11 січня 2021 року Справа № 280/7664/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), третя особа - Командування десантно - штурмових військ Збройних сил України Військова частина НОМЕР_4 (10014, м. Житомир, 14, ЄДРПОУ НОМЕР_5 про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), третя особа - Командування десантно - штурмових військ Збройних сил України Військова частина НОМЕР_4 (далі - третя особа) відповідно до якої просить визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 15.09.2015 по 01.11.2018 та зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15.09.2015 по 01.11.2018.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення проводилось не в повному обсязі, а саме з 15.09.2015 по 01.11.2018 (день виключення зі списків особового складу) відповідачем не проводилась індексація грошового забезпечення. У зв'язку з наведеним, позивач у липні 2020 року звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату грошового забезпечення за вказаний період, проте жодної відповідача не отримав. У вересні 2020 року позивач звернувся зі скаргою до військової прокуратури Миколаївського гарнізону з проханням допомогти в отриманні відповіді на звернення та вирішення спірного питання. Військова прокуратура Миколаївського гарнізону Південного регіону України повідомила про те, що його звернення направлено Командування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України військова частина НОМЕР_4 , яке в свою чергу листом від 13.10.2020 повідомило, що індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки в Міністерства оборони України були відсутні фінансові ресурси на виплату індексації грошового забезпечення. Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою судді від 02.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 19.11.2020 без виклику сторін. Відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву.
11.11.2020 від позивача до суду надійшла заява, в якій він просить суд приєднати до матеріалів справи копію листа військової частини НОМЕР_2 від 30.10.2020 № 2852.
Ухвалою суду від 19.11.2020 відкладено розгляд справи на 10.12.2020.
Відповідач позовні вимоги не визнав, 22.12.2020 надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№62584), в якому зазначає, що військова частина є розпорядником коштів третього рівня, та повністю фінансується з державного бюджету, а тому немає повноважень визначати межі та напрямок використання наданих фінансових ресурсів, відтак перебуває в прямій залежності від фінансових ресурсів відповідних бюджетів та не може виходити за її межі. Також вказує на те, що виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватися у межах виділених коштів установ та організацій, що передбачені на ці цілі та механізм не передбачає нарахування виплати індексації за попередні періоди. За таких обставин, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У зв'язку з перебуванням судді Артоуз О.О. у відпустці (довідка №02-35/21/03 від 11.01.2021) ухвалення рішення у повному обсязі здійснюється у перший робочий день
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_6 , видане 19.08.2016 Командуванням Високомобільних десантних військ Збройних Сил України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.11.2018 № 291 молодшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 , головного сержанта 7 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону, на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнено з військової служби у запас за пунктом «а» (у зв'язку з закінченням строку контакту). Виключено зі списків особового складу частини та всіх видів грошового забезпечення.
08.07.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити нарахування та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 15.09.2015 по 01.11.2018, обраховану на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення.
Проте, відповідь ним не отримано, у зв'язку із чим 03.09.2020 він подав скаргу до військової прокуратури Миколаївського гарнізону.
Листом військової прокурати Миколаївського гарнізону Південного регіону України від 14.09.2020 № 7-2/2548 вих-20 зобов'язано Командування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України - військову частину НОМЕР_4 повідомити заявника та військову прокуратуру про результати розгляду його звернення.
Листом Командування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України - військової частини НОМЕР_4 від 13.10.2020 № 117/7054 повідомлено позивача, що індексація грошового забезпечення з січня 2016 року не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки у Міністерства оборони України були відсутні фінансові ресурси на виплату індексації грошового забезпечення.
Крім того, з наданої 11.11.2020 позивачем до суду відповіді військової частини НОМЕР_2 , викладеної у листі від 30.11.2020 № 2852, вбачається, що індексація грошового забезпечення військовослужбовцям протягом 2016-2018 років не виплачувалась через відсутність у Міністерства оборони України фінансового ресурсу для здійснення таких виплат.
Позивач, не погодившись з такою бездіяльністю відповідача та з вимогою зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити його індексацію грошового забезпечення, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати визначає Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР(далі - Закон України №108/95-ВР).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України №108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до статті 33 Закону України №108/95-ВР в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Згідно з частиною п'ятою статті 95 Кодексу законів про працю України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон України №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з частинами першою, шостою статті 2, частиною першою статті 4 Закону України №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
З аналізу вказаних норм слідує, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці і у разі перевищення величини індексу
споживчих цін встановленого порогу індексації обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) покладається на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та виду юридичної особи.
Частиною другою статті 5 Закону України №1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №1078 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2013 року місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 №491-IV. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищував поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, в тому числі:
1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів;
2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється, зокрема, у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік.
Тобто сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України №1282-ХІІ, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Таким чином індексація заробітної плати є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією)
є обов'язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Ненарахування та невиплата індексації заробітної плати є обмеженням права позивача на майно, що є незаконним.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, позивачу за період з 15.09.2015 по 01.11.2018 не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, оскільки будь-які дії стосовно вказаних виплат ним не вчинялися. Доказів на спростування проведення виплати індексації грошового забезпечення відповідачем суду не надано.
Суд зауважує, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.
Наведене в сукупності свідчить про те, що доводи відповідача щодо відсутності коштів для виплати індексації судом не заслуговують на увагу, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Варто також додати, що в своїй діяльності Військова частина НОМЕР_2 має діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу.
Відповідачем не подано жодних доказів проведення позивачу нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 15.09.2015 по 01.11.2018.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 08.11.2015 у справі «Кечко проти України» висловив правову позицію, що поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність» в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу №1.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своєї бездіяльності, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розподіл судовий витрат судом не здійснюється з огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 77, 132, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), третя особа - Командування десантно - штурмових військ Збройних сил України Військова частина НОМЕР_4 (10014, м. Житомир, 14, ЄДРПОУ НОМЕР_5 про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 15.09.2015 по 01.11.2018.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15.09.2015 по 01.11.2018.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 11.01.2021.
Суддя О.О. Артоуз