Справа № 420/13385/20
06 січня 2021 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної, сімейної політики та охорони здоров'я Подільської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту соціальної, сімейної політики та охорони здоров'я Подільської міської ради, в якому позивач просить:
- визнати протиправною відмову відповідача в донарахуванні та сплаті позивачу суми 12788 гривень разової грошової допомоги до 5 травня 2019 - 2020 років;
- зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити позивачу кошти в сумі 12788 гривень (дванадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень) разової грошової допомоги до 5 травня 2019 - 2020 року.
Ухвалою суду від 07.12.2020 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
З наведених спеціальних положень КАС України вбачається, що вони носять для суду зобов'язальний характер щодо врахування висновків з застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду, та правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Так, згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.11.2020 року у справі № 380/5202/20, зокрема:
У Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.
Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд, у випадку, визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
Суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації прав громадян на соціальних захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).
Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави .
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, якщо інше прямо не передбачено законом .
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17(2-а/201/304/2017).
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом у липні 2020 року та оспорює бездіяльність відповідача щодо невиплати йому грошової допомоги до 5 травня за 2014 рік у розмірі, передбаченому ст. 12 Закону України Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту .
Як правильно зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, спірна виплата є регулярною та виплачується один раз на рік, тому про порушення своїх прав позивач міг дізнатись у квітні-травні 2014 року при отриманні щорічної допомоги до 5 травня.
Відтак, посилання касатора на триваючий характер бездіяльності відповідача щодо невиплати разової допомоги до 5 травня за 2014 рік у тому розмірі, який, на думку позивача, мав бути йому нарахований, є необґрунтованими.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що на дані спірні правовідносини поширюються вимоги щодо шестимісячного строку для звернення до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо недоплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2014 рік та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату такої допомоги.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи встановлене, на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин судом враховано висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.11.2020 року у справі № 380/5202/20, виходячи з яких суд вважає за необхідне позов ОСОБА_1 до Департаменту соціальної, сімейної політики та охорони здоров'я Подільської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог про: визнання протиправною відмови відповідача в донарахуванні та сплаті позивачу суми разової грошової допомоги до 5 травня 2019 року; зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити позивачу кошти в сумі разової грошової допомоги до 5 травня 2019 року, - залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 243, 248, 256, 262, 294, 295, Розділом VІІ Перехідних положень КАС України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Департаменту соціальної, сімейної політики та охорони здоров'я Подільської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог про: визнання протиправною відмови відповідача в донарахуванні та сплаті позивачу суми разової грошової допомоги до 5 травня 2019 року; зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити позивачу кошти в сумі разової грошової допомоги до 5 травня 2019 року, - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України, та у строк, встановлений ст. 295 КАС України.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 256 КАС України.
Суддя М.Г. Цховребова