11 січня 2021 року справа № 340/276/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький в порядку письмового провадження заяву Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (далі - Управління) про зміну способу і порядку виконання судового рішення,
18 грудня 2020 року Управління звернулося до суду з заявою про зміну способу і порядку виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - Управління 2) здійснити перерахунок і виплатити 100% призначеної ОСОБА_1 пенсії в період з 04 вересня 2019 року (а.с.69-71).
У заяві зазначає, що боржник виконав постанову апеляційного суду частково, нарахувавши пенсію.
Однак, виплата не здійснена.
Водночас, зазначає, що боржник відмовляється сплатити заборгованість, яка нарахована на виконання рішення суду, посилаючись на припис нормативно-правового акту Уряду України.
Просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення суду з зобов'язання вчинити дії на стягнення коштів.
Управління 2 надіслало заперечення на заяву (а.с.89-90).
Зазначає, що відсутні підстави для зміни способу і порядку виконання рішення суду.
Просило розглядати заяву за відсутності представника.
Чемерис Я.І. та представник Управління до суду не з'явились, хоча про час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином (а.с.92-93).
Відповідно до частини 2 статті 378 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення заяви з таких підстав.
Встановлені факти і обставини справи, що стали підставами звернення до суду.
Так, 29 квітня 2020 року Третій апеляційний адміністративний суд прийняв рішення, яким зобов'язав Управління 2 здійснити перерахунок і виплатити 100% призначеної ОСОБА_1 пенсії в період з 04 вересня 2019 року (а.с.60-62).
Судове рішення набрало законної сили у той же день.
Боржник перерахував пенсію, обчисливши борг в сумі 3673,45 грн. за період з 04 вересня по 31 грудня 2019 року (а.с.89-90).
Управління повідомило, що борг буде сплачуватись на умовах та порядку, які встановленні постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 (далі - Постанова).
Виконавче провадження відкрито 11 серпня 2020 року (а.с.76-77).
Управління звернулося до суду з заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду 18 грудня того ж року (а.с.69-71).
Юридична оцінка, встановлених судом, фактів і обставин справи.
Перш за все, відповідно до приписів частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Отже, з заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення може звернутися державний виконавець у випадках, які встановлені законом.
Такий випадок передбачено приписами статті 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який набрав чинності з 01 січня 2013 року (далі - Закон).
Цією нормою права встановлено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Отже, таке звернення до суду - обов'язок державного виконавця, який виникає через два місяці з дня відкриття виконавчого провадження за умови, що рішення суду не виконане, а стягувач не чинить перешкоди провадженню виконавчих дій.
Виконання згаданого обов'язку не пов'язане з наявністю інших причин.
У даному випадку пенсія підпадає під поняття «майно», рішення суду, яке виконував державний виконавець, носить зобов'язальний характер стосовно державного органу, стягувач не чинив перешкод, звернення до суду мало місце з дотриманням строку, що встановлений приписами статті 7 Закону.
Підсумовуючи, суд зробив висновок, що заяву Управління належить розглянути по суті.
Суд зобов'язав Управління 2 здійснити перерахунок і виплатити 100% призначеної ОСОБА_1 пенсії в період з 04 вересня 2019 року, і сплатити заборгованість.
Суд не встановлював часткові розміри і періодичність сплати заборгованості.
Тому кошти мають бути сплачені Управлінням одним або декількома платежами упродовж короткого періоду часу після набрання рішенням суду законної сили (упродовж декількох днів).
Приписами пунктів 2-4 Постанови (набрала чинності 28 серпня 2018 року) встановлено, що Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.
Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.
Отже, Уряд України надав право Пенсійному Фонду України відстрочувати виконання рішення суду, чим втрутився в правове регулювання судових процедур, яке здійснюється на підставі приписів статті 378 КАС України.
Цією нормою права встановлено, що тільки суд має право відстрочувати виконання рішення суду на строк до 1 року з дня ухвалення рішення.
Рішення суду не виконано упродовж 8 місяців.
Приписами частини 7 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (далі - Закон 2) встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Таким чином, Постанова не відповідає приписам КАС України, Закону та Закону 2.
Це виключає можливість її застосування судом відповідно до приписів частини 3 статті 7 КАС України.
Правовий висновок суду не узгоджується з правовим висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у подібній справі, який міститься у постанові від 10 липня 2018 року (справа №490/9519/16-а).
Верховний Суд зробив висновок, що, змінивши спосіб виконання постанови із зобов'язання виплатити кошти на їх стягнення, буде змінено постанову по суті, з виходом за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.
Суд не погоджується з таким висновком з наступних підстав.
Так, зобов'язання виплатити кошти і стягнення коштів - способи захисту одного і того ж порушеного права.
Цим правом є право особи на отримання коштів.
Зміна способу захисту порушеного права на стадії виконання рішення суду не доводить вихід за межі позовних вимог у тому обсязі, котрий дозволено робити суду відповідно до приписів частини 2 статті 9 КАС України.
Більше того, до зміни способу порядку виконання рішення суду зобов'язують приписи статті 7 Закону.
Ініціатором зміни є держава в особі держаного виконавця Управління.
Рішенням суду вирішено спір ОСОБА_1 з державою в особі Управління 2.
Верховний Суд, приймаючи згадану постанову, не аналізував приписи статті 7 Закону, яка встановлює особливості виконання рішення зобов'язального характеру, боржниками в яких є держава або її орган.
Відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд переконаний, що під поняттям «суд має враховувати» треба розуміти ознайомлення та осмислення.
У разі непогодження з висновком Верховного Суду, яке ґрунтується на аналізі норм права, котрі не враховувались ним, суд вправі прийняти інше рішення, детально пояснивши мотиви незгоди.
Цим правом суд і скористався.
Підсумовуючи, суд зробив висновок про задоволення заяви Управління.
На підставі викладеного, керуючись ст.378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовільнити заяву.
Змінити спосіб і порядок виконання рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про зобов'язання виплатити пенсію на стягнення коштів у сумі 3673,45 грн. за період з 04 вересня по 31 грудня 2019 року.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом п'ятнадцяти днів з дня складення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. Брегей