонах.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву в якому, заперечуючи проти позову, зазначає, що діюче законодавство не передбачає укладення договору про повну матеріальну відповідальність з поліцейським, а тому він не може бути матеріально-відповідальною особою та нести повну матеріальну відповідальність.
Ухвалою суду від 13.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Згідно з ухвалою від 30.09.2020 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Протокольною ухвалою від 27.10.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача Давиденко О.В. позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача Маківський О.В. проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.
Наказом Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі по тексту - ГУ НП в Сумській області) від 07.12.2016 № 372 о/с старшого сержанта поліції ОСОБА_1 було призначено на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 3 Роменського відділу поліції ГУНП в Сумській області (а.с.70).
Відповідно до договору від 28.01.2016 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, укладеного між ГУНП в Сумській області та старшим сержантом поліції ОСОБА_1 , останній прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за зберігання доручених йому установою матеріальних цінностей і у встановленому законом порядку несе відповідальність за їх збереження (а.с.39).
Наказом ГУНП в Сумській області від 26.12.2018 призначено службове розслідування за фактом можливих неправомірних дій з боку окремих поліцейський щодо обліку та використання паливно-мастильних матеріалів протягом жовтня-листопада 2018 року (а.с.10).
Згідно з висновком про результати службового розслідування за фактом виявлення нестачі бензину в Роменському відділі поліції ГУНП в Сумській області від 24.01.2019 було встановлено, що за кошти отриманої субвенції у червні 2018 року ГУНП в Сумській області для потреб Роменського ВП придбало бензин А-92 (талонами) в кількості 1100 л. на суму 29700,00 грн. (постачальник ТОВ "ТЕХОЙЛ", договір №354 від 01.06.2018), які по видаткові накладній від 22.06.2018 №НКТ-001645 отримав поліцейський СРПП № 3 Роменського ВП старший сержант поліції ОСОБА_1 , який був матеріально-відповідальною особою за облік та збереження матеріальних цінностей, у тому числі паливно-мастильних матеріалів у Роменському відділі поліції.
Також, за кошти отриманої субвенції у жовтні 2018 року ГУНП в Сумській області для потреб Роменського ВП придбало бензин А-92 (талонами) в кількості 890 л. на суму 29754,48 грн. (постачальник підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК України", договір № 728 від 03.10.2018, які по видаткові накладній від 03.10.2018 №LС-0001163 отримав ОСОБА_1 .
У період з 01.11.2018 по 11.11.2018 на підставі наказу ГУНП в Сумській області від 01.11.2018 №2105 у Роменському ВП було проведено інвентаризаційний опис запасів, які обліковуються на субрахунках, за результатами якого придбаний за кошти субвенції бензин А-92 (талонами) у кількості 1100 літрів на суму 29700,00 грн. та бензин А-92 (талонами) в кількості 890 літрів на суму 29754,48 грн. був у наявності, про що було складено інвентаризаційний опис від 11.11.2018 та протокол інвентаризаційної комісії від 12.11.2018.
Відповідно до протоколу інвентаризаційної комісії від 09.01.2019 у Роменському ВП ГУНП в Сумській області, станом на 09.01.2019 виявлено нестачу 1840 літрів бензину на загальну суму 55404,48 грн.
ОСОБА_1 , як матеріально відповідальна особа, відмовився від ознайомлення з протоколом інвентаризаційної комісії від 09.01.2019, про що було складено відповідний акт від 09.01.2019 (а.с.55-57).
Аналогічні факти нестачі були виявлені під час проведеного позапланового аудиту (а.с.12-18).
Наказом ГУ НП в Сумській області від 17.01.2019 № 17 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" за власним бажанням (а.с.71).
На думку позивача, за наявності факту нестачі майна у матеріально-відповідальної особи за договором про повну матеріальну відповідальність, з такої особи, у даному випадку ОСОБА_1 , необхідно стягнути завдану матеріальну шкоду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про національну поліцію» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин Закон України «Про національну поліцію» не передбачав матеріальну відповідальність поліцейського.
У зв'язку з цим, Головне управління Національної поліції в Сумській області посилається на загальні норми притягнення до матеріальної відповідальності, зокрема на Кодекс законів про працю України.
При цьому, позивач обґрунтовує укладення з відповідачем договору про повну матеріальну відповідальність, як підставу стягнення з відповідача матеріальної шкоди у повному розмірі, саме нормами Кодекс законів про працю України.
Так, відповідно до частини 1-3 ст. 130 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпПУ) працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
За приписами ч. 1 ст. 132 КЗпПУ за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Згідно з пунктом першим ч. 1 ст. 134 КЗпПУ відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 1351 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей. Письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 135 1 КЗпПУ). Отже для притягнення працівника за шкоду, завдану роботодавцю, необхідна сукупна та взаємопов'язана наявність нижченаведених юридичних фактів (юридичного складу), ними є: порушення працівником трудових обов'язків, наявність прямої дійсної шкоди, причинний зв'язок між порушенням і шкодою, вина працівника. Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" передбачено, що при розгляді справ про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору про взяття на себе матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі ст. 135 1 КЗпП може бути укладений такий договір, та чи був він укладений. За відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладено лише обмежену матеріальну відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди. Постановою Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" від 12 вересня 1991р. № 1545 визначено, що на території України діють законодавчі акти СРСР, якщо вони не суперечать законодавству України.
Постановою Державного комітету Союзу Радянських Соціалістичних Республік по праці та соціальних питанням та ВЦРПС від 28 грудня 1977 року N 447/24 затверджено Перелік посад і робіт, які замішуються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для зберігання, обробки, продажу, перевезення або застосування в процесі виробництва (далі - Перелік № 447/24). Тобто договір про повну матеріальну відповідальність може укладатися за наявності одночасно двох умов:
1) наявність посади, яку працівник займає, або роботи, що він виконує, у загальному Переліку № 447/24;
2) виконання обов'язків згідно з посадою, виконання роботи за фахом має бути безпосередньо пов'язане зі збереженням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням чи застосуванням в процесі виробництва довірених працівникам цінностей.
Згідно з Переліком № 447/24 відповідач не належить до категорії працівників, з якими згідно зі ст. 135 1 КЗпП України може бути укладений такий договір. Позивачем була надана суду посадова інструкція поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 Роменського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, яка затверджена начальником Роменського ВП від 14.06.2018, а також посадова інструкція поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 Роменського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, яка затверджена тво начальника Роменського ВП від 09.11.2018, відповідно до яких посада відповідача не відноситься до категорії посад, з якими можливо укласти договір про повну матеріальну відповідальність. Таким чином, позивачем не надано суду доказів, що посада, яку займав відповідач, належить до категорії посад, з якими з може бути укладено договір про повну матеріальну відповідальність.
Водночас, Головне управління Національної поліції в Сумській області посилається також на Постанову Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95-ВР, якою було затверджено «Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі» (далі по тексту - Положення).
Зазначена Постанова втратила чинність згідно із Законом України від 3 жовтня 2019 року № 160-IX, проте була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до Положення особи, які посягають на державну власність, недбало ставляться до озброєння, техніки та іншого військового майна, притягаються до матеріальної відповідальності. Притягнення до матеріальної відповідальності не звільняє від дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної чи кримінальної відповідальності. Згідно із пунктом 1 Положення, його дія поширюється також на осіб рядового та начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України. Відповідно до пункту 2 даного Положення, відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати. Згідно з п. 3 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: заподіяння прямої дійсної шкоди; протиправної їх поведінки; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; вини у заподіянні шкоди. Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки. За приписами пункту 4 Положення відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов'язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоду. Відповідно до п. 13 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі: а) умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; б) приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; в) заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; г) дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; ґ) недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети. Таким чином, військовослужбовці несуть повну матеріальну відповідальність за наявності одночасно наступних підстав: заподіяння прямої дійсної шкоди у разі недостачі майна, переданого їм під звіт, протиправної поведінки (невиконання чи недбале виконання своїх службових обов'язків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди, вини у заподіянні шкоди. Проте, згідно Посадової інструкції поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 3 Роменського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області відповідач ОСОБА_1 несе відповідальність за збереження майна, що знаходиться в службовому автомобілі, отримані для особистого використання вогнепальну зброю та спецзасоби. Тобто, ОСОБА_1 не несе матеріальної відповідальності за майно, яке йому було передане на підставі договору про повну матеріальну відповідальність, оскільки така відповідальність, як і укладення договору про повну матеріальну відповідальність, не передбачені посадовою інструкцією та чинним законодавством. Тим більше, ОСОБА_1 не зобов'язаний вести облік та проводити списання переданого йому бензину в талонах, позаяк жодним нормативно-правовим документом чи посадовими інструкціями такий обов'язок не передбачений. Також, позивачем не надано суду доказів причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди, вини відповідача у заподіянні шкоди. По-перше, ГУ НП в Сумській області, посилаючись лише на договір про повну матеріальну відповідальність, не надав суду доказів протиправності поведінки ОСОБА_1 , позаяк останній не порушував вимог посадової інструкції чи норм діючого законодавства. По-друге, згідно висновків службового розслідування винними у недостачі бензину зазначені, окрім ОСОБА_1 інші особи, що викликає у суду сумнів про наявність причинного зв'язку між поведінкою саме ОСОБА_1 , а не інших осіб, та настанням шкоди. По-третє, ГУ НП в Сумській області не спростувало пояснення ОСОБА_1 , які він давав під час проведення службового розслідування, про те, що частину отриманих талонів він передав начальнику Роменського відділу поліції Загамулі Ю.В. , а на іншу частину талонів придбав бензин у ємкості, які зберігав у гаражі відділу поліції та видавав його поліцейським для заправки службових автомобілів. Вести бухгалтерський облік по бензину він не був зобов'язаний, оскільки це відноситься до повноважень бухгалтера. Таким чином, вина ОСОБА_1 у заподіянні матеріальної шкоди в сумі 55404,48 грн. не була доведена відповідачем як під час службового розслідування так і в судовому засіданні. Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави для задоволення вимог Головного управління Національної поліції в Сумській області до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди в сумі 55404,48 грн. Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Головного управління Національної поліції в Сумській області до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди в сумі 55404,48 грн - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.О. Бондар
Повний текст рішення складений 06.01.2021.