11 січня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/5689/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сич С.С., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_2 до господарського суду Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, про стягнення заробітної плати та компенсації за час перебування на лікарняному, -
07 жовтня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1) в інтересах недієздатного ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 ) до господарського суду Полтавської області (надалі також відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Полтавське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, з урахуванням уточненої позовної заяви від 01 жовтня 2020 року /а.с. 26-31/, про стягнення з господарського суду Полтавської області на користь ОСОБА_2 42625,96 грн. заробітної плати та компенсації за час перебування на лікарняному.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 27/вп-12 від 16.10.2012 ОСОБА_2 відсторонено від посади судді господарського суду Полтавської області, 04.02.2016 постановою Верховної Ради України ОСОБА_2 звільнено з посади судді господарського суду Полтавської області у зв'язку з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров'я. Позивач стверджує, що відповідачем протиправно не проведено розрахунок по виплаті суддівської винагороди ОСОБА_1 за період із 02.10.2013 по 31.12.2013 в сумі 42625,96 грн. та безпідставно не здійснено виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності за листками непрацездатності серії АВЮ №616780 від 15.07.2013 та серії АВУ №122146 від 05.08.2013.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року позовну заяву залишено без руху.
21 жовтня 2020 року до суду надійшла заява позивача щодо усунення недоліків позовної заяви, до якої додано позовну заяву (уточнену), оформлену відповідно до частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, та копії такої позовної заяви відповідно до кількості учасників справи.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/5689/20, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 09:00 19 листопада 2020 року, витребувано докази від відповідача господарського суду Полтавської області та встановлено строк для їх надання до суду.
03 листопада 2020 року до суду надійшли пояснення третьої особи /а.с. 40/, у яких представник третьої особи просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що тимчасова непрацездатність ОСОБА_2 настала під час відсторонення його від посади судді, тобто не у період роботи. Вказує, що заробітна плата в цей час була втрачена позивачем саме з причин відсторонення, а не у зв'язку з хворобою, тому вважає, що позивач не має права на допомогу по тимчасовій непрацездатності за періоди з 15.07.2013 по 24.07.2013 та з 05.08.2013 по 15.08.2013.
10 листопада 2020 року до суду надійшов відзив господарського суду Полтавської області на позову заяву /а.с. 44-47/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що законодавчих підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди за період відсутності судді на робочому місці з "інших причин неявок" не передбачено, оскільки обов'язковою умовою нарахування та виплати суддівської винагороди є необхідність перебування судді на робочому місці, що має підтверджуватися відомостями табеля обліку робочого часу. Зазначає, що у період з 02.10.2013 по 31.12.2013 ОСОБА_2 на робочому місці не з'являвся, не виконував ніякої роботи, у тому числі роботи, не пов'язаної зі здійсненням правосуддя, не надавав доказів поважності причин неявки на роботу. Пояснює, що ОСОБА_2 у період з 01.01.2013 по 30.06.2013 та з 01.02.2013 по 31.07.2013 не відпрацював жодного робочого дня, тому його заробітна плата становила за ці періоди склала 0,00 грн. та відповідно до проведеного згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 р. № 439), розрахунку допомога по тимчасовій непрацездатності позивача склала 0,00 грн. Крім того, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом, встановлений частиною 1 статті 233 Кодексу законів про працю України.
16 листопада 2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_2 про відвід судді Сич С.С. від розгляду справи №440/5689/20.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року для вирішення питання про відвід судді Сич С.С. заяву ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_2 про відвід судді передано для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року (суддя Супрун Є.Б.) заяву ОСОБА_1 про відвід судді Сич С.С. від розгляду справи №440/5689/20 залишено без задоволення. Справу №440/5689/20 передано для продовження розгляду у тому ж складі суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року встановлено наступний порядок з'ясування обставин справи та дослідження доказів під час розгляду справи по суті: дослідження письмових доказів. Закрито підготовче провадження та призначено справу №440/5689/20 до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду на 10:30 08 грудня 2020 року.
27 листопада 2020 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив /а.с. 99-103/, у якій позивач зазначає, що керівництво господарського суду Полтавської області не зверталося до Вищої ради юстиції щодо притягнення судді ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності за прогули, натомість, не виплачувало суддівської винагороди за відсутність на робочому місці, тому вважає, що відповідач вийшов за межі своїх повноважень. Вказує, що строк звернення до суду порушено з поважних причин та просить визнати причину пропуску строку на звернення до суду (психічна хвороба ОСОБА_2 та юридична необізнаність ОСОБА_1 ) поважною та поновити строк звернення до суду з даним позовом.
Учасники справи у судове засідання 08 грудня 2020 року повторно не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України /а.с. 96, 110, 111/. Представник відповідача надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності /а.с. 115/.
Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Зважаючи на наведену вище норму, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 2 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи у судове засідання повторно не з'явилися, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд вирішив розглядати справу за відсутності учасників справи у письмовому провадженні.
11 січня 2021 року судді Сич С.С. передано заяву ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_2 про відвід судді Сич С.С. від розгляду справи №440/5689/20, яка надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 28 грудня 2020 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року для вирішення питання про відвід судді Сич С.С. заяву ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_2 про відвід судді передано для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року (суддя Супрун Є.Б.) заяву ОСОБА_1 про відвід судді Сич С.С. від розгляду справи №440/5689/20 залишено без задоволення. Справу №440/5689/20 передано для продовження розгляду у тому ж складі суду.
У ході розгляду справи судом уточнено найменування третьої особи Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
Указом Президента України № 212/2007 від 17 березня 2007 року "Про призначення суддів" відповідно до статті 127 та частини 1 статті 128 Конституції України ОСОБА_2 призначений на посаду судді господарського суду Полтавської області строком на п'ять років.
Постановою Верховної Ради України № 4578-VІ від 22 березня 2012 року "Про обрання судді" відповідно до пункту 27 частини першої статті 85, частини першої статті 128 Конституції України ОСОБА_2 обрано на посаду судді господарського суду Полтавської області безстроково.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 27/вп-12 від 16 жовтня 2012 року на підставі вмотивованої постанови Генерального прокурора України вирішено відсторонити ОСОБА_2 від посади судді господарського суду Полтавської області у зв'язку з притягненням його до кримінальної відповідальності /а.с. 14-15/.
Суддівська винагорода судді ОСОБА_2 за січень - грудень 2013 року склала 0,00 грн., що підтверджено довідкою господарського суду Полтавської області від 01.03.2016 №10-11/300-16 /а.с. 16/.
26 грудня 2013 року ОСОБА_2 подано до господарського суду Полтавської області листки непрацездатності серії АВЮ №616780 від 15.07.2013 та серії АВУ №122146 від 05.08.2013, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції господарського суду Полтавської області на супровідному листі ОСОБА_2 , копія якого додана до позовної заяви /а.с. 6/.
Господарським судом Полтавської області не виплачено ОСОБА_2 допомогу по тимчасовій непрацездатності на підставі зазначених вище листків непрацездатності.
Постановою Харківського районного суду Харківської області від 11 грудня 2014 року у справі №2034/14284/2012 застосовано до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом (номер рішення в ЄДРСР 43599401).
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 10 березня 2015 року у справі №2034/14284/14-к апеляційну скаргу прокурора, з додатковими доводами залишено без задоволення, а постанову Харківського районного суду Харківській області від 11.12.2014р. стосовно ОСОБА_2 - без змін (номер рішення в ЄДРСР 43194218).
Ухвалою Колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 грудня 2015 року касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а постанову Харківського районного суду Харківської області від 11 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 10 березня 2015 року щодо ОСОБА_2 - без зміни /а.с. 7-9/.
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 07 травня 2015 року у справі №553/3825/14-ц, яке набрало законної сили 19.05.2015, заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , за участю заінтересованої особи: Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ленінської районної у м. Полтаві ради про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна - задоволено. Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Кринички, Криничанського району, Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 - недієздатним. Призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженку с. Кринички, Криничанського району, Дніпропетровської області, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Кринички, Криничанського району, Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1. /а.с. 10-11/.
Постановою Верховної Ради України № 996-VІІІ від 04 лютого 2016 року "Про звільнення суддів" у зв'язку з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров'я звільнено з посади судді господарського суду Полтавської області ОСОБА_2 /а.с. 12-13/.
ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_2 звернулася до господарського суду Полтавської області з заявою від 31.08.2020, у якій просила надати розрахунок сум, які підлягають сплаті відповідно листків непрацездатності серії АВЮ №616780 від 15.07.2013 та серії АВУ №122146 від 05.08.2013 та розрахунок по виплаті суддівської винагороди з 02 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 року, також надати розрахунок суми заробітку ОСОБА_2 , яка була належна йому на день звільнення, та провести всі належні ОСОБА_2 виплати /а.с. 17/.
Листом господарського суду Полтавської області від 18.09.2020 №09-22/1078/2020 ОСОБА_1 повідомлено, що господарський суд Полтавської області 26 грудня 2013 року отримав листки непрацездатності серії АВЮ №616780 від 15.07.2013 та серії АВУ №122146 від 05.08.2013, видані ОСОБА_2 . Згідно чинного законодавства ці листки непрацездатності були прийняті судом на опрацювання, передані до комісії із соціального страхування господарського суду Полтавської області щодо розрахунку середньоденної допомоги та її виплати. Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266 (в редакції від 20.03.2013), для нарахування допомоги береться заробітна плата за попередні шість календарних місяців з першого до першого числа. Так, при розрахунку оплати лікарняного з 15.07.2013 враховується заробітна плата, отримана ОСОБА_2 з 1 січня 2013 року по 30 червня 2013 року, а при розрахунку оплати лікарняного з 05.08.2013 враховується заробітна плата, отримана ОСОБА_2 з 1 лютого 2013 по 31 липня 2013 року. Протягом цих піврічних періодів ОСОБА_2 не відпрацював жодного робочого дня, про що свідчать відмітки у табелі обліку робочого часу. За ці періоди йому нарахована заробітна плата у розмірі 0,00 грн. Відповідно до проведеного розрахунку допомога з втрати працездатності ОСОБА_2 склала 0,00 грн. Також повідомлено, що обов'язковою умовою нарахування та виплати суддівської винагороди є належно заповнений табель обліку використання робочого часу, що зумовлює необхідність перебування судді на робочому місці. У запитуваний період з 2 жовтня по 31 грудня 2013 року ОСОБА_2 не з'являвся на роботі, причини невиходу на роботу працівник не повідомив та в подальшому не надав жодних документів на підтвердження причин своєї відсутності на робочому місці. У табелі обліку робочого часу період з 02.10.2013 по 09.01.2014 відмічено позначками "І" (інші причини неявок). Законодавчих підстав для нарахування суддівської винагороди за період відсутності судді на робочому місці з "інших причин неявок" не передбачено. Вказано, що господарський суд Полтавської області провів повний розрахунок із ОСОБА_2 при звільненні. /а.с. 18-19/.
Вважаючи, що господарським судом Полтавської області протиправно не виплачено на користь ОСОБА_2 заробітну плату за період з 02.10.2013 по 31.12.2013 в сумі 42625,96 грн. та компенсацію за час перебування на лікарняному згідно лисків непрацездатності серії АВЮ №616780 від 15.07.2013, серії АВУ №122146 від 05.08.2013 ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_2 звернулася до адміністративного суду з даним позовом 03 жовтня 2020 року, що підтверджується відтиском штемпеля поштової організації на конверті /а.с. 20/.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас, частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Конституційним Судом України у рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 "У справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Види матеріального забезпечення та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням визначалися статтею 34 Закону України від 18.01.2001 №2240-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) .
Матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є гарантіями працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
Таким чином, звернення позивача до суду з вимогами про стягнення заробітної плати та допомоги по тимчасовій непрацездатності, яка є одним із видів матеріального забезпечення та соціальних послуг, не обмежується будь-яким строком, а тому суд відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом. Відтак, клопотання позивача про поновлення строку звернення з позовом до суду задоволенню не підлягає, оскільки строк звернення до суду позивачем не пропущений.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.
На час виникнення спірних правовідносин Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" визначав правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, визначає систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлював систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулював інші питання судоустрою і статусу суддів.
Відповідно до частини 4 статті 48 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України.
За визначенням статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 98 Кодексу законів про працю України передбачено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.
Частиною 1 статті 129 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Частинами 2, 3, 5 статті 129 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не містив норм, якими б окремо врегульовувався порядок виплати суддівської винагороди відстороненому від посади судді.
Водночас, обов'язковою умовою нарахування та виплати суддівської винагороди є перебування судді на робочому місці та фактичне виконання ним роботи, зокрема, і не пов'язаної зі здійсненням правосуддя.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.
Частиною 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Типова форма № П-5 табеля обліку використання робочого часу затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 р. № 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці".
Нарахування, у тому числі суддівської винагороди суддям, здійснюється на підставі наказів голів судів, табелів обліку робочого часу.
Отже, обов'язковою умовою нарахування та виплати суддівської винагороди є, зокрема, належно заповнений табель обліку використання робочого часу, форма якого затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 р. № 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці", що зумовлює необхідність перебування судді на робочому місці або наявності обставин відсутності судді, з якими Закон пов'язує наявність права на виплату суддівської винагороди судді, як то оплачувана відпустка, відрядження із збереженням розміру суддівської винагороди.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що у період з 02.10.2013 по 31.12.2013 ОСОБА_2 на робочому місці не з'являвся, не виконував ніякої роботи, у тому числі роботи, не пов'язаної зі здійсненням правосуддя, не надавав доказів поважності причин неявки на роботу.
Згідно табелів обліку робочого часу господарського суду Полтавської області за жовтень 2013 року, листопад 2013 року, грудень 2013 року суддя ОСОБА_2 відпрацював 0 днів 0 годин, у графі «відмітки про явки та неявки за числами місяця (години)» зазначених табелів міститься буквений код "І" (Інші причини неявок) /а.с. 57-59/.
Таким чином, табелями обліку робочого часу господарського суду Полтавської області за жовтень 2013 року, листопад 2013 року, грудень 2013 року підтверджено, що суддя ОСОБА_2 у період із 02 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 рік не з'являвся на своєму робочому місці у господарському суді Полтавської області.
Позивачем не спростовано обставини своєї неявки на робоче місце в період із 02 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 рік, не надано до суду жодних доказів на підтвердження виконання ОСОБА_2 протягом зазначеного періоду будь-якої роботи, зокрема, не пов'язаної із здійсненням правосуддя.
Позивач не повідомив причин неявки на роботу, за яких законодавством України передбачено збереження заробітної плати (суддівської винагороди).
На підставі наказів голови суду не вносилися зміни до табелів обліку робочого часу, уточнені табелі обліку використання робочого часу відповідачем не складалися.
Слід також зазначити, що позивач не оскаржував дій відповідача чи його посадових осіб щодо заповнення табелів обліку робочого часу господарського суду Полтавської області за відповідні періоди.
Отже, у період з 02 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 року ОСОБА_2 був відсутній на робочому місці та не надав суду належних доказів на підтвердження обставин, з якими Закон пов'язує наявність права на виплату суддівської винагороди, або на підтвердження поважності причин неявки на роботу, за яких законодавством України передбачено збереження середнього заробітку.
За таких обставин відсутні законодавчі підстави для нарахування та виплати судді ОСОБА_2 суддівської винагороди за період його відсутності на роботі з 02 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 року.
Пункти рішення Європейського Суду з прав людини від 21.04.2020 у справі «Анжеліка Сімаітіене проти Литви», на які посилається позивач у позовній заяві, та в яких Європейським Судом з прав людини аналізується принцип законності втручання у право заявника, враховано судом при прийнятті рішення у даній справі.
Так, з огляду на встановлені обставини даної справи, суд дійшов висновку, що вручання у право позивача здійснено відповідачем згідно з передбачуваним та доступним для позивача законом, оскільки у даному випадку підставою для невиплати позивачу суддівської винагороди за період з 02 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 року стала саме неявка судді господарського суду Полтавської області ОСОБА_2 на роботі у зазначений період та відсутність інших обставин, з якими Закон пов'язує виплату суддівської винагороди, а не рішення про відсторонення ОСОБА_2 від посади судді.
За встановлених судом обставин та наведених вище норм законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, доводи позивача про те, що він не притягувався до дисциплінарної відповідальності не свідчать про наявність підстав для виплати йому суддівської винагороди за період з 02 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 року.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з господарського суду Полтавської області на користь ОСОБА_2 42625,96 грн. заробітної плати є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Стосовно вимог про стягнення з господарського суду Полтавської області на користь ОСОБА_2 компенсації за час перебування на лікарняному, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 35 Закону України від 18.01.2001 р. №2240-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (надалі - Закон №2240-III, чинного на час виникнення спірних правовідносин) допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.
Згідно з частиною 1 статті 51 Закону №2240-III підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи.
Частиною 2 статті 35 цього Закону №2240-III передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону №2240-III допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах: 60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж до п'яти років; 80 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від п'яти до восьми років; 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років; 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України "Про жертви нацистських переслідувань"; донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 10 Закону України "Про донорство крові та її компонентів".
Правила обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхові виплати) у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації чи фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників визначає Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. N 1266 (надалі - Порядок №1266, у редакції, чинній з 27.03.2013).
Пунктом 3 Порядку №1266 встановлено, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для розрахунку страхових виплат (крім страхування на випадок безробіття) та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, є період роботи за останнім основним місцем роботи (зайняття підприємницькою діяльністю) перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (для страхування на випадок безробіття - в якому припинено дію трудового договору або особу знято з обліку у державного реєстратора як суб'єкта підприємницької діяльності, припинення адвокатської, нотаріальної, творчої або іншої діяльності, закінчення проходження служби; для страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання осіб, у яких через деякий час погіршився стан здоров'я у зв'язку з раніше отриманим ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання - період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням тимчасової непрацездатності).
Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком), виключаються з розрахункового періоду (приклад наведено у додатку 1).
Отже, оскільки розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок, при розрахунку допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю позивача з 15.07.2013 на підставі листка непрацездатності серії АВЮ №616780 від 15.07.2013 (період з 15.07.2013 - 24.07.2013) підлягає врахуванню суддівська винагорода, отримана ОСОБА_2 з 01 січня 2013 року по 30 червня 2013 року, а при розрахунку допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю позивача з 05.08.2013 на підставі листка непрацездатності серії АВУ №122146 від 05.08.2013 (період з 05.08.2013 - 15.08.2013) підлягає врахуванню суддівська винагорода, отримана ОСОБА_2 з 01 лютого 2013 по 31 липня 2013 року.
Довідкою господарського суду Полтавської області від 01.03.2016 №10-11/300-16 підтверджено, що за період, зокрема, з 01 січня 2013 року по 30 червня 2013 року та з 01 лютого 2013 по 31 липня 2013 року, заробітна плата ОСОБА_2 склала 0,00 грн. /а.с. 16/.
03 жовтня 2013 року позивач ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (на стороні позивача) - Державна судова адміністрація України, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до господарського суду Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (на стороні відповідача) - Державна казначейська служба України про визнання протиправною бездіяльності голови господарського суду Полтавської області Ціленка В.А., стягнення з господарського суду Полтавської області на корить ОСОБА_2 суддівської винагороди та допомоги по тимчасовій втраті непрацездатності за період 01.10.2012 - 01.10.2013 та моральної шкоди в розмірі три мільйони гривень.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року у справі №816/5829/13-а /а.с. 71-76/, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2014 року /а.с. 77-81/, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (на стороні позивача) - Державна судова адміністрація України до господарського суду Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (на стороні відповідача) - Державна казначейська служба України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення суддівської винагороди, допомоги по тимчасовій непрацездатності та моральної шкоди - відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2014 року (провадження №К/800/32464/14) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2014 року у справі за його позовом до Господарського суду Полтавської області, треті особи - Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України, про визнання бездіяльності протиправною, стягнення суддівської винагороди, допомоги по тимчасовій непрацездатності та моральної шкоди, а додані до касаційної скарги матеріали повернуто.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року у справі №816/5829/13-а, яка набрала законної сили, встановлено, що згідно табелів обліку використання робочого часу за період з жовтня 2012 року по вересень 2013 року ОСОБА_2 на робочому місці не з'являвся, у графах "відпрацьовані дні та години" вказано "0".
Отже, вказані обставини, встановлені постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року у справі №816/5829/13-а, яка набрала законної сили, не доказуються при розгляді даної справи в силу частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи те, що з 1 січня 2013 року по 30 червня 2013 року та з 1 лютого 2013 по 31 липня 2013 року ОСОБА_2 на робочому місці не з'являвся, суддівська винагорода ОСОБА_2 за вказані періоди складає 0,00 грн., тому розрахована допомога по тимчасовій непрацездатності згідно листків непрацездатності серії АВЮ №616780 від 15.07.2013 та серії АВУ №122146 від 05.08.2013 становить 0,00 грн.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_2 про стягнення з господарського суду Полтавської області на користь ОСОБА_2 компенсації за час перебування на лікарняному необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
При прийнятті рішення у даній справі суд враховував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 6-10, 139, 205, 229, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) в інтересах недієздатного ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) до господарського суду Полтавської області (ідентифікаційний код 03500004, вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області (ідентифікаційний код 41319427, вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36011), про стягнення заробітної плати та компенсації за час перебування на лікарняному - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя С.С. Сич