11 січня 2021 року м. Рівне №460/6914/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М. Недашківської, розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс» до Головного управління ДПС у Рівненській області про зобов'язання вчинити певні дії.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс» (далі іменується - позивач) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд зобов'язати відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника з орендної плати з юридичних осіб шляхом виключення податкового боргу в розмірі 83655,38 грн., що виник на підставі податкової декларації №9018854883 від 11.02.2020 з терміном сплати 30.07.2020 на суму 41827,69 грн., 30.08.2020 на суму 41827,69 грн.
Заяви по суті справи.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивачем повністю сплачено податкові зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, проте з інтегрованої картки платника податків вбачається, що сплачені кошти, як орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності, податковим органом протиправно спрямовано в погашення податкового боргу та пені, нарахованої в минулі періоди. Вказує на те, що оспорювана сума податкового боргу по орендній платі з юридичних осіб була визначена в порушення вимог Податкового кодексу України. Також зазначає про те, що відповідач не виключав з обліку пеню, у стягненні якої було відмовлено судовими рішеннями. Позивач вказує, що здійснюючи зарахування сум поточних платежів в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди податковим органом не враховано фактів подачі ТОВ «Рівненський МЖК» уточнюючих податкових декларацій, якими зменшено нараховану до сплати орендну плату з юридичних осіб, погашення податкового боргу, відсутність якого встановлена судовими рішеннями, що набрали законної сили, погашення податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб у розмірі значно більшому, ніж був визначений позивачем у податкових деклараціях з орендної плати за землю, з урахуванням уточнюючих податкових декларацій з орендної плати за землю. На думку позивача, наявність за даними ІКП відомостей про податковий борг позивача з орендної плати за землю у розмірі 83 655,38 грн. за червень-липень 2020, відсутність якого підтверджена фактом подачі уточнюючої податкової декларації та платіжними документами, а неправомірність дій відповідача щодо направлення відповідних сум та зменшених податкових зобов'язань згідно уточнюючої декларації в рахунок погашення боргу за 2016 встановлена судовими рішеннями, якими підтверджено факт сплати відповідних зобов'язань у встановленому законом порядку та строки, покладає на позивача протиправний обов'язок повторно сплатити кошти в розмірі 83 655,38 грн. для погашення податкового боргу, який є відсутнім та протиправно визначений відповідачем. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідно до п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України контролюючий орган при наявності у платника податків податкового боргу зобов'язаний зараховувати кошти, що сплачує позивач, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. В березні 2020 року контролюючий орган отримавши доступ до коригування в ручному режимі інтегрованої картки платника по орендній платі з юридичних осіб, вніс всі судові рішення, якими зобов'язано відповідача привести інтегровану картку платника у відповідність. Відповідно після зазначених дій контролюючого органу відбулися зміни даних в ІКП позивача і відповідно відновилися періоди несплати грошових зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб. На даний час у позивача наявний податковий борг по орендній платі з юридичних осіб. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 12.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні.
Ухвалою суду від 17.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою суду від 10.12.2020 розгляд справи призначено в порядку письмового провадження.
За приписами частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний жилий комплекс» зареєстроване як юридична особа з 02.12.1993 за розпорядженням виконавчого комітету Рівненської міської ради. На обліку в ДПІ у м. Рівному перебуває з 31.08.1995.
11 лютого 2020 року ТОВ «Рівненський МЖК» подало до Головного управління ДПС у Рівненській області звітну податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) за 2020 рік №9018854883, в якій було задекларовано до сплати за 2020 рік орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на загальну суму 501 932,27 грн., зокрема за: січень 2020 року - 41 827,69 грн.; лютий 2020 року - 41 827,69 грн.; березень 2020 року - 41 827,69 грн; квітень 2020 року - 41 827,69 грн.; травень 2020 року - 41 827,69 грн.; червень 2020 року - 41 827,69 грн; липень 2020 року - 41 827,69 грн.; серпень 2020 року - 41 827,69 грн.; вересень 2020 року - 41 827,69 грн.; жовтень 2020 року - 41 827,69 грн.; листопад 2020 року - 41 827,69 грн.; грудень 2020 року - 41 827,68 грн. (а.с.112-114 т. 1).
30 березня 2020 року позивач подав до Головного управління ДПС у Рівненській області уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) за 2020 рік №9066059881, в якій задекларовано до сплати за 2020 рік орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на загальну суму 460 104,58 грн., зокрема, за: січень 2020 року - 41 827,69 грн.; лютий 2020 року - 41 827,69 грн.; березень 2020 року - 0 грн.; квітень 2020 року - 41 827,69 грн.; травень 2020 року - 41 827,69 грн.; червень 2020 року - 41 827,69 грн.; липень 2020 року - 41 827,69 грн.; серпень 2020 року - 41 827,69 грн.; вересень 2020 року - 41 827,69 грн.; жовтень 2020 року - 41 827,69 грн.; листопад 2020 року - 41 827,69 грн.; грудень 2020 року - 41 827,68 грн. (а.с.116-118 т. 1).
Податкові зобов'язання з орендної плати за землю за червень 2020 сплачені ТОВ «Рівненський МЖК» згідно платіжного доручення №563 від 29.07.2020 на суму 41827,69 грн. (а.с.120 т. 1).
Податкові зобов'язання з орендної плати за землю за липень 2020 сплачені ТОВ «Рівненський МЖК» згідно платіжного доручення №633 від 26.08.2020 на суму 41827,69 грн. (а.с.120 т. 1).
Разом з тим, з інтегрованої картки платника податків ТОВ «Рівненський МЖК» за платежем орендна плата з юридичних осіб судом встановлено, що сплачені кошти як поточна орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності податковим органом зараховано в рахунок погашення податкового боргу за попередні періоди.
За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України (далі ПК України) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (пункт 288.2 статті 288 ПК України).
Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.3 статті 288 ПК України).
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 статті 288 ПК України).
Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу (пункт 288.7 статті 288 ПК України).
Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (пункт 285.1 статті 285 ПК України).
Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку з набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (пункт 285.2 статті 285 ПК України).
Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (пункт 286.2 статті 286 ПК України).
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (пункт 287.1 статті 287 ПК України).
Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 ПК України).
Відповідно до підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
В силу вимог пп.14.1.152 цієї статті, погашення податкового боргу це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.
Згідно з пунктами 87.1 та 87.2 статті 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Судом встановлено, що податкові зобов'язання з орендної плати за землю за червень 2020 сплачені ТОВ «Рівненський МЖК» згідно платіжного доручення №563 від 29.07.2020 на суму 41827,69 грн.
Водночас, вказані кошти, за даними інтегрованої картки платника були спрямовані в рахунок: погашення недоїмки Податковий розрахунок земельного податку №9020842386 по Платiжне доручення N 563 вiд 29.07.2020, а саме на суму 41827,69 грн., який був нарахований згідно податкової декларації з орендної плати за землю №9020842386 від 19.02.2016 року, незважаючи на те, що податкові зобов'язання з орендної плати за 2016 рік були повністю сплачені протягом лютого 2016 - січня 2017 року, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями і неодноразово встановлено судовими рішеннями, що набрали законної сили, а саме: постановами Рівненського окружного адміністративного суду від 05.09.2017 року у справі №817/858/17, рішеннями Рівненського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 року у справі №817/144/15, від 09.10.2018 року у справі №817/1159/18, від 21.11.2018 року у справі №817/1158/18, від 23.07.2019 року у справі №460/1044/19.
В свою чергу, податкові зобов'язання з орендної плати за землю за липень 2020 сплачені ТОВ «Рівненський МЖК» згідно платіжного доручення №633 від 26.08.2020 на суму 41827,69 грн.
Водночас, вказані кошти, за даними інтегрованої картки платника були спрямовані в рахунок: погашення недоїмки Податковий розрахунок земельного податку №9020842386 по Платiжне доручення N 633 вiд 26.08.2020, а саме на суму 41827,69 грн., який був нарахований згідно податкової декларації з орендної плати за землю №9020842386 від 19.02.2016 року, незважаючи на те, що податкові зобов'язання з орендної плати за 2016 рік були повністю сплачені протягом лютого 2016 - січня 2017 року, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями і неодноразово встановлено судовими рішеннями, що набрали законної сили, а саме: постановами Рівненського окружного адміністративного суду від 05.09.2017 року у справі №817/858/17, рішеннями Рівненського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 року у справі №817/144/15, від 09.10.2018 року у справі №817/1159/18, від 21.11.2018 року у справі №817/1158/18, від 23.07.2019 року у справі №460/1044/19.
Разом з тим, суд зазначає, що збільшення податкових зобов'язань позивачу відбулося на підставі податкових декларацій з орендної плати за землю за 2012-2014, 2016 роки, зобов'язання за якими були повністю сплачені у встановлені ПК України строки у 2012-2017 роках.
Вказане підтверджується обставинами, встановленими судовими рішеннями, які набрали законної сили (а.с. 121-236 т.1).
Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суму у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 66.1.5 пункту 66.1 статті 66 ПК України, підставою для внесення змін до облікових даних платників податків є рішення суду, що набрало законної сили.
Відповідно до пункту 66.2 статті 66 ПК України внесення змін до облікових даних платників податків здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Пунктом 1.2 розділу 1 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588 (далі - Порядок № 1588) визначено, що ведення обліку платників податків є одним із способів податкового контролю. Облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п.9.1 розділу 9 Порядку №1588, контролюючі органи проводять внесення змін і доповнень до Єдиного банку даних юридичних осіб та Реєстру самозайнятих осіб на підставі: інформації органів державної реєстрації; інформації банків та інших фінансових установ про відкриття (закриття) рахунків платників податків; документально підтвердженої інформації, що надається платниками податків; інформації суб'єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків; рішення суду, що набрало законної сили; даних перевірок платників податків.
Відповідно до статті 74 ПК України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно- телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, є державною власністю. Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами. Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. В Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.
Відповідно до пункту 3 розділу 1 Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 (надалі - Порядок №422) оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС. Пунктом 5, 6 розділу 1 цього ж Порядку №422 визначено, що контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії. При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов'язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи. У разі встановлення, що перекручення (викривлення) показників допущене у результаті умисних дій працівників органів ДФС, такі працівники притягуються до відповідальності у встановленому законодавством порядку. За даними оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску ДФС та її територіальними органами формується звітність про нарахування та надходження податків, зборів, єдиного внеску, надходження митних та інших платежів до бюджетів, податковий борг, недоїмку зі сплати єдиного внеску, відшкодування податку на додану вартість, результати контрольно-перевірочної роботи, розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), надміру сплачені податки, збори, єдиний внесок тощо.
Абзацом 6 пункту 2 розділу 1 Порядку №422 визначено, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.
Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу 2 Порядку №422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов'язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України. Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем впровадження нових операцій та/або показників. Спеціальне кодування всіх операцій, що використовуються для відображення в ІКП облікових показників, забезпечує автоматизоване ведення ІКП. Усі вартісні облікові-операції та облікові показники в ІКП проводяться у гривнях з двома десятковими знаками. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій. В ІКП на дату проведення кожної облікової операції підбиваються підсумки за всіма її графами. Облікові показники, які відображаються у ІКП, залежать від форми обліку згідно із переліком форм інтегрованих карток для обліку податків, зборів та єдиного внеску, що відкриваються для юридичних та фізичних осіб (далі - Перелік форм ІКП). Для організації оперативного обліку кожній ІКП присвоюється код, який її ідентифікує в інформаційній системі оперативного обліку органів ДФС та не може бути присвоєний іншій ІКП.
Отже, виходячи з аналізу положень статті 74 ПК України, інформаційна система «Податковий блок» повинна відображати фактичні задекларовані позивачем показники своєї господарської діяльності, її корегування можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань та податкового кредиту, а органи ДПС України використовують згадану систему у своїй роботі, в тому числі, й для відображення рішень судів, які набрали законної сили, якими встановлений факт відсутності узгодженого грошового зобов'язання.
З наявної в матеріалах справи інтегрованої картки ТОВ Рівненський МЖК за платежем «орендна плата з юридичних осіб» встановлено, що за ТОВ «Рівненський МЖК» станом на 30.09.2020 обліковується борг з на загальну суму 683178,63 грн., який складається, в тому числі по податковій декларації №9018854883 від 11.02.2020 за період по терміну сплати 30.07.2020 та 30.08.2020.
Суд зазначає, що будь-які зміни до інформаційних баз мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають з узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку, чого не має у цьому випадку, а навпаки є рішення суду у справах, які набрали законної сили і якими встановлено відсутність податкового боргу ТОВ Рівненський МЖК з орендної плати за землю за 2012-2014, 2016 роки, що повинно бути відображено в інформаційній системі податкового органу.
У відповідності до положень статті19-3 Податкового кодексу України здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням віднесено до функцій державних податкових інспекції.
При цьому, згідно положення пункту 21.1.10 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: вносити до інформаційних баз даних інформацію з документів, отриманих від платників податків у паперовій формі, а також інформацію про взаємодію з платниками податків, отриману в іншій формі.
Інтегрована картка платника податків є документом, який відображає облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету, тому відображення в ній податкової заборгованості по фактично сплаченим сумам порушує права платника податків.
У даному випадку у платника податків наявний матеріально-правовий інтерес в тому, щоб дані карток його особових рахунків правильно відображали точний облік усіх нарахованих і сплачених сум до бюджету, оскільки невідповідність такого обліку фактичним задекларованим показникам сталась не з вини позивача.
Згідно із пунктом 41.1 статті 41 ПК України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
З урахуванням наведених правових норм функції з вирішення питань щодо внесення змін до інтегрованих карток платників податків віднесено до повноважень органів ДПС центрального або регіонального рівня. Таким чином, повноваженнями щодо внесення змін до інтегрованих карток платника (ТОВ Рівненський МЖК) наділене лише Головне управління ДПС у Рівненській області.
Наявність за даними ІКП відомостей про податковий борг позивача з орендної плати за землю у розмірі 83 655,38 грн. за червень-липень 2020 року, відсутність якого підтверджена фактом подачі уточнюючої податкової декларації та платіжними документами, а неправомірність дій відповідача щодо направлення відповідних сум та зменшених податкових зобов'язань згідно уточнюючої декларації в рахунок погашення боргу за 2016 рік встановлена судовими рішеннями, якими підтверджено факт сплати відповідних зобов'язань у встановленому законом порядку та строки, покладає на позивача протиправний обов'язок повторно сплатити кошти в розмірі 83 655,38 грн. для погашення податкового боргу, який є відсутнім та протиправно визначений відповідачем.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем не доведено правомірності своїх дій в порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом зобов'язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків.
Враховуючи положення частини першої статті 139 КАС України суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Рівненській області.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено суму судового збору в розмірі 2102 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 25.09.2020 №712 на вказану суму (а.с.245 т.1), а тому судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
Згідно частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1).
При цьому, статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Разом з тим, частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною шостою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим, суд звертає увагу, що стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п'ятої статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Верховним Судом в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа № 810/4749/15), аналізуючи положення статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також Верховним Судом у постанові від 22.12.2018 (справа № 826/856/18) зазначено про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відтак, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Крім того, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, п.30).
У пункті 269 рішення у цій справі Судом зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Письмовою заявою від 04.12.2020 позивачем заявлено до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн. за правилами частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
До клопотання долучено: копію Договору про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 14.05.2019 року; копію Предметного завдання №15-09-2020 до Договору про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 15.09.2020 року; копію акту здачі-приймання наданих послуг до Договору про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 14 травня 2019 року, складеного 03.12.2020 року; копію рахунку №03-12/2020 від 03.12.2020 року виданого АБ «Віталія Грабовського»; копію платіжного доручення №899 від 03.12.2020 року.
Відповідач подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, обгрунтовуючи його відсутністю в платіжному дорученні на оплату адвокатських послуг покликання на конкретну справу та акт виконаних робіт.
Проаналізувавши вказані вище документи, суд вказує на відсутність зауважень щодо їх форми та змісту, а тому такі є належними доказами понесених позивачем фактичних витрат на правничу допомогу. І платіжне доручення, і акт виконаних робіт не викликають сумніву щодо наданих послуг Адвокатським бюро «Віталія Грабовського» саме позивачу ТОВ «Рівненський Молодіжний Жили Комплекс», і саме щодо предмету позову у даній справі.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що подані позивачем документи є належними та допустимими доказами фактичного понесення ним витрат на професійну правничу допомог, а розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).
Тому, витрати, понесені позивачем, на правничу допомогу в розмірі 8000 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс» (вулиця Гайдамацька, 13 Б, місто Рівне, 33003; код ЄДРПОУ 13988757) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вулиця Відінська, 12, м. Рівне, 33023; код ЄДРПОУ 43142449) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Рівненській області внести зміни до інтегрованої картки платника Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс» за платежем орендна плата з юридичних осіб (код платежу 18010600) шляхом виключення податкового боргу в розмірі 83655,38 грн., що виник на підставі податкової декларації №9018854883 від 11.02.2020 з терміном сплати 30.07.2020 на суму 41 827,69 грн., 30.08.2020 на суму 41 827,69 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс» (код ЄДРПОУ 13988757) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 (нуль) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 43142449).
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс» (код ЄДРПОУ 13988757) судові витрати понесені на професійну правничу допомогу в сумі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 (нуль) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 43142449).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 11 січня 2021 року.
Суддя К.М. Недашківська