11 січня 2021 року Справа № 480/6195/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6195/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНФОРС", про визнання протиправною та скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНФОРС", в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 20.08.2020р. ВП № 62781195 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи ОСОБА_1 при примусовому виконанні виконавчого напису №15279, виданого 30 липня 2020 року вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем.
Свої вимоги мотивує тим, що вона постійно з 2007 року проживає у м. Глухові, ніколи не мешкала у місті Києві та місті Житомирі, ніякого майна та рахунків на території м. Києва у неї немає і ніколи не було. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що відповідач порушив статтю 24 Закону України "Про виконавче провадження", а тому є всі підстави для скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи позивача.
26.10.2020р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просив відмовити, посилаючись на те, що оскаржувана постанова є правомірною, оскільки у виконавчому написі № 15279 від 30 липня 2020 року, виданому приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, вказано місце проживання Боржника - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . Тобто, виконавчим документом встановлено, що місце проживання боржника знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва. Таким чином, виконавчий напис нотаріуса слугував підставою для відкриття спірного виконавчого провадження. Отже, в даному випадку приватним виконавцем жодним чином не порушено ст.24 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою від 22.09.2020р. провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 10 серпня 2020 року стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНФОРС" звернулося до приватного виконавця із заявою б/н від 03 серпня 2020 року про примусове виконання рішення, в якій просив відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 15279 від 30 липня 2020 року, виданому приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, про стягнення з боржника ОСОБА_1 , коштів у розмірі 24 880, 00 грн.
Відповідно до ст.ст. 24, 26 Закону України «Про виконавче провадження» 11 серпня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62781195.
Того ж дня, керуючись вимогами статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень і рішень інших органів», частиною 3 статті 40, статті 45 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди.
Разом з цим, 11 серпня 2020 року приватним виконавцем, керуючись статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження», пунктом 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Міністерством юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (зі змінами), винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
У прохальній частині заяви про примусове виконання рішення стягувач зазначив, що у випадку встановлення доходу боржника необхідно застосувати звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на його майно та без перевірки його майнового стану за місцем проживання (перебування).
Приватним виконавцем було направлено запити до Пенсійного фонду України та Державної фіскальної служби України для здійснення перевірки майнового стану боржника.
Так, згідно з відповідями Пенсійним фондом України Державної фіскальної служби України боржник - ОСОБА_1 отримує дохід від Товариство з обмеженою відповідальністю "Голландська аграрна компанія".
На підставі отриманої інформації приватним виконавцем 20 серпня 2020 року було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, і направлено на виконання до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голландська аграрна компанія" (код ЄДРПОУ 34171851, адреса місця реєстрації: 41437, Сумська область, Глухівський район, село Береза, вул. Центральна, буд.1).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII виконавчий напис є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню.
Відповідно до п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Частиною 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (надалі - Закон № 1403-VIII) у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Частиною 1 ст. 25 Закону № 1403-VIII передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Місце виконання рішення згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року за № 512/5, визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону № 1404-VIII.
Частиною другою статті 24 Закону № 1404-VIII визначено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
За змістом статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що вказаними приписами визначені вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому, згідно з ч. 3 ст. 25 Закону № 1403-VIII право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
При цьому, в силу положень ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VIII, якщо місце проживання, перебування боржника-фізичної особи та місцезнаходження боржника-юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
Таким чином, суд вважає, що визначальними для відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем є вчинення таких дій щодо боржника, який проживає в межах його виконавчого округу або знаходження майна боржника в межах цього ж виконавчого округу.
Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема, місце реєстрації позивача вказано в його паспорті, копія якого знаходиться в матеріалах справи, (а.с.4, зворотній бік), а приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. має право на ведення незалежної професійної діяльності у виконавчому окрузі м. Києва, що відповідачем не заперечується.
У договорі про споживчий кредит № 707105-А від 15/11/2019 місцем реєстрації позивача зазначено: АДРЕСА_2 , вказана адреса також зазначена у виконавчому написі та підтверджується відміткою про місце реєстрації у паспорті позивача.
Разом із тим, у виконавчому написі окрім адреси реєстрації місця проживання позивача: АДРЕСА_2 , вказано фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що і слугувало підставою для прийняття до виконання відповідачем цього виконавчого напису та відкриття спірного виконавчого провадження у межах виконавчого округу, на який розповсюджується його підвідомчість.
Відповідач вважає, що зазначена у виконавчому написі адреса фактичного місця проживання боржника у місті Києві, поряд із вказаною адресою місця реєстрації у м. Глухові Сумської області, є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження в межах виконавчого округу м. Києва.
Проте, з матеріалів справи судом встановлено, що жоден з поданих стягувачем документів: ні договір про споживчий кредит, ні будь-який інший документ не вказує на можливе місце проживання позивача саме в місті Києві на момент подання заяви про примусове виконання виконавчого напису.
Натомість згідно з наявною в матеріалах виконавчого провадження копією договору про споживчий кредит місцем реєстрації позивача є: АДРЕСА_2 .
Доводи відповідача про те, що місце проживання боржника знаходиться в межах виконавчого округу міста Києва, суд визнає необґрунтованими.
Так, відповідно до частини 1 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, визначає Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 р. № 1382-IV (далі - Закон № 1382-IV), відповідно до статті 3 якого місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.
Статтею 6 Закону № 1382-IV встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов'язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов'язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування.
Тобто, саме зареєстроване місце проживання фізичної особи повинно вважатися місцем проживання для цілей визначення місця виконання рішення.
Крім того, суд вважає необхідним відмітити, що частиною третьою ст. 26 Закону № 1404-VIII визначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що у разі пред'явлення виконавчого документа не за місцем реєстрації, вказаної у виконавчому документі, стягувачем до заяви мали бути приєднані підтверджуючі документи, що дають змогу достовірно встановити, що боржник проживає, перебуває за адресою, зазначеною як місце проживання.
Також, суд зазначає, що висновок щодо необхідності подання стягувачем разом із заявою про відкриття виконавчого провадження (у разі направлення виконавчих документів за місцезнаходженням майна боржника) доказів, які б підтверджували місце проживання боржника станом на момент подання такої заяви за відповідною адресою, викладений у постанові Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 826/7969/16.
Згідно з ч. 5 ст. 24 Закону № 1404-VIII у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.
Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.
Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Вищевикладене є підставою для висновку, що на момент відкриття спірного виконавчого провадження приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. не володіла достовірною інформацією про фактичне місце проживання боржника за вказаною у виконавчому написі адресою у м. Києві та не вжила заходів щодо перевірки цієї інформації, оскільки у неї були наявні всі підстави для цього, виходячи з документів виконавчого провадження.
За відсутності документальних доказів фактичного місця проживання боржника на момент відкриття виконавчого провадження за вказаною адресою у м. Києві, суд вважає необґрунтованим прийняття приватним виконавцем до виконання виконавчого документа та відкриття спірного виконавчого провадження.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження не з'ясовано обставини, визначені частиною другою статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та частиною другою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", щодо встановлення місця фактичного проживання боржника чи місця його перебування, та, як наслідок, ним протиправно прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 11 серпня 2020 року ВП №62781195, а тому вона підлягає скасуванню.
Водночас, позивач в позовній заяві просить скасувати постанову від 20.08.2020р. ВП № 62781195 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи ОСОБА_1 .
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як роз'яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму N 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:
- лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;
- повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;
- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне, на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати також постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. про відкриття виконавчого провадження від 11.08.2020р. ВП№62781195.
Відтак, у зв'язку із незаконним прийняттям приватним виконавцем виконавчого документу до виконання відповідно до ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» всі інші постанови, зокрема постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника також є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 840грн.80коп. підлягає стягненню на її користь на підставі ст.139 КАС України.
Щодо стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. суд зазначає наступне.
Як вбачається із наданих позивачем документів, а саме договору про надання правової допомоги № 115/ц від 11 вересня 2020 року, адвокат відповідно до узгоджених Сторонами доручень:
- надає Замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього перед фізичними особами, в органах державної влади, органах прокуратури, поліції, МВС та СБУ, державної виконавчої служби, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних, адміністративних та господарських судах України усіх інстанцій, зокрема у цивільних, господарських та адміністративних справах, у справах про адміністративні правопорушення, у справах окремого та наказного провадження, в кримінальному провадженні, в тому числі оскарження дій та бездіяльності службових та посадових осіб.
- представляє Замовника з усіма правами, які надано законом позивачу (цивільному позивачу та відповідачу), відповідачу, потерпілому, третій особі, свідку, заявнику, скаржнику, без жодних обмежень повноважень представника, у тому числі з правом пред'явлення позову, зміни підстави або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред'явлення зустрічного позову, подання заяв та скарг, укладання мирової угоди на будь- якій стадії процесу, вимагати виконання судового рішення, оскарження судового рішення, постанов і ухвали суду, одержання, рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу та пред'явлення його до виконання; підписувати та подавати документи, зокрема заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги, уточнення, пояснення, запити, звернення, повідомлення, докази та інше; вести попередні переговори та узгоджувати процесуальні питання; отримувати документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки, рішення, ухвали, постанови, заочне рішення тощо, а також їх копії; сплачувати від імені Замовника державне мито, судовий збір та інші необхідні платежі; вчиняти інші дії в інтересах Замовника не передбачених даним Договором.
- представляє інтереси Замовника в судах, в органах прокуратури, поліції, МВС та СБУ під час досудового та судового слідства, кримінального провадження, у справах про адміністративні правопорушення, подавати заяви, клопотання, пояснення, докази та вчиняти інші дії щодо захисту прав та інтересів Замовника (а.с.9).
В акті про надання послуг від 14 вересня 2020 року (а.с.10) зазначено, що на виконання умов договору виконавець надав, а замовник прийняв правову допомогу визначену договором. Загальна вартість наданих виконавцем послуг відповідно до п. 1 цього акту складає 2000 грн.
Також позивачем додано квитанцію від 14 вересня 2020 року про сплату ОСОБА_1 адвокату Рубан О.М. 2000 грн. на підставі договору про надання правової допомоги № 115/ц від 11 вересня 2020 року (а.с.11).
Проте у наданих позивачем документах не містяться посилання на номер справи, в якій адвокат представляє інтереси позивача, або посилання на назву сторін та предмет спору.
Тобто відсутні докази того, що вказані документи стосуються представництва ОСОБА_1 саме у адміністративній справі, що розглядається судом.
Таким чином відсутні підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст.77, 90, 122, 242-246, 287 КАС України, суд-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНФОРС", про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження від 11.08.2020 року ВП№ 62781195.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни від 20.08.2020р. ВП № 62781195 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи ОСОБА_1 при примусовому виконанні виконавчого напису №15279 виданого 30 липня 2020 року вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (вул. Окіпної Раїси, 4-А, офіс 71-А, м. Київ, 02002) судовий збір у сумі 840грн.80коп. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Осіпова