про залишення позовної заяви без руху
05 січня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/5973/20
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Петренко О.С., розглянувши матеріали у справі
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, вул. Соборна,7а, м. Кропивницький, 25009
про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд:
1)визнати неправочинною та незаконною переднамірену бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо виконання постанови від 14.09.2011 року Кіровоградського ОАС по адміністративній справі №2а-16102/11 про перерахування та виплату йому пенсії, як ліквідатору та інваліду - чорнобильцю;
2) стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на його користь недонараховану та недоплачену пенсію за період з 09.02.2011 по 01.08.2020, яка є його власністю та матеріальним інтересом та якою незаконно володіє, користується та розпоряджається відповідач, в загальній сумі 563821,60 грн.
Відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви у тому числі з'ясовує, чи:
- відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
- немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 4 , 5 та 9 частини 5 статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Необхідно зазначити, що у позовній заяві позивач просить, зокрема такі позовні вимоги: визнати неправочинною та незаконною переднамірену бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо виконання постанови від 14.09.2011 року Кіровоградського ОАС по адміністративній справі №2а-16102/11 про перерахування та виплату ОСОБА_1 пенсії, як ліквідатору та інваліду - чорнобильцю; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 недонараховану та недоплачену пенсію за період з 09.02.2011 по 01.08.2020, яка є його власністю та матеріальним інтересом та якою незаконно володіє, користується та розпоряджається відповідач, в загальній сумі 563821,60 грн.
За правилами ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, серед іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Таким чином, з матеріалів адміністративної справи вбачається, що предметом позову у цій справі є протиправні дії відповідача щодо неналежного невиконання постанови Кіровського районного суду м. Кіровограда в справі №2-а-16102/11 від 14.09.2011 року, яка набрала законної сили.
Більш того, у відповіді пенсійного фонду від 18.08.2020 року за №2259-2608/М-08/8-1100/20 позивачу роз'яснено можливість звернення до органів виконавчої служби з метою примусового виконання судового рішення.
Тобто, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Так, згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Отже, набрання постановою суду законної сили породжує наступні правові наслідки, а саме: вирішується спір між сторонами, постанова суду стає загальнообов'язковою, є незмінною та остаточною та може бути виконана примусово.
Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 Європейський суд вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.
Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Крім того, відповідно до ст. 383 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
При цьому, в порядку здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах не передбачено звернення позивача з окремим позовом щодо зобов'язання виконання судового рішення по іншій справі.
Тобто, якщо позивач вважає протиправним рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинених на виконання постанови Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14.09.2011 у справі №2-а-16102/11 або порушення його прав, свобод чи інтересів, то він повинен був звернутись до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Підсумовуючи вищевикладене, позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав та необхідність уточнення позовних вимог.
Таким чином, позивачу необхідно привести позовні вимоги у відповідність до приписів ст.5 КАС України, надавши до суду відповідне уточнення (з копією для відповідача).
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України (в редакції Закону від 03.10.2017р. №2147-VIII), суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху з встановленням строку для усунення недоліку.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити вказані в описовій частині ухвали недоліки позовної заяви протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення вказаних недоліків позовної заяви у встановлений строк, остання буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. Петренко