11 січня 2021 року м. ПолтаваСправа № 541/1637/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
31 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області про:
- визнання протиправною відмови Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області щодо встановлення ОСОБА_1 статусу "особа з інвалідністю внаслідок війни", оформленої листом від 09.06.2020 року №1-21/01-19;
- зобов'язання Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області вчинити дії щодо встановлення ОСОБА_1 статусу "особа з інвалідністю внаслідок війни" та видати посвідчення з написом "посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни".
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що вона являється особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом 2 групи, її захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. ОСОБА_1 звернулася до УСЗН Миргородської МР із заявою про встановлення їй статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Однак, листом від 09.06.2020 №Г-21/01-19 управління повідомило позивача про відсутність підстав для встановлення їй статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. З вказаним позивач не погоджується, оскільки вважає, що має право на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01.09.2020 у справі №541/1637/20 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області про визнання протиправною відмови щодо встановлення статусу "особа з інвалідністю внаслідок війни" та зобов'язання вчинити дії передано за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду.
Матеріали вказаної позовної заяви надійшли до суду 23.09.2020, що підтверджується відміткою на вхідному штампі суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду: - двох примірників належним чином завірених копій додатків до позовної заяви (один для суду, інший для направлення його відповідачу); - позовної заяви та її копій, оформленої відповідно до частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України із зазначенням офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти відповідача - Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області.
12.10.2020 позивач усунула недоліки позовної заяви, визначені в ухвалі суду від 28.09.2020.
У зв'язку з цим, ухвалою суду від 11.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Управління позов не визнало та у відзиві на позовну заяву /а.с. 71/ зазначило, що наданих позивачем документів, а саме, довідки МСЕК від 12.06.2007 №0343125 та експертного висновку Полтавської регіональної міжвідомчої експертної ради №11 від 04.06.1992 (в яких зазначено, що причина інвалідності - захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС) та довідки про заробітну плату №135 від 05.04.2017, недостатньо щоб встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
Згідно з наказом Миргородського комбінату громадського харчування від 23.06.1987 №54-к ОСОБА_2 /надалі змінено прізвище на ОСОБА_1 /, повара 4 розряду дієт столової комбінату, направлено для роботи вахтовим методом в ОРС Чорнобильської АЕС строком на 1 місяць з 25.06.1987 по 25.07.1987 /а.с. 74 зі звороту/.
Відповідно до посвідчення про відрядження від 25.07.1987 ОСОБА_2 /надалі змінено прізвище на ОСОБА_1 /, повар Миргородського общепіту , перебувала у відрядженні у Вишгородському ОРС Чорнобильської АЕС протягом 1 місяця з 25.06.1987 по 25.07.1987 /а.с. 73/.
За період перебування у відрядженні ОСОБА_2 /надалі змінено прізвище на ОСОБА_1 / по місцю роботи в Миргородському комбінаті громадського харчування виплачено заробітну плату в сумі 508 крб. 37 коп. з урахуванням коефіцієнта три відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР та Укрпрофради від 10.06.1986, про що свідчить довідка Миргородського комбінату громадського харчування від 25.02.1993 №38 /а.с. 72 зі звороту/.
Відповідно до витягу із акту огляду МСЕК до довідки Сер. МСЕ №0257174 від 04.12.2007 ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності з 01.12.2007 безтерміново внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС /а.с. 74/.
Згідно з посвідченнями серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , виданими Полтавською обласною державною адміністрацією 11.11.1999 та 29.08.2019 відповідно, ОСОБА_1 отримала статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії І /а.с. 7, 75/.
ОСОБА_1 звернулася до УСЗН Миргородської МР із заявою від 27.05.2020 про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" /а.с. 72/.
Листом УСЗН Миргородської МР від 09.06.2020 №Г-21/01-19 ОСОБА_1 повідомлено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Штаб ЦО Полтавської області, як орган управління Цивільної оборони області (зараз - Управляння з питань цивільного захисту Полтавської облдержадміністрації повідомив, що не посилав жодного формування цивільної оборони в район проведення робіт для участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та надав роз'яснення, що в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь три зведені загони Цивільної оборони: Київської, Житомирської та Чернігівської областей. Також до складу формувань Цивільної оборони входив особовий склад Штабів ЦО, який направлявся до складу оперативних груп Цивільної оборони України (м. Чорнобиль) та Цивільної оборони Київської області. Крім наданих ОСОБА_1 документів, а саме: копія довідки МСЕК №0257174 від 04.12.2007 (в якій зазначено, що причина інвалідності - захворювання, пов'язане з роботами по ЛНА на ЧАЕС), копія наказу №54-к від 23.06.1987 Миргородського комбінату громадського харчування (що ОСОБА_2 - повара 4 р. дієтичної їдальні, направити на роботу в ОРС Чорнобильській АЕС з 25.06.1987 по 25.07.1987), копія довідки №38 від 25.02.1993 (про роботу в м. Чорнобиль, ОРС Чорнобильської АЕС за період 25.06.1987 по 20.07.1987) та копія довідки про відрядження 25.07.1987, доцільно продовжити пошуки необхідних документів /а.с. 77/.
Розцінивши вказаний лист як відмову у наданні статусу інваліда війни відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон №3551-XII).
Відповідно до частини другої статті 4 Закону №3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
За пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Відтак, умовами для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ, є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-ХІІ) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Положенням про невоєнізовані формування Цивільної оборони СРСР, затвердженим наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 06.06.1975 №90, та Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 №1111, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
У справі, що розглядається, судом встановлено та не заперечується відповідачем фактична участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з участю у ліквідації цих наслідків, про що свідчать наказ Миргородського комбінату громадського харчування від 23.06.1987 №54-к, посвідчення про відрядження від 25.07.1987, довідка Миргородського комбінату громадського харчування від 25.02.1993 №38 та витяг із акту огляду МСЕК до довідки Сер. МСЕ №0257174 від 04.12.2007.
Водночас, статус осіб з інвалідністю внаслідок війни розповсюджується на осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, на підставі Закону України "Про внесення змін до статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
З пояснювальної записки до проекту цього Закону вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб (1300 чоловік), які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у тридцятикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.
Відтак, наявність у ОСОБА_1 права на отримання посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності пов'язана саме з документальним підтвердженням участі останньої у загонах спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР.
Суд зауважує, що належне документальне підтвердження безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони є істотною умовою отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, позаяк в протилежному випадку відповідний статус (на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ) поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків та мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (підпункт 1 частини першої статті 9 Закону №796-ХІІ).
Разом з тим, матеріали даної справи не містять жодного належного документального доказу на підтвердження безпосередньої участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони.
З огляду на наведене, суд доходить висновку, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у останньої немає достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ.
Висновки у цій справі узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 27.02.2018 у справі №368/1579/14, від 10.05.2018 у справі №279/12162/15-а, від 07.06.2018 у справі №377/797/17, від 07.10.2019 у справі №676/1505/17, від 31.10.2019 у справі №826/5572/17, від 20.12.2019 у справі №315/594/15-а(2-а/315/29/15) та від 27.02.2020 у справі №537/5039/16-а.
Таким чином, позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області (вул. Гоголя, 92, м. Миргород, Полтавська область, 37600, ідентифікаційний код 25167057) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Гіглава