61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
06.01.2021 Справа № 905/1698/20
за позовом: Комунального підприємства "Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління" (код ЄДРПОУ 05393725, адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь , вул. Миколаївська, б. 92),
до відповідача: Приватного підприємства "Н-Транс" (код ЄДРПОУ 31190976, адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Артема (Куїнджі), б.82),
про: стягнення 6605,29 грн., -
суддя Величко Н.В.
Комунальне підприємство "Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління", м.Маріуполь Донецької області, звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства "Н-Транс", м.Маріуполь Донецької області, про стягнення заборгованості у розмірі 6605,29 грн., з яких: 5408,04грн. - основної заборгованості, інфляційних втрат у розмірі 762,53 грн., 3% річних у розмірі 434,72 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором №724 від 01.12.2017 про надання послуг диспетчеризації.
На підтвердження позовних вимог надано суду: договір на надання послуг диспетчеризації №724 від 01.12.2017, акт прийому-передачі наданих послуг від 31.12.2017 до договору №721 від 01.12.2017, претензія №68-44106-68.4.1 від 05.08.2020, статутні документи підприємства позивача, копії яких долучено до матеріалів справи.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 530, 610, 611, 625, Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України.
Матеріалам позовної заяви присвоєно єдиний унікальний номер №905/1698/20. За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали справи передано на розгляд судді Величко Н.В.
Ухвалою суду від 28.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/1698/20; визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; відповідачу встановлено строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання суду відзиву на позов; запропоновано позивачу у строк до п'яти днів з дня отримання відзиву надати суду відповідь на відзив (за наявності).
Така ухвала отримана позивачем - 06.10.2020, відповідачем - 08.10.2020 (відповідні рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення міститься в матеріалах справи).
Відзив на позовну заяву відповідачем не подано, про причини суд не повідомлено.
Суд враховує, що згідно Указу Президента України від 13.03.2020 № 87/2020 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, на всій території України установлено карантин.
17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19", яким внесено зміни зокрема до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України та викладено його в такій редакції:
"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом) поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
Станом на 06.01.2021 дію карантину не скасовано. Разом з тим, Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 18.06.2020 № 731-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19" перебіг процесуальних строків не ставить у залежність від скасування карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, яке призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Пунктом 10 частини 3 статті 2 цього Кодексу серед основних засад (принципів) господарського судочинства визначено розумність строків розгляду справи судом.
Застосовуючи згідно статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Суд вважає, що вжиття заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, пов"язаних з епідеміологічними обставинами, для всіх учасників розгляду з дотриманням передбачених процесуальних прав сторін є легітимною метою (суспільним інтересом), що переважає формальні вимоги щодо дотримання строків розгляду справи в контексті приписів ч.1 ст.3 Конституції України і не може вважатися порушенням встановлених п.1 ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950р., ратифікованою Україною, гарантій, в контексті усталеної практики Європейського суду з прав людини.
Разом з тим, станом на 06.01.2021 відзив на позовну заяву відповідачем не подано, про причини суд не повідомлено.
Відповідач мав достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав, зокрема для надання відзиву через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між Комунальним підприємством "Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління" (позивач, виконавець) та Приватним підприємством "Н-Транс" (відповідач, замовник) було укладено договір №724 від 01.12.2017 (договір) про надання послуг диспетчеризації, згідно якого виконавець зобов'язався надавати, а замовник прийняти та оплатити надані виконавцем послуги, а саме:
- моніторинг та контроль за виконанням графіку руху та формування звітності для Департаменту транспорту та зв'язку Маріупольської міської ради;
- надання оперативної інформації про непередбачувані ситуації в роботі транспортної мережі м.Маріуполя (ДТП, поломки тощо), в тому числі інформування про недотримання графіків та маршрутів автобусами;
- аналіз режимів роботи маршрутів громадського транспорту та розроблення рекомендацій щодо необхідних змін (години роботи, кількість одиниць транспорту на лінії та графіки руху) з використанням спеціалізованого програмного забезпечення;
- контроль швидкості руху транспортних засобів замовника, виявлення порушень швидкісного режиму при роботі транспортних засобів замовника на маршрутах міста (п.1.1. договору).
Вартість послуг, що надаються виконавцем стосовно одного транспортного засобу замовника становить 7,23 грн. на день, в т.ч. ПДВ 1,21 грн. (п.2.1. договору).
Відповідно до п.2.2. договору вартість послуг, що надаються за цим договором на місяць становить вартість дня обслуговування (Х) помножена на кількість транспортних засобів, що обслуговувались (Y) та на кількість днів обслуговування (Z), відповідно до формули: вартість послуг на місяць (X*Y)*Z.
Згідно до п.2.4. договору замовник зобов'язаний здійснювати щомісячну оплату послуг на умовах та в строки зазначені в цьому договорі.
Замовник підписує акт приймання-передачі наданих послуг протягом 2 робочих днів з моменту його отримання замовником. Підписання замовником акту приймання-передачі наданих послуг є підтвердженням відсутності з боку замовника претензій щодо якості наданих послуг та їх вартості. Якщо протягом 2 робочих днів замовник не надасть підписаний акт або обґрунтовану відмову від підписання акту, то послуги вважаються прийнятими і підлягають оплаті замовником (п.2.5. договору).
Сторони у п.2.5. договору дійшли згоди, що замовник здійснює оплату щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем, у якому надавалися послуги.
Виконавець, зобов'язався, зокрема, складати та передавати замовнику акти приймання-передачі наданих послуг (п.3.1.3. договору).
За умовами п.п.3.2.2., 3.2.3. договору замовник зобов'язався, зокрема, отримати у виконавця, не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, акти приймання-передачі наданих послуг; після перевірки даних, зазначених в акті приймання-передачі наданих послуг, підписати акт протягом двох робочих днів з дня його отримання або надати обґрунтовану письмову відмову від підписання акту протягом цього ж строку; своєчасно оплачувати послуги, надані виконавцем.
Відповідно до п.4.1. договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з п.5.1. договору договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 включно, але, в будь-якому разі, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Невід'ємною частиною договору є додаток №1 "Перелік транспортних засобів замовника", згідно якого визначено 30 (тридцять) одиниць транспортних засобів замовника згідно переліку.
Вказаний договір з додатком підписаний та скріплений печатками обох сторін без зауважень.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору сторонами підписано акт прийому-передачі наданих послуг від 31.12.2017 до договору №724 від 01.12.2017, що підтверджує надання позивачем відповідачу послуг з диспетчерського обслуговування маршрутних автобусів перевізника за період грудня 2017 на суму 5408,04 грн. Такий акт підписаний сторонами без зауважень.
В матеріалах справи відсутні і сторонами не надавалось документального підтвердження повних чи часткових розрахунків за договором №724 від 01.12.2017.
Матеріали справи містять претензію позивача №68-44106-68.4.1 від 05.08.2020, надіслану відповідачу 10.08.2020 з описом вкладення у цінний лист (а.с. 15-18), про сплату боргу у тому числі й за договором №724 від 01.12.2017 в сумі 5408,04 грн.
Вищезазначена претензія залишилась ПП «Н-Транс» без відповіді та задоволення. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Такі обставини зумовили звернення до суду з цим позовом, а саме: про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 6605,29 грн., з яких: 5408,04грн. - основної заборгованості, інфляційних втрат у розмірі 762,53 грн. за період з лютого 2018 року по липень 2020 року, 3% річних у розмірі 434,72 грн. за період з 11.01.2018 по 14.09.2020 включно.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором №724 від 01.12.2017 та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення 3% річних та інфляційної індексації.
Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні правовідносини регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та правочини.
Згідно зі ст.509 ЦК України, ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 ЦК України, ст.174 ГК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п.2.5. договору якщо протягом 2 робочих днів замовник не надасть підписаний акт або обґрунтовану відмову від підписання акту, то послуги вважаються прийнятими і підлягають оплаті замовником.
Пунктом 3.2.2. договору сторони погодили обов'язок замовника після перевірки даних, зазначених в акті приймання-передачі наданих послуг, підписати акт протягом двох робочих днів з дня його отримання або надати обґрунтовану письмову відмову від підписання акту протягом цього ж строку; своєчасно оплачувати послуги, надані виконавцем.
Акт прийому-передачі наданих послуг від 31.12.2017 до договору №724 від 01.12.2017 на суму 5408,04 грн. з ПДВ підписано представниками сторін без зауважень та заперечень.
Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено вище, п.2.5. договору замовник здійснює оплату щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем, у якому надавалися послуги.
Таким чином, відповідач мав сплатити позивачу за надані послуги в сумі 5408,04 грн. не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем, у якому надавалися послуги, тобто до 10.01.2018 включно.
Приписи ч.7 ст.193 ГК та ст.525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно із ст.2 ст.73 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 ст.73 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Оскільки матеріали справи свідчать про виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, разом з цим розмір боргу у заявленому розмірі не спростований відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги про стягнення 5408,04 грн. основної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, нарахованих на суму основного боргу.
За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Відповідно до доданого розрахунку до позовної заяви, позивачем заявлені до стягнення 3% за період з 11.01.2018 по 14.09.2020 у розмірі 434,72 грн.
Суд, перевіривши за допомогою програми «Калькулятор штрафів» інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" розрахунок 3% річних, встановив, що задоволенню підлягають 3% річних у загальному розмірі 434,40 грн.
У зв'язку з викладеним, вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню - в сумі 434,40 грн.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 762,53 грн., які нараховані за період з лютого 2018 по липень 2020 року.
Перевіривши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" розрахунок інфляційних втрат, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у доданому до позовної заяви розрахунку, суд встановив, що у вказаному періоді інфляційні втрати становлять 763,53 грн., що є більше ніж розраховано та заявлено до стягнення позивачем.
При цьому, відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення у вказаному вище періоді інфляційні втрати в сумі 762,53 грн., розмір яких є менший ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий їх розмір підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст.ст. 73, 74, 77, 78 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "Н-Транс" (код ЄДРПОУ 31190976, адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Артема (Куїнджі), буд.82) на користь Комунального підприємства "Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління" (код ЄДРПОУ 05393725, адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Миколаївська, буд. 92) заборгованість у розмірі 5408,04 грн., інфляційні втрати у розмірі 762,53 грн., 3% річних у розмірі 434,40 грн., судовий збір у розмірі 2101,90 грн.
В іншій частині вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області.
Повний текст рішення підписано 06.01.2021
Суддя Н.В. Величко