11 січня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/7045/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Великобагачанської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
01 грудня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Великобагачанської районної державної адміністрації про:
- визнання протиправними дій Управління соціального захисту населення Великобагачанської районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
- зобов'язання видати ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Підставою даного позову позивач вказує безпідставну, на його думку, відмову управління в наданні йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Вважаючи, що він має право на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", звернувся до суду із відповідним позовом.
Ухвалою від 08.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву зазначив, що згідно пункту 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Позивачем при зверненні до управління не було надано документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а саме в складі формувань Цивільної оборони із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, первинних документів в яких міститься інформація про залучення до формувань Цивільної оборони, довідки про участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, особові рахунки, накази, табелі обліку часу, посвідченя про відрядження, шляхові листи. З огляду на викладене, відповідач прийшов до висновку про відсутність достатніх підстав для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 /а.с. 8/.
Відповідно до наказу начальника цивільної оборони колгоспу "Світанок" №1 від 22.02.1985, з метою забезпечення всіх мироприємств по цивільній обороні на базі структурних підрозділів колгоспу "Світанок" створено невоінізовані формування Цивільної оборони колгоспу "Світанок".
Згідно додатку №3 до наказу від 22.02.1985 створено зведений загін по проведенню інженерно-технічних заходів в період надзвичайних ситуацій ЦО колгоспу "Світанок". Начальником загону призначено головного інженера колгоспу ОСОБА_1 .
У відповідності до п. 3 наказу Штабу цивільної оборони колгоспу "Світанок" від 14.05.1986 наказано, на виконання наказу начальника ЦО Київської області, начальнику загону по проведенню інженерно-технічних заходів ЦО колгоспу "Світанок" ОСОБА_1 14-15 травня провести вивіз посівного матеріалу, концентрованих кормів, картоплі та коренеплодів в складські приміщення с. Доманівка та на кормовий двір с. Піски /а.с. 22-24/.
Згідно довідки від 07.02.1992 №11, виданої колгоспом "Світанок", ОСОБА_1 у період із 07.05.1986 по 09.05.1986, з 1.06.1986 по 15.06.1986 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АС, а саме приймав участь у вивезенні сільськогосподарського техніки с. Розсоха Чорнобильського району (30-и км зона) /а.с. 13/.
Відповідно до довідки Медико-соціальної (експертної) комісії Сер. МСЕ - серії 7-66 ВЛ № 0154039 ОСОБА_1 є інвалідом другої групи безстроково, причина інвалідності - захворювання пов'язане з роботою по ліквідації аварії на ЧАЕС /а.с. 9/.
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до УСЗН Великобагачанської РДА із заявою про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
Листом УПСЗН Великобагачанської РДА Полтавської області від 26.10.2020 №05-01/22777 ОСОБА_1 повідомлено, про відсутність достатніх підстав для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2. ст. 7 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Розцінивши вказаний лист як відмову у наданні статусу інваліда війни відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон №3551-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №3551-XII цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 19.12.2017 №2249-VIII, який набрав чинності 20.01.2018, внесено зміни до Закону №3551-XII, що стосується зміни статусу з "інваліда війни" на статус "особи з інвалідністю внаслідок війни".
Так, стаття 4 Закону №3551-XII визначає, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Згідно із частиною першою статті 7 Закону №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
Пунктом 9 частини другої цієї ж статті передбачено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, особи, які залучались до складу формувань Цивільної оборони, інвалідність яких пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС мають право отримати статус "особа з інвалідністю внаслідок війни" з видачею відповідного посвідчення.
З аналізу припису пункту 9 частини другої статті 7 Закону №3551-XII слідує, що цей Закон не містить вимог, які визначають порядок та форму залучення осіб до складу формувань Цивільної оборони.
У відзиві на позовну заяву управління, обґрунтовуючи правомірність своєї відмови у встановленні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, послалося на ненадання останнім при зверненні до управління доказів про залучення ОСОБА_1 до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, не надання ним первинних документів в яких міститься інформація про залучення до формувань Цивільної оборони, довідки про участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, особових рахунків, наказів, табелів обліку часу, посвідчення про відрядження, шляхових листів.
Суд оцінює такі посилання критично та зауважує, що приписами чинних на момент аварії на Чорнобильській АЕС нормативно-правових актів з питань Цивільної оборони (Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 №1111, та Положенням про невоєнізовані формування Цивільної оборони СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.1975 №90) передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж та їх наслідків, а також при ліквідації аварій, катастроф, стихійних сил, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення. Завдання щодо виконання завдань виробничого характеру на них не покладалися та не покладаються.
Цивільна оборона СРСР організовувалась за територіально - виробничим принципом в усіх населених пунктах та усіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі: чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи; жінки від 16 до 55 років, за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей.
Статтею 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
З викладеного слідує висновок, що цивільна оборона та її формування створювались на всіх без виключення підприємствах, установах, організаціях, та до складу формувань Цивільної оборони в обов'язковому порядку залучалося все працездатне населення.
Формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт з ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих. Громадяни, які виконували роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.
При цьому, жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов'язковості видання розпорядчого документу про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.
Пунктами 7, 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (в редакції, чинній на момент звернення позивача до відповідача) визначено, що "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.
"Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Таким чином, за висновком суду, особи, які залучались до складу формувань Цивільної оборони, інвалідність яких пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за наявності документів, підтверджуючих право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, мають право отримати такий статус з видачею відповідного посвідчення.
Як слідує з матеріалів справи, фактична участь позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та отримання інвалідності внаслідок зазначеного підтверджується довідкою Сер. МСЕ - серії 7-66 ВЛ № 0154039, а також посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Полтавською обласною державною адміністрацією 23.05.2019.
Факт участі позивача у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується також копіями наказу начальника цивільної оборони колгоспу "Світанок" №1 від 22.02.1985, наказу Штабу цивільної оборони колгоспу "Світанок" від 14.05.1986, довідки від 07.02.1992 №11, виданої колгоспом "Світанок", відповідно до яких, ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, будучи задіяним для виконання доручень в складі формувань ЦО підприємства.
Вказані вище документи по суті є доказом участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони та отримання ним інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС.
Указані обставини спростовують доводи відповідача, викладені у листі від 26.10.2020 №05-01/22777 про неналежність позивача до формувань Цивільної оборони.
За таких обставин суд приходить до висновку про наявність у позивача права на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та отримання відповідного посвідчення.
Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", позивач звільнений від сплати судового збору. Доказів щодо понесення інших судових витрат позивачем не надано.
Отже, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Великобагачанської районної державної адміністрації (вул. Шевченка, буд. 73, смт. Велика Багачка, Великобагачанський район, Полтавська область, 38300, кодж ЄДРПОУ 03195333) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Великобагачанської районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Великобагачанської районної державної адміністрації вчинити дії щодо встановлення ОСОБА_1 статусу "особа з інвалідністю внаслідок війни" та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни встановленого зразка.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва