Справа № 420/11697/20
11 січня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Свиди Л.І.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області про визнання протиправними дій відповідача щодо припинення нарахування та виплати пенсійного забезпечення позивачки з 01.06.2020 року, зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсійного забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням виплат, починаючи з 01.06.2020 року.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.
Позов обґрунтований позивачкою тим, що оскільки вона була прийнята на службу цивільного захисту за контрактом під час дії особливого періоду, то на неї розповсюджується дія частини 3 статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», щодо не припинення виплати пенсії, що тягне за собою відновлення виплати пенсії.
З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає, оскільки стосовно припинення чи продовження виплати пенсії пенсійним фондом України подано запит до Міністерства соціальної політики України. Міністерство соціальної політики України у відповідь на запит Пенсійного фонду України надіслало лист від 14.01.2020 року №526/0/2-20/54 про відсутність підстав для продовження виплати пенсії, призначеної за нормами Закону №2262, при укладенні контракту про проходження служби в Державній службі України з надзвичайних ситуацій. У зазначеному роз'ясненні вказано, що поширення норми, передбаченої ч. 3 ст. 2 Закону №2262 на інші періоди служби, крім військової служби, законодавством не передбачено. У зв'язку із цим у Пенсійного фонду не має підстав для поновлення позивачці пенсійного забезпечення.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до витягу з наказу ГУНП в Одеській області від 25.05.2018 року №738 о/с майора поліції ОСОБА_1 відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) звільнено зі служби в поліції (аркуш справи 10).
Позивачці призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується пенсійним посвідченням від 13.09.2018 року №2667608544 (аркуш справи 9).
Починаючи з 03.09.2019 року позивачка проходить службу у Головному управлінні ДСНС в Одеській області.
Між ОСОБА_1 та ДСНС України 03.09.2019 року укладено контракт про проходження служби цивільного захисту №6072/19, строком на 3 роки (аркуші справи 13-14).
Відповідно до Наказу ДСНС України №375 від 03.09.2019 року ОСОБА_1 прийнято на службу цивільного захисту, зараховано в кадри ДСНС, присвоєно звання майор служби цивільного захисту та призначено фахівцем групи персоналу і державного пожежно-рятувального загону з охорони об'єктів ГУ ДСНС України в Одеській області (ПАТ «Одеський припортовий завод» (аркуш справи 11).
З 04.09.2019 року ОСОБА_1 приступила до виконання службових обов'язків за посадою начальника відділу обліку кадрів та нагородної роботи управління по роботі з персоналом Головного управління ДСНС України в Одеській області (аркуш справи 15).
З 01.06.2020 року ОСОБА_1 припинено виплату пенсії, у зв'язку із чим позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Листом від 28.08.2020 року №7617-7469/Ш-02/8-1500/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило позивачку про те, що відповідно до ст. 2 Закону України від 09.04.1992 року №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби. Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України формувань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, служби до Національної поліції, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. Частиною третьою статті 2 Закону визначено, що пенсіонерам, з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом на час мобілізації, на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій припиняється. Поширення норми, передбаченої частиною третьою статті 2 Закону на інші періоди служби, крім військової служби, законодавством не передбачено. Згідно з повідомленням Головного управління ДСНС України в Одеській області, яке надійшло до Головного управління 07.05.2020 року, позивачка проходить службу цивільного захисту за контрактом. Оскільки згідно з Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 року №593, особи рядового і начальницького складу Державної служби України з надзвичайних ситуацій проходять службу цивільного захисту, а не військову службу, позивачці Головним управлінням виплату пенсії з 01.06.2020 року припинено і для поновлення підстав не має (аркуш справи 16), що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Відповідно до ст.19, 55, 46 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні..
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII від 09.04.1992 року.
Відповідно до ч.1 ст.1, ч. 1 ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Відповідно до ч.2, 3 ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.
Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде нижчим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.
Таким чином, виплата пенсії, яка призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» припиняється у разі повторного прийняття особи на службу, зокрема, органів та підрозділів цивільного захисту, на час їх служби.
При цьому, пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, зокрема, до органів та підрозділів цивільного захисту, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з абзацом 4 ст.1 вказаного Закону, завданням мобілізації є, зокрема, здійснення комплексу заходів, спрямованих на переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, організацію і штати воєнного часу.
Указами Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 року №303/2014, від 06.05.2014 року №454/2014, від 21.07.2014 року №607/2014 та від 14.01.2015 року №15/2015, затвердженими відповідними законами України №1126-VII від 17.03.2014 року, №1240-VII від 06.05.2014 року, №1595-VII від 22.07.2014 року, №113-VIII від 15.01.2015 року, оголошено проведення часткової мобілізації. Саме з цим моментом відповідно до норм Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» законодавець пов'язує настання особливого періоду.
Таким чином, з 17 березня 2014 року в Україні діє особливий період, що є загальновідомим фактом.
Крім того, суд звертає увагу на те, що сама мобілізація не вичерпує завдань особливого періоду, а лише розпочинає його дію. Закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення такого стану. В даному випадку однією з умов завершення особливого періоду слід вважати припинення воєнного конфлікту, який зумовив його настання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.09.2018 року по справі №813/1919/16, від 27.03.2020 року по справі №806/1286/17, від 15.06.2020 року по справі №638/662/17.
Як вбачається, з матеріалів справи, в 2019 році між ОСОБА_1 та ДСНС України укладено контракт про проходження служби цивільного захисту №6072/19, строком на 3 років, який набрав чинності з 03.09.2019 року.
Таким чином, контракт про проходження служби цивільного захисту позивачем укладено після оголошення в країні часткової мобілізації.
При цьому, як вбачається з Атестату про зняття з обліку №611 від 14.05.2020 року, наявного в матеріалах справи, ОСОБА_1 припинено виплату пенсії по причині поновлення на службі та пенсію виплачено по 31.05.2020 року, тобто фактично з 01.06.2020 року виплату пенсії позивачці припинено з огляду на те, що вона проходить службу в ДСНС України та на думку відповідача норма, передбачена ч. 3 ст. 2 ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на інші періоди служби, крім військової служби, не поширюється.
Так, ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
При цьому, ч.1 ст.101 Кодексу цивільного захисту України визначено, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Аналогічна дефініція міститься в п.2 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу,затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 року №593.
Крім того, згідно положень Концепції розвитку сектору безпеки і оборони України, затвердженої Указом Президента України від 14.03.2016 року №92/2016, складовою сектору безпеки і оборони є, зокрема, Державна служба України з надзвичайних ситуацій.
Як вже було зазначено, згідно вимог ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється.
З системного аналізу зазначеної норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» вбачається, що дія вказаної норми розповсюджується на декілька категорій суб'єктів, а саме на пенсіонерів з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до: - Збройних Сил України; - інших утворених відповідно до законів України військових формувань; - органів та підрозділів цивільного захисту.
Таким чином, незважаючи на те, що дійсно служба цивільного захисту та військова служба є різними видами державної служби особливого характеру, а в чинному законодавстві прямо не вказано, що служба у органах та підрозділах цивільного захисту є військовою службою, суд дійшов висновку, що особам, які уклали новий контракт на проходження служби в органах та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється, оскільки у контексті вимог ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», служба в органах та підрозділах цивільного захисту на час дії особливого періоду фактично прирівнюється до військової служби. Тобто, оскільки позивачка була прийнята на службу цивільного захисту за контрактом під час дії особливого періоду, на неї розповсюджується дія ч.3 ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо неприпинення виплати пенсії.
При цьому суд враховує, що з моменту початку дії контракту позивачки про проходження служби цивільного захисту №6072/19, а саме з 03.09.2019 року, до 01.06.2020 року пенсія ОСОБА_1 виплачувалася в належному розмірі та здійснювалися відповідні перерахунки.
Крім того, суд звертає увагу, що лист Мінсоцполітики від 14.01.2020 року №526/0/2-20/54, в якому зокрема зазначено, що «на думку Мінсоцполітики, поширення норми, передбаченої ч.3 ст.2 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на інші періоди служби, крім військової служби, законодавством не передбачено», не є нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини, носить виключно рекомендаційний, інформаційний, роз'яснювальний характер, та не є обов'язковим для виконання / застосування.
При цьому, Мінсоцполітики взагалі позбавлене повноважень тлумачити норми чинного законодавства, тому висновки викладені у вказаному листі зроблені із перевищенням органом виконавчої влади своїх повноважень, та фактично містять суб'єктивне тлумачення норм матеріального права, яке судом не може прийматися до уваги.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо припинення нарахування та виплати пенсійного забезпечення позивачки з 01.06.2020 року.
Враховуючи протиправність дій відповідача щодо припинення нарахування та виплати пенсійного забезпечення позивачки з 01.06.2020 року, у суду є всі підстави для зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсійного забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням виплат, починаючи з 01.06.2020 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій відповідача щодо припинення нарахування та виплати пенсійного забезпечення позивачки з 01.06.2020 року, зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсійного забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням виплат, починаючи з 01.06.2020 року - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо припинення нарахування та виплати пенсійного забезпечення ОСОБА_1 з 01.06.2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсійного забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням виплат, починаючи з 01.06.2020 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.І. Свида
.