ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"11" січня 2021 р. справа № 300/2651/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування пункту 1 наказу від 25.06.2020 за №785 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Калуського ВП ГУНП", -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 , старший сержант поліції ОСОБА_1 ) 05.10.2020 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, Головне управління НП в області, орган призначення) про визнання протиправним та скасування пункту 1 наказу від 25.06.2020 за №785 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Калуського ВП ГУНП".
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 працював на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 Калуського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області. Втім наказом №785 від 25.06.2020, зокрема пунктом 1 даного наказу, ОСОБА_1 , за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог підпункту "б" пункту 2.3, пункту 2.5 розділу ІІ, пункту 10.1 розділу Х та підпункту 1.1 пункту 34.1. розділу ХХХІV Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за №1306, підпункту 1, 2, пункту 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 за №3353-ХІІ, підпункту 1, 2 пункту 1 статті 18, пункту 1 статті 64 Закону України "Про національну поліцію" від 02.07.2015 за №580-VІІІ, пункту 1, підпункту 1, 2, 6 пункту 3 статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 за №2337-VІІІ та підпункту 2 пункту 1, пункту 2 розділу І, підпункту 1, 2 пункту 1 розділу ІІ та пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України (надалі по тексту також - МВС України) від 09.11.2016 за №1179, притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення з Національної поліції України. В подальшому наказом від 10.08.2020 за №257 о/с "По особовому складу" ОСОБА_1 з 13 серпня 2020 року звільнено з поліції з посади поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 Калуського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. При цьому, як підставу для наказу від 10.08.2020 за №257 зазначено наказ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області №785 від 25.06.2020. За доводами позивача обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Жодних доказів вчинення позивачем злочину чи адміністративного проступку спірний наказ не містить. Більше того, згідно пояснень ОСОБА_1 постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.07.2020 у справі № 345/1872/20 закрито провадження щодо позивача за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі по тексу також - КУпАП), у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. А зазначення відповідачем в пункті 1 оскаржуваного наказу інших порушень нічим не підтверджено та ґрунтується на суб'єктивній оцінці. З наведених підстав ОСОБА_1 вважає необґрунтоване прийняття органом призначення наказу за №785 від 25.06.2020, зокрема пункту 1, на підставі якого ОСОБА_1 звільнено з посади поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 Калуського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області. Просив позов задовольнити в повному обсязі.
За наслідками виконання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху від 09.10.2020 (а.с.64-67, 69-70), Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 20.10.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання і повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами (а.с.71-73).
Розгляд даної справи вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження так як позивач хоч і є службовою особою суб'єкта владних повноважень, однак посада, яку обіймав ОСОБА_1 не відноситься до посад слідчого, дізнавача, в тому числі інших осіб, визначених у "примітці" до статті 513 Закону України "Про запобігання корупції". Відтак, позивач не є службовою особою, яка у значенні коментованого Закону займає відповідальне та особливо відповідальне становище. Як наслідок виключення, визначені пунктом 1 частини 6 статі 12 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) не застосовуються у даній справі.
На виконання ухвали суду від 20.10.2020 Головним управлінням Національної поліції в Івано-Франківській області 04.11.2020 надано суду, через канцелярію, письмові пояснення щодо обставини справи (а.с.169-184).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який також надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 04.11.2020 (а.с.79-92, 93-168). У відзиві представник Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області зазначив про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 з огляду на наступні обставини. Так, за фактом дорожньо-транспортної пригоди 25.05.2020 слідчим СВ Калуського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020090170000525 та розпочато кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України (надалі по тексту також - КК України), проведення досудового розслідування у якому доручено Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань у м. Львові (надалі по тексту також - ТУ ДБР у м. Львові). За результатами проведеного досудового розслідування кримінальне провадження закрито, за відсутності в діях водія ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, а матеріали направлено в Калуський ВП ГУНП для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.09.2020 у справі №345/3274/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та провадження у справі закрито, у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Відповідач заперечив доводи позивача з приводу відсутності жодних доказів вчинення ним злочину чи адміністративного проступку, та зазначив, що вчинення одного діяння поліцейським може тягти за собою декілька видів юридичної відповідальності. В спірному випадку позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності і фактичною підставою для цього стало порушення останнім норм Закону України "Про національну поліцію", Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, Закону України "Про дорожній рух" та Правил дорожнього руху. Як відзначив відповідач, предметом розгляду даної справи не є встановлення обставин наявності або відсутності вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, оскільки вказаний спір виник у правовідносинах з приводу застосування та реалізації дисциплінарного стягнення. Доводи позивача про незаконне застосування дисциплінарного стягнення у зв'язку із недоведеністю його вини у скоєнні адміністративного правопорушення є безпідставними, так як хоча підстави для застосування дисциплінарної та адміністративної відповідальності в даному випадку і пов'язані між собою, проте не є тотожними. Додатково представник відповідача вказав, що надаючи оцінку діям старшого сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарна комісія врахувала, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. В той же час, при обранні виду дисциплінарного стягнення комісією взято до уваги всі матеріали, отримані у межах службового розслідування, зокрема враховано поведінку позивача в частині нехтування обов'язку повідомити керівника про неможливість несення служби в наряді 25.05.2020, що свідчить про його особисту недисциплінованість та небажання сумлінного виконання службових обов'язків, а також враховано надану негативну характеристику, згідно якої ОСОБА_1 зарекомендував себе як неенергійний та не вольовий працівник, має недостатній досвід роботи, посередньо знає свої функціональні обов'язки та вимоги чинного законодавства, зокрема накази та вказівки МВС та НП України. У роботі ініціативи та наполегливості не проявляє, не має бажання працювати на підвищення свого професійного рівня. Відтак, на переконання відповідача, комісією повно та об'єктивно проведено службове розслідування, дана оцінка діям та поведінці позивача, враховане його пасивне ставлення до виконання службових обов'язків, попередню поведінку, рівень кваліфікації, одночасно, в ході службового розслідування комісією не встановлено жодних обставин, що пом'якшували б відповідальність ОСОБА_1 . Виходячи із вказаного при виданні оскаржуваних наказів ГУ НП в Івано-Франківській області діяло виключно у межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, не допускаючи при цьому жодних порушень прав та законних інтересів ОСОБА_1 . Просив відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши зміст позовної заяви, відзиву на позов, пояснень відповідача, дослідивши і оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 проходив службу на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 Калуського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області. Дана обставина підтверджується поясненнями позивача, зазначеними в адміністративному позові, висновком службового розслідування від 24.06.2020 та не заперечується відповідачем (а.с.1-4, 79-92, 100-110).
25.05.2020 о 17:50 год., керуючи автомобілем "Skoda Super B", старший сержант поліції ОСОБА_1 вчинив дорожньо-транспортну пригоду із потерпілими у с. Голинь Калуського району Івано-Франківської області на автодорозі Н-10 "Стрий-Чернівці", а саме: в світлу пору доби, рухаючись зустрічною смугою, лівою передньою частиною автомобіля зіткнувся із лівою задньою частиною напівпричепа зустрічної вантажівки марки "Mercedes-Benz Actrоs 1844" (державний номерний знак НОМЕР_1 ) з напівпричепом марки "Koger" (державний номерний знак НОМЕР_2 ) під керуванням громадянина ОСОБА_3 , після чого виїхав за межі дороги вліво і перекинувся.
У наслідок дорожньо-транспортної пригоди (надалі по тексту також - ДТП) водій вантажівки тілесних ушкоджень не отримав. Транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
За подією ДТП пасажирка автомобіля "Skoda Super B" ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька с. Верхня Калуського району Івано-Франківської області, отримала тілесні ушкодження у вигляді ситуаційного нервозу (амбулаторне лікування). У іншого пасажира легкового автомобіля ОСОБА_5 , 1979 року народження, жителя м. Калуш, Калуського району Івано-Франківської області, діагностовано - закриту черепно-мозкову травму, полі травма, забій грудної клітки зліва, закрита травма живота (не госпіталізовано, від госпіталізації відмовився).
ОСОБА_1 госпіталізований до реанімаційного відділення КНП "Калуська центральна районна лікарня" з діагнозом - закритий перелом обох кісток лівої гомілки, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій грудної клітки (зворотній бік а.с.100, а.с.101).
За фактом дорожньо-транспортної пригоди 25.05.2020 слідчим СВ Калуського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020090170000525 та розпочато кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, що засвідчується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.117).
Відносно старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , за порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за №1306, складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №499764 за частиною 1 статті 130 КУпАП "керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння" (а.с.137). Вказаний протокол про адміністративне правопорушення направлено до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області.
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.07.2020 у справі №345/1872/20 закрито провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення (а.с.21-24, 172-175).
За результатами проведеного досудового розслідування, 20.08.2020 постановою слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, закрито кримінальне провадження, за відсутності в діях водія ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України (а.с.177-178). Матеріали направлено в Калуський відділ поліції ГУ НП в області для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.09.2020 у справі №345/3274/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та провадження у справі закрито, у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення (а.с.170-171; https://reyestr.court.gov.ua/Review/91893433).
В свою чергу, з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 26.05.2020 за №635 призначено службове розслідування (а.с.111).
24.06.2020 начальником ГУ НП в Івано-Франківській області затверджено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівником Калуського відділу поліції ГУ НП старшим сержантом поліції ОСОБА_1 (а.с.100-110).
На підставі висновку службового розслідування від 24.06.2020, відповідачем 25.06.2020 видано наказ №785, пунктом 1 якого за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог підпункту "б" пункту 2.3, пункту 2.5 розділу ІІ, пункту 10.1 розділу Х та підпункту 1.1 пункту 34.1. розділу ХХХІV Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за №1306, підпункту 1, 2, пункту 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 за №3353-ХІІ, підпункту 1, 2 пункту 1 статті 18, пункту 1 статті 64 Закону України "Про національну поліцію" від 02.07.2015 за №580-VІІІ, пункту 1, підпункту 1, 2, 6 пункту 3 статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 за №2337-VІІІ та підпункту 2 пункту 1, пункту 2 розділу І, підпункту 1, 2 пункту 1 розділу ІІ та пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 за №1179, поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 Калуського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з Національної поліції України (а.с.98-99).
Наказом від 10.08.2020 за №257 о/с "По особовому складу" ОСОБА_1 з 13 серпня 2020 року звільнено з поліції з посади поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 Калуського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (а.с.8).
Позивач, не погоджуючись із результатами службового розслідування, вважаючи їх неповними та необ'єктивними, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав при проходженні публічної служби в Національної поліції України, ставлячи вимогу про скасування наказу відповідача №785 від 25.06.2020 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 за №580-VIII (надалі по тексту також - Закон №580-VIII).
Частиною 1 статті 18 Закону №580-VIII визначено, що поліцейський зобов'язаний поряд з іншим: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, які регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
За змістом частини 1 статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина 2 статті 19 Закону №580-VIII).
Так, Законом України від 15.03.2018 за №2337-VІІІ "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (надалі по тексту також - Дисциплінарний статут Національної поліції України).
Цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Службова дисципліна як визначено в частині 1 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.
Водночас відповідно до підпунктів 1, 2, 12 пункту 1 розділу ІІ "Правил етичної поведінки поліцейських", затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 за №1179 (надалі по тексту також - Правила №1179) під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
За будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики (пункт 3 розділу IV Правила №1179).
Як свідчить зміст частин 1 і 2 статті 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
За змістом статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських може застосовуватися такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення із служби в поліції (пункт 7 частина 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Як уже з'ясовано судом, згідно наказу №785 від 25.06.2020 поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 Калуського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог підпункту "б" пункту 2.3, пункту 2.5 розділу ІІ, пункту 10.1 розділу Х та підпункту 1.1 пункту 34.1. розділу ХХХІV Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за №1306, підпункту 1, 2, пункту 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 за №3353-ХІІ, підпункту 1, 2 пункту 1 статті 18, пункту 1 статті 64 Закону України "Про національну поліцію" від 02.07.2015 за №580-VІІІ, пункту 1, підпункту 1, 2, 6 пункту 3 статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 за №2337-VІІІ та підпункту 2 пункту 1, пункту 2 розділу І, підпункту 1, 2 пункту 1 розділу ІІ та пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 за №1179, притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з Національної поліції України (а.с.98-99).
У досліджуваному спірному випадку, виходячи із змісту фактичних обставин у справі, суд перевіряє кожний із доводів позивача окремо у співвідношенні із відповідними запереченнями відповідача.
Основними доводами позивача щодо протиправності оскаржуваного наказу являються "відсутність доказів вчинення позивачем будь-якого злочину чи адміністративного проступку".
Так, позивач стверджує, що постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.07.2020 у справі №345/1872/20 закрито провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. А постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.09.2020 у справі №345/3274/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та провадження у справі закрито, у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Таким чином, на переконання позивача, відсутність факту притягнення до кримінальної чи адміністративною відповідальності спростовує наявність в його діях дисциплінарного проступку.
Однак суд критично оцінює такі доводи ОСОБА_1 виходячи з наступного.
Так, за фактом вчинення 25.05.2020 поліцейським сектору реагування патрульної поліції №3 Калуського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області старшим сержантом поліції ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди із потерпілими відповідачем проведено службове розслідування, про що свідчать наявні в матеріалах справи матеріали службового розслідування №188, 194, 174 (а.с.95-181).
За змістом частин 1 і 2 стаття 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Згідно пункту 10 статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначає Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 за №893 (надалі по тексту також - Порядок №893).
Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку №893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Матеріали справи свідчать про реєстрацію 25.05.2020 в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Калуського відділу ГУ Національної поліції відповідних рапортів (а.с.114, 115, 116) о 17:49 год. (повідомлення від ОСОБА_6 про дорожньо-транспортну пригоду), о 19:58 год. (повідомлення про поступлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я) і о 20:01 год. (про поступлення ОСОБА_5 , ОСОБА_4 до закладу охорони здоров'я).
На підставі вказаного начальник Івано-Франківського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України звернувся до начальника ГУ НП в Івано-Франківській області із клопотанням №681/42-08/01-20 від 26.05.2020 про проведення службового розслідування із залученням працівника Департаменту (а.с.168).
Проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків (пункт 1 розділу V Порядку №893).
Як визначено пунктом 4 розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Розділом VI Порядку №893 встановлено, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія. Висновок службового розслідування підписують голова, заступник голови та члени дисциплінарної комісії. Висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов'язки керівника.
Згідно пункту 1 розділу VIІ Порядку №893 у разі, якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Як встановлено судом, наказом Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 26.05.2020 за №635 призначено службове розслідування щодо вчинення позивачем порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, а саме складання 26 травня 2020 року відносно нього адміністративних матеріалів за частиною першою статті 130 КУпАП, а також вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України.
Службовим розслідуванням, висновок якого затверджено 24 червня 2020 року, встановлено, що скоєння позивачем дисциплінарних проступків стало можливим унаслідок порушення ним вимог Дисциплінарного статуту, Законів "Про національну поліцію" та "Про дорожній рух", Правил дорожнього руху, а також безвідповідального відношення до встановлених правил поведінки. Вчинення позивачем дисциплінарного проступку став можливим внаслідок відвертого ігнорування та недотримання ОСОБА_1 основоположних засад діяльності поліції і є таким, що підриває авторитет Національної поліції та довіру до нього як носія влади, а також свідчить про низькі морально-ділові якості та його особисту недисциплінованість.
Суд зазначає, що предметом оскарження у даній адміністративній справі є дії та рішення відповідача щодо накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
При цьому, питання про наявність підстав для застосування до особи дисциплінарного стягнення з'ясовується під час службового розслідування, а правова оцінка правильності рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна ґрунтуватися на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діях працівника, якого притягнули до дисциплінарної відповідальності, є встановлені законом підстави для застосування певного виду дисциплінарного стягнення.
Верховний Суд в постанові від 2 жовтня 2019 року у справі №804/4096/17 зазначав, що притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону №580-VІІІ), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов'язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону №580-VІІІ). Акцентуючи цим увагу на тому, що Закон №580-VІІІ виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції. При цьому, Верховний Суд у даній постанові мав на меті наголосити, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.
Види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту, підставою для їх застосування є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Суб'єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому, саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення, не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.
Так, під час проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 відповідачем були опитані громадянин ОСОБА_5 , громадянка ОСОБА_4 , громадянин ОСОБА_3 , лікар станції швидкої та невідкладної медичної допомоги м. Калуш ОСОБА_7 , лікар-травматолог КНП "Калуська центральна районна лікарня" ОСОБА_18, начальник СРПП №3 Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області майор поліції ОСОБА_11, начальник СКЗ Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області майор поліції ОСОБА_12, заступник начальника Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області підполковник поліції ОСОБА_8 , інспектор СРПП №1 Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_9 , т.в.о. начальника Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області майор поліції ОСОБА_10 , які підтвердили вчинення ОСОБА_1 25.05.2020 дорожньо-транспортної пригоди із потерпілими у с. Голинь Калуського району Івано-Франківської області.
Зокрема, згідно пояснень лікаря-травматолог КНП "Калуська центральна районна лікарня" ОСОБА_18: "…Під час візуального огляду ОСОБА_1 , а також, виходячи з його поведінки, прийшов до висновку, що даний працівник поліції перебував у стані алкогольного сп'яніння. Також, згідно протоколу у ОСОБА_1 було взято кров на предмет алкогольного чи наркотичною сп'яніння…" (а.с.103, зворотній бік а.с.149).
Як пояснив начальник СРПП №3 Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області майор поліції ОСОБА_11 : "…Відповідно до довідки, виданої лікарем, старший сержант поліції ОСОБА_1 можливо перебував у стані алкогольного сп'яніння. У зв'язку з цим наступного дня, коли старшого сержанта поліції ОСОБА_1 було переведено до травматологічного відділення, відносно нього склали протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП…" (зворотній бік а.с.103, 150).
У поясненні начальник СКЗ Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області майор поліції ОСОБА_12 зазначив: "…особовому складу Калуського ВП ГУНП постійно доводяться до відома вимоги НПУ та телеграми ГУНП щодо дотримання законодавства України, Правил дорожнього руху та пагубність тяжких наслідків керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Крім того попереджено, що у разі керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння до даного працівника поліції буде прийнято безальтернативне рішення - звільнення з НПУ…" (а.с.104, 151).
Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на тому чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
При цьому слід ураховувати, що звільнення з Національної поліції України у зв'язку із реалізацією органом призначення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не пов'язано із кримінально-правовою, цивільно-правовою чи адміністративно-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для ініціювання службового розслідування. Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви №9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви №11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Отже, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача став дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни.
Суд зазначає, що службове розслідування було проведено саме за фактом дорожньо-транспортної пригоди, вчиненої позивачем як поліцейським, свідченням чого є вступна частина наказу відповідача від 26.05.2020 за №635, в якому зафіксовано причини його видання (а.с.111).
В свою чергу, вказана подія слугувала підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020090170000525 та розпочато кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, а також складання стосовно позивача адміністративних матеріалів за частиною першою статті 130 та статтею 124 КУпАП.
Предметом службового розслідування було черговість подій, які мали місце за участю працівника Національної поліції України ( ОСОБА_1 ) протягом цілого дня 25 травня 2020 року, який о 08:00 год. мав вийти на місце несення служби (заступити на добове чергування), дотримання, при цьому, ним службової дисципліни і виконання обов'язку щодо повідомлення про неможливість прибуття на службу, а також виконання вимог Дисциплінарного статуту, Законів "Про національну поліцію" та "Про дорожній рух", Правил дорожнього руху.
Відтак, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача є саме вчинення останнім дисциплінарного проступку як працівником Національної поліції України, а не факт доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 130 та статтею 124 КУпАП та/або кримінального караного діяння за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України.
Аргументи позивача, як на підставу задоволення позовних вимог, що постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.07.2020 у справі №345/1872/20, яка набрала законної сили, закрито провадження по справі відносно позивача за статтею 130 частиною першою КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, є слушними тільки в тій частині, що в діях позивача відсутній склад саме адміністративних правопорушень, однак не дисциплінарного проступку.
В контексті вказаного, суд у даній справі враховує й те, що основною підставою для прийняття коментованої постанови Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області стали результати токологічного дослідження №762 від 27.05.2020, якими за наслідками відбору біоматеріалу о 18:20 год. (тобто орієнтовно через 50 хв. із часу керування транспортним засобом і вчинення ДТП) етанолу в крові ОСОБА_1 не встановлено (а.с.23).
В той же час, постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.09.2020 у справі № 345/3274/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, тобто доведено вину позивача як учасника дорожнього руху у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Варто зауважити, що Верховний Суд неодноразово у своїх постановах висловлював правову позицію, що відсутність кримінального або адміністративного притягнення до відповідальності позивача не спростовує наявності в його діях дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту, відповідач має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів поліції.
Правова позиція що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, однак не дисциплінарного проступку, міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 6 березня 2019 року (справа №816/1534/16), від 17 липня 2019 року (справа №806/2555/17), від 13 жовтня 2020 року (справа № 805/3079/17-а), від 26 листопада 2020 року (справа 580/1415/19) і підстави для відступлення від неї відсутні.
Факт вчинення 25 травня 2020 року дорожньо-транспортної пригоди за участю позивача та саме з його вини, під час керування ним транспортного засобу (легковий автомобіль) "Skoda Super B" із державним номерним знаком НОМЕР_3 (реєстрація Чеської республіки), є доведеною постановою суду та не заперечується ОСОБА_1 .
Більше того, така подія отримала суспільний резонанс, зокрема, за подією дорожньо-транспортної пригоди із отриманням тілесних ушкоджень осіб, які перебували у легковому автомобілі, опубліковано на:
- офіційному веб-сайті "Суспільне" під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_6" (ІНФОРМАЦІЯ_7);
- офіційному веб-сайті "Калуш FM 104,7" під заголовком " ІНФОРМАЦІЯ_2 " ( ІНФОРМАЦІЯ_8);
- офіційному веб-сайті "Вікна" під заголовком " ІНФОРМАЦІЯ_4 " ( ІНФОРМАЦІЯ_9);
- офіційному веб-сайті "Новини західної України (WN)" під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_10" (ІНФОРМАЦІЯ_11).
Кваліфікуючи таку подію як одну із самостійних частин дисциплінарного проступку, зафіксованого і встановленого службовим розсуванням, суд у даному падку вважає за необхідне керуватися наступними нормами права.
Так, по перше, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики (пункт 3 розділу IV Правила №1179).
По друге, згідно підпункту 2 пункту 1 розділу ІІ "Правил етичної поведінки поліцейських", під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень законів України та інших нормативно-правових актів, а в силу вимог пункту 2 частини 3 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції.
По третє, за вчинення адміністративних правопорушень поліцейські відповідно до частин 2 статті 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту.
Відтак, вчинення поліцейським адміністративного правопорушення може бути самостійною підставою для відповідної дисциплінарної відповідальності.
При цьому, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Виходячи із обставин справи, протиправна винна дія позивача як працівника Національної поліції України, яка проявилася у порушенні правил дорожнього руху із наслідками у вигляді вчинення дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої мало місце значне пошкодження транспортних засобів (в першу чергу керованого позивачем згідно фотоматеріалів розміщених на коментованих вище веб-ресурсах засобів масової інформації), отримання тілесних ушкоджень пасажирів (хоч і не визначених в ході досудового розслідування за правилами КК України як відповідні тілесні ушкодження, наявність яких дає змогу кваліфікувати дії ОСОБА_1 за ознаками злочину частини 1 статті 286 КК України), незважаючи на обставину допущення такої події не на робочому місці, не із службовим транспортним засобом, не при виконанні службових обов'язків і в позаробочий час, однак за умови набуття даною подією значного суспільного резонансу, суд, в сукупності обставин справи, в тому числі описаних нижче по тексту даного судового рішення, як і відповідач вважає коментовані дії позивача такими, що підривають авторитет поліції.
Як наслідок такі дії, на переконання суду, самостійно утворюють склад дисциплінарного проступку.
Разом з тим суд зазначає, що позивача також притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося в порушенні вимог Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 за №1179.
Так, згідно вимог пунктів 1, 2 розділу І Правил №1179 ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (надалі по тексту також - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.
Як уже зазначалось судом вище, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді (підпункти 1, 2, 12 пункту 1 розділу ІІ Правил №1179).
З огляду на перелічені норми, старший сержант поліції ОСОБА_1 своєю поведінкою як на службі, так і в побуті має підтримувати високе звання поліцейського серед громадян, зокрема бути прикладом "законослухняності" та поваги до закону. До поліцейських, враховуючи надзвичайну суспільну важливість наданих ним державою владних повноважень щодо захисту прав і свобод громадян, з боку суспільства пред'являються підвищенні вимоги стосовно моральних якостей, поведінки на службі, в сім'ї, побуті, в тому числі у вільний від роботи час. Від вчинків кожного поліцейського складається загальне ставлення до всієї правоохоронної системи.
Ці норми вимагають від кожного поліцейського бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті. Поведінка поліцейського завжди, і за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму і морально-етичним принципам стража правопорядку. Ніщо не провинно паплюжити ділову репутацію та авторитет поліцейського. Бездоганне виконання моральних зобов'язань забезпечує право поліцейського на довіру суспільства, повагу, визнання і підтримку громадян. Порушення спеціальних норм проходження служби є дисциплінарним проступком, який може потягнути за собою дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби.
При цьому, як встановлено судом із висновку службового розслідування і особистого пояснення позивача, ОСОБА_1 знаючи, що 25.05.2020 (в день вчинення ДТП) о 8:00 год. згідно графіку несення служби мав заступати на добове чергування у складі ГРПП Калуського ВП ГУ НП в області, та маючи намір ще 24.05.2020 у зв'язку з погіршенням самопочуття звернутись наступного дня до медичного закладу, про обставини, які унеможливлюють несення ним служби 25.05.2020, керівництво Калуського ВП ГУ НП не повідомив, 25.05.2020 на 08.00 год. до приміщення Калуського ВП не прибув та до 11.00 год. на телефонні дзвінки не відповідав.
Позивач не заперечує встановлені в ході проведення службового розслідування коментовані обставини щодо неповідомлення до 11:00 год. 25.05.2020 про неможливість прибуття на службу 25.05.2020 у зв'язку із захворюванням.
На переконання суду, вказані дії позивача свідчать про його пасивне і недбале відношення як працівника поліції до виконання своїх службових обов'язків та, як вірно зазначив відповідач, відсутність поваги до колег по роботі, які напередодні несли добове чергування у складі ГРПП, та які через раптове неприбуття ОСОБА_1 25.05.2020 на роботу не мали змоги своєчасно завершити добове чергування.
Така поведінка старшого сержанта поліції ОСОБА_1 суперечить професійно-етичним вимогам, які висуваються до поліцейського та викладені у Правилах етичної поведінки поліцейських.
Відповідно до розділу IV Типових правил внутрішнього службового розпорядку, затвердженого наказом Національного агентства України з питань державної служби від 3 березня 2016 року №50 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 березня 2016 року за №457/28587, державний службовець повідомляє про свою відсутність на роботі свого безпосереднього керівника у письмовій формі, засобами електронного чи телефонного зв'язку або іншим доступним способом, які поширюються на позивача у спірних правовідносинах, оскільки за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, однак загальне трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному визначеному законі.
Суд враховує, що позивачем не було виконано покладений на нього як на поліцейського обов'язок у разі хвороби повідомити негайно про це свого безпосереднього керівника, що визначений вказаними нормами чинного законодавства.
Разом з тим, як встановлено судом, позивач до вчинення дорожньо-транспортної пригоди 25.05.2020 перебував на амбулаторному лікуванні, що засвідчується поясненнями начальника СКЗ Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області майор поліції ОСОБА_12 та медичною довідкою лікуючого терапевта ОСОБА_13 №107 від 25.05.2020 (первинна).
Згідно коментованої довідки в розділі "діагноз" внесено запис лікаря "г. гастрит", у розділі "режим" особливої відмітки чи запису не міститься (а.с.41, 138).
Суд критично оцінює неможливість здійснення позивачем особистого повідомлення власного керівництва про неприбуття на добове чергування 25.05.2020, в тому числі в період з 08:00 год. до 11:00 год. того ж дня.
Як особисто при службовому розслідуванні пояснив ОСОБА_1 : "24.05.2020 я дуже погано себе почував, болі живота, тоншило і я у зв'язку із цим 25.05.2020 звернувся до медичного закладу Калуської поліклініки за медичною допомогою і мені відкрили лікарняний з діагнозом гострий гастрит. Зранку я перебував вдома по місцю проживання, до лікаря на прийом до лікаря мене записали після обіду 25.05.2020 біля 15:00 год. Біля 12:00 год. я зателефонував своєму знайомому ОСОБА_5 (задній пасажир транспортного засобу під керуванням позивача, який потрапив у ДТП) та попросив його заїхати до мене додому, оскільки мій автомобіль … перебував на СТО у м. Калуші…"…Після того, як мій знайомий ОСОБА_5 за мною заїхав, я поїхав на його автомобілі на СТО. Біля години часу я разом з ОСОБА_5 перебував на СТО. Я забрав свій автомобіль…", "…На СТО з ОСОБА_5 випив каву. Після цього поїхав на шино монтаж, де міняв колеса у своєму автомобілі. Там з ОСОБА_5 пробув до 2-ох годин. Під час цього йому зателефонувала знайома ОСОБА_15 (передній пасажир транспортного засобу під керуванням позивача, який потрапив у ДТП) та поросила зустрітися. Після шино монтажу завіз ОСОБА_5 на СТО (інше), де він зустрівся з ОСОБА_15 , а я поїхав до лікаря. Лікар відкрив лікарняний лист та виписав лікування.", "…Після лікаря поїхав на СТО за ОСОБА_5 . По дорозі мені зателефонувала мати та попросила забрати її з роботи з Брошніва додому. З СТО забрав ОСОБА_5 , а також на прохання ОСОБА_5 ОСОБА_15 . Спочатку мав намір поїхати за мамою, а потім хотів відвезти додому ОСОБА_5 та ОСОБА_15 ".
Оцінюючи власноручно виконанні письмові пояснення позивача, надані під час службового розслідування, суд вказує, на те, що ОСОБА_1 як службова особа Національної поліції України проявив недбале ставлення до власних обов'язків і служби в органах Національної поліції України взагалі, зокрема.
По перше, ОСОБА_1 ще на передодні робочого дня (24.05.2020) знав про власне погіршення здоров'я, втім, що саме йому заважало з вечора 24.05.2020 до 08:00 год. 25.05.2020 повідомити керівництво про такі обставини і ймовірне відкриття лікарняного та невихід на добове чергування, позивач у даній справі не пояснив суду, відповідних достовірних доказів не надав.
По друге, при наявності болі живота, тоншило і погіршення у зв'язку із цим власного самопочуття, такий фізичний стан ОСОБА_1 , при перебуванні ним на листку непрацездатності (про отримання якого ще до відвідування о 15:00 год. лікаря точно наперед, зранку знав потенційний хворий), жодним чином не заважало і не завадило йому протягом тривалого часу впродовж дня 25.05.2020 займатися власними і особистими справами, в тому числі їздити із товаришем на різні СТО, займаючись вирішенням питання технічного стану як власного автомобіля так і автомобіля товариша, проводити заміну гумового покриття коліс на шиномонтажі (2 години), вживати (при діагнозі гострий гастрит, тошноті і болі в животі) каву, переміщуватися в такому стані по м. Калуш на транспортному засобі, в тому числі з метою тривалої поїздки до смт. Брошів та в ніші напрямки околиці м. Калуша.
При тому, саме такий стан погіршення здоров'я, як вважає позивач, перешкоджав йому зранку і протягом цілого дня (25.05.2020) виконувати службові обов'язки працівника Національної поліції України, в тому числі нести добове чергування в наряді.
Відтак, вищевказане свідчить, що ОСОБА_1 зовсім не був позбавлений фактичної можливості повідомити керівництво і кадрову службу до 11:00 год. про погіршення стану здоров'я і можливе оформлення листка непрацездатності (а.с.140-141).
Більше того, як слідує із матеріалів службового розслідування і пояснень посадових осіб Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області про неможливість прибуття на службу і перебування на лікарняному позивач повідомив в телефонному режимі о 11:00 год., при цьому згідно пояснень ОСОБА_1 листок непрацездатності йому відкрили після відвідування лікаря близько 15:00 год. Вказане, на думку суду, викликає обґрунтований сумнів щодо дійсного бажання позивача як носія влади працівника Національної поліції України нести службу на добовому чергуванні 25.05.2020.
Також позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог підпункту "б" пункту 2.3, пункту 2.5 розділу ІІ, пункту 10.1 розділу Х та підпункту 1.1 пункту 34.1. розділу ХХХІV Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за №1306 та підпункту 1, 2, пункту 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 за №3353-ХІІ.
Так, підпункти 1, 2, пункту 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху, а також створювати безпечні умови для дорожнього руху.
Таким чином, виходячи із вищенаведених норм, з урахуванням положень підпункту 1 пункту 1 статті 18 Закону України "Про національну поліцію", поліцейський зобов'язаний дотримуватися усіх законів України, в тому числі, що стосуються правил дорожнього руху та зобов'язаний шляхом бездоганного та неухильного дотримання законодавства, своїми діями подавати приклад громадянам та гідно нести звання поліцейського.
Втім позивач, як старший сержант поліції, знаючи, що транспортні засоби є джерелом підвищеної небезпеки, знехтував нормами Правил дорожнього руху, допустив вчинення дорожньо-транспортної пригоди, чим створив загрозу для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху, а також і для себе самого, власності та третіх осіб.
А тому суд погоджується з доводами відповідача, що такі дії ОСОБА_1 як посадової особи Національної поліції України свідчать про низькі морально-ділові якості останнього та його особисту недисциплінованість.
В матеріалах справи також наявні протокол огляду місця події від 25.05.2020 (а.с.118, 119) і пояснення водія вантажного автомобіля марки "Mercedes-Benz Actros 1844" ОСОБА_3 (а.с.147), із змісту яких слідує, що позивач, перебуваючи за кермом автомобіля "Skoda Super B", під час здійснення маневру перетнув вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки (1.1), виїхав на смугу зустрічного руху, в результаті чого допустив зіткнення із зустрічним автомобілем.
Як свідчить Схема ДТП автомобіль "Skoda Super B", рухаючись по автодорозі Н-10 зі сторони м.Калуш в напрямок до смт. Брошнів через с. Голинь, вчинив дорожньо-транспортну пригоду на місці затяжного повороту, в який транспортний засіб "Skoda Super B" віджав, а вантажний автомобіль марки "Mercedes-Benz Actros 1844" виїжджав, тобто уже завершив рух із такого повороту (а.с.120).
Є очевидним, що за такої дорожньої ситуації водій автомобіля "Skoda Super B" зобов'язаний був знизити швидкість руху до безпечної, в тому числі не допускати ймовірний обгін, іншого транспортного засобу, про що зазначено нижче по тексту судового рішення.
Відповідно до Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за №1306, зокрема підпункту "б" пункту 2.3 розділу ІІ, пункту 10.1 розділу Х та підпункту 1.1 пункту 34.1. розділу ХХХІV для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Горизонтальна розмітка має таке значення: 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.
Лінію 1.1 перетинати забороняється.
Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1. для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.
Матеріали службового роздування як і описова частина постанови слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львів, про закриття кримінального провадження від 20.08.2020 відсутні відомості про існування фактичних обставин, які б засвідчували коментовані винятки із забезпеченням безпеки дорожнього руху (а.с.177-179).
Гальмівний шлях, зафіксований в постанові слідчого від 20.08.2020 (89,2 м і 86,5 м) свідчить про те, що швидкість транспортного засобу "Skoda Super B" була вищою за 30 км/год.
Виходячи із обставин, встановлених в ході службового розслідування, та підтверджених матеріалами справи, ОСОБА_1 порушив Правил дорожнього руху перетнувши вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки, тим самим вчинив дорожньо-транспортну пригоду із потерпілими.
Суд критично оцінює аргументи позивача, надані у поясненні від 10.06.2020 (а.с.140-142), про те, що причиною зіткнення стало здійснення останнім маневру обгону іншого автомобіля, оскільки наявність так званого "іншого автомобіля" не підтверджується ані поясненнями водія марки "Mercedes-Benz Actros 1844" ОСОБА_3 , а ні графічною картою до протоколу з огляду місця події (Схема ДТП).
На думку суду, важливим є зазначення слідчим у постанові про закриття кримінального провадження від 20.08.2020 обставини наступного змісту: "…Одночасно при проведенні досудового розслідування вбачається можливою причиною ДТП є дії водія автомобіля марки «Шкода СуперБ" реєстрації Чеської Республіки НОМЕР_3 , який не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався із керуванням, в результаті чого допустив виїзд керованого ним автомобіля на зустрічного смугу та в подальшому зіткнення із автомобілем марки «Мерседес Бенс 154», реєстраційний № НОМЕР_4 з напівпричепом марки «Когел» реєстраційний № НОМЕР_5 …" (а.с.177-178).
Описова частина постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 20.08.2020 як і матеріали службового розслідування так і даної адміністративної справи не містять жодного доказу на підтвердження інформації/доводів позивача щодо іншого учасника руху на автодорозі, марки автомобіля (його кольору), якого за словами ОСОБА_1 він мав намір обігнати, та який у подальшому через зміну швидкості руху, не дозволив завершити йому маневр обгону та став причиною дорожньо-транспортної пригоди.
Вказане свідчить, що позивач, надаючи неправдиву інформацію щодо обставин вчинення дорожньо-транспортної пригоди, не сприяв слідчим діям.
В будь-якому випадку Правила дорожнього руху забороняють перетинати лінію (1.1), навіть за умови, що на автодорозі перебував поодиноких транспортних засобів, що рухався із швидкістю менше 30 км/год, позивач зобов'язаний був забезпечення безпеки дорожнього руху, чого не мало місце у спірному випадку.
Окремо, в контексті даної складової дисциплінарного проступку, слід відмітити, що позивач як водій і учасник дорожнього руху, який керує джерелом підвищеної небезпеки, відсуваючи значне погіршення стану здоров'я, що перешкодили вийти на службу для здійснення добового чергування як правника поліції, сів за кермо транспортного засобу і впродовж тривало часу денної пори доби (25.05.2020) керував автомобілем, вчинивши в подальшому в такому стані ДТП.
За змістом підпункту "б" пункту 2.9 розділу ІІ Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу.
В той же час, згідно підпункту 4 пункту 2 статті 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Правила дорожнього руху, а саме пункт 2.5 розділу ІІ зобов'язують водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Всупереч вищевказаної норми законодавства ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, який допустив вчинення дорожньо-транспортної пригоди з потерпілими відмовився пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, незважаючи на наявність у нього визначеного законом обов'язку пройти такий огляд (а.с.135, 136).
Суд зважає на те, що Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області при закриті провадження враховано результати токологічного дослідження №762 від 27.05.2020.
Однак, незважаючи на вказане, ОСОБА_1 в першу чергу як посадова особа Національної поліції України, а не як учасник дорожнього руху, у своїх поясненнях від 10.06.2020, наданих під час службового розслідування так, і у адміністративному позові не вказав про причини своєї відмови від огляду на стан алкогольного сп'яніння, при тому, що такий огляд працівники поліції пропонували пройти позивачу на наступний день о 10:00 год. 26 травня 2020 року.
На переконання суду, добросовісний громадянин, а особливо відповідальний поліцейський, який точно знаючи, що на передодні і під час керування транспортним засобом (25.05.2020) не вживав речовин, які знижують його увагу як водія, не повинен переживати чи сумніватися щодо свого фізичного стану, оскільки метою такого огляду є саме встановлення дійсних і фактичних обставин подій, яка була предметом службового розслідування.
Згідно пояснень, наданих 11.06.2020 лікарем-травматологом КНП "Калуська центральна районна лікарня" ОСОБА_18 в ході службового розслідування, під час огляду позивача при доставленні останнього до медичного закладу, виходячи з візуального огляду, а також судячи з поведінки старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , лікар зробив висновок, що позивач перебував у стані алкогольного сп'яніння (а.с.149).
В контексті вказаного варто особливо звернути увагу на те, що позивач знаючи про матеріали службового розслідування і відзиву на позов, жодним чином у даній справі не заперечує і не спростовує пояснення лікаря-травматолога КНП "Калуська центральна районна лікарня" ОСОБА_18 , наданих у ході службового розслідування.
ОСОБА_1 не вказує суду про некомпетентність чи упередженість такого лікаря, перебування з ним у неприязних відносинах, вчинення останнім наклепу чи умисного обмовлення працівника поліції із тих чи інших причин.
Не знайшли підтвердження вказаному і матеріали службового розслідування, а також в ході розгляду даної адміністративної справи.
Відтак, у суду відсутні достатні дані не враховувати пояснення ОСОБА_18 навіть за умови існування результатів токологічного дослідження №762 від 27.05.2020, які, в першу чергу, є доказом саме при розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Суд не ставить під сумнів вказані результати токологічного дослідження, а враховує пояснення ОСОБА_18 як частину матеріалів службового розслідування в сукупності із іншими доказами, наявними в матеріалах даної справи.
Надаючи оцінку в сукупності діям ОСОБА_1 суд враховує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього, як носія влади, та унеможливлює подальше виконання ним своїх службових обов'язків.
Дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Вчинки, що дискредитують працівників органів національної поліції та власне органи національної поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Враховуючи встановлений у ході службового розслідування факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, суд вважає правомірними та обґрунтованим спірний наказ та, відповідно, відсутніми підстави для його скасування та задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, в адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини 3 статті 2, частини 2, 4 статті 9, частина 3 статті 77, частина 6 статті 94 КАС України).
Суд вжив всіх заходів на з'ясування обставин, які мають значення для даної справи, в тому числі витребував додаткові пояснення і докази з власної ініціативи.
Таким чином, суд вважає недоведеними позивачем обставини про відсутність достатніх законних підстав для прийняття наказу №785 від 25.06.2020 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Калуського ВП ГУНП" в частині що стосується ОСОБА_1 .
В сукупності вказаного вище, суд робить висновок про не обґрунтованість адміністративного позову, а позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач за подання до суду адміністративного позову не майнового характеру сплачено судовий збір в розмірі 840,80 гривень, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься квитанція від 15.10.2020 за №0.0.1869473267.1 (а.с.70).
Враховуючи висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України судовий збір не підлягає стягненню із відповідача суб'єкта владних повноважень.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ), АДРЕСА_1 ;
відповідач - Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 40108798), вул. Академіка Сахарова, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Чуприна О.В.