пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
08 січня 2021 року Справа № 903/825/20
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи №903/825/20
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДРЕМКОЛІЯ-ЗАХІД", Хмельницька область, м. Нетішин
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Інвест Лімітед", Волинська область, Ковельський район, смт. Голоби
про стягнення 65230,00 грн.
Встановив: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДРЕМКОЛІЯ-ЗАХІД" звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Інвест Лімітед" про стягнення 65230,00 грн. заборгованості, в тому числі: 56000,00грн. - основний борг, 1593,68 грн. - три відсотки річних, 809,78 грн. - інфляційних втрат і 6826,54 грн. - пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору підряду №17 від 30.09.2019, в частині своєчасної оплати.
Ухвалою суду від 10.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; у разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу, відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу; роз'яснено сторонам порядок подання клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідач ухвалу суду отримав 16.11.2020, позивач 16.11.2020, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №4507000525598, №3010001215996.
Строк для подання відзиву відповідачу встановлено по 01.12.2020.
Відзив відповідач на адресу суду не подав.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.
Крім того, відповідача через відділ документального забезпечення та контролю суду подав:
- заяву за вх. №01-57/7514/20 від 30.11.2020, яким долучив платіжне доручення №1040 від 19.11.2019, про сплату основного боргу перед позивачем станом на 30.11.2020 на суму 56000,00 грн.;
- заяву за вх. №01-57/8064/20 від 28.12.2020, в якій визнає суму збитків від інфляції в розмірі 809,78 грн. та 1593,68 грн. загальної суми трьох процентів річних, нарахованих згідно із ст.625 ГПК України.
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
30.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДРЕМКОЛІЯ-ЗАХІД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДРЕМКОЛІЯ-ЗАХІД" було укладено договір підряду №17. (а.с. 6).
Пунктом 1.1. цього договору підряду визначено, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки по виконанню робіт на виготовлення технічного паспорту на під'їзну залізничну колію, інструкції на подачу і прибирання вагонів, відомість під'їзних колій, що належить замовнику, на умовах та в терміни та оплату за виконану роботу.
Вартість виконаних робіт встановлюється згідно кошторису, затвердженого виконавцем, та становить 56000 грн. 00 коп. (п.2.1 договору підряду).
Сума, визначена у п.2.1 цього договору, включає в себе відшкодування витрат підрядника та плату за виконану роботу. (п.2.2. договору підряду).
Відповідно до п.3.1. цього договору підряду оплата за договором проводиться наступним чином:
- попередня оплата у розмірі 50% - 28000,00 грн. після підписання договору на протязі 5 робочих днів, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника на підставі встановленого рахунку (п.3.1.2. договору підряду);
- остаточний розрахунок згідно підписаного акту виконаних робіт протягом 5 днів з моменту його підписання (п.3.1.2 договору підряду).
Згідно з п.п. "а" п.4.1. договору підряду виконавець зобов'язаний:
- виконати роботи на протязі 65-ти робочих днів;
- на вимогу замовника надавати пояснення щодо виготовленої технічної документації.
При завершенні робіт виконавець передає замовнику в 5-ти денний термін акт прийому-передачі виконаних робіт (п.5.1. договору підряду).
Замовник підписує акт прийому-передачі робіт або мотивує відмову його підписання на протязі 5-ти днів. (п.5.2. договору підряду).
Згідно п.9.1. цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань згідно цього договору.
Договір підряду №17 від 30.09.2019 підписано сторонами та скріплено відтисками круглих печаток господарюючих суб'єктів.
Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДРЕМКОЛІЯ-ЗАХІД" було у 2019 відпущено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДРЕМКОЛІЯ-ЗАХІД", прийнято, товар на суму 56000,00 грн., що стверджується актом надання послуг №1 від 30.10.2019 на суму 56000,00 грн., який підписаний сторонами та скріплений відтисками круглих печаток господарюючих суб'єктів. (а.с. 8).
На виконання умов договору підряду №17 від 30.09.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДРЕМКОЛІЯ-ЗАХІД" відповідачу був виставлений рахунок №29/10 від 28.10.2019 на суму 56000,00 грн.
Згідно з ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частиною 1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Водночас, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем після відкриття судом провадження у справі сплачено суму основного боргу у розмірі 56000,00 грн., що стверджується платіжним дорученням №1040 від 19.11.2019 на суму 56000,00 грн. з призначенням платежу "оплата за договором №17 від 30.09.2019, без ПДВ".
Такі дії відповідача, на переконання сулу, свідчать також не інакше як про визнання останнім позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
У пункті 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Зважаючи на те, що відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 56000,00 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній частині позовних вимог на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.
Крім того, позивачем, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, було нараховано відповідачу 809,78 грн. суми інфляційних втрат за період з жовтня 2019 року по серпень 2020 року, 1593,68 грн. 3% річних, нарахованих за період з 08.10.2019 по 02.10.2020, а також 6826,54 грн. пені за період з 08.10.2019 по 02.10.2020.
Водночас, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що відповідальність, визначена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому відповідно застосовується за прострочку виконання грошового зобов'язання незалежно від домовленості сторін.
Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями відповідальності відповідача, а становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, що відрізняється від штрафної, яка полягає, наприклад, у стягненні пені чи штрафу.
Крім того, судом було враховано, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003р. затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003р. та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007р. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
Вказана правова позиція відображена і в постанові Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі №905/21/19.
Поруч з цим, у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".
Зокрема, за змістом даного листа індекс інфляції повинен розраховуватися не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, а тому слід вважати, що у випадку, коли сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, то вона індексується за цей місяць, а якщо з 16 по 31 число вона індексується починаючи з наступного місяця.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 3% річних за період з 08.10.2019 по 02.10.2020 в сумі 1593,68 грн. та інфляційні втрат за період з жовтня 2019 року по серпень 2020 року в сумі 809,78 грн. підлягає до задоволення.
Приписами ст. 216-218 ГК України, передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п.п. 6.3 договору визначено, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт на умовах даного договору замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від вартості виконаних робіт.
Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" пені в сумі 6826,54 грн. за період з 08.10.2019 по 02.10.2020 підлягає до задоволення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Враховуючи наведене, заявлені позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню.
Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, частиною 9 вказаної статті визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
В той же час згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Крім того, згідно статті 7 ЗУ "Про судовий збір", у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
В даному випадку, враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті та вчинення останнім дій, які свідчать про визнання позову, суд вважає, що витрати, пов'язані з розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до п. 2 ч. 1, ч. 9 ст. 129 ГПК України за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДРЕМКОЛІЯ-ЗАХІД" у розмірі 50 відсотків від сплаченого позивачем при поданні позовної заяви до суду судового збору пропорційно розміру підставних позовних вимог, що становить 1 992,83 грн., а також повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "БУДРЕМКОЛІЯ-ЗАХІД" з Державного бюджету України 1051,00 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №398 від 02.11.2020 (оригінал платіжного доручення №398 від 02.11.2020 знаходиться у матеріалах справи), у зв'язку із визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.
На підставі викладеного, керуючись ст. 7 ЗУ "Про судовий збір", ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 231, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ІНВЕСТ ЛІМІТЕД" (45070, Волинська область, Ковельський район, смт. Голоби, вулиця Ткача, будинок 1, код ЄДРПОУ 35333297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДРЕМКОЛІЯ-ЗАХІД" (30100, Хмельницька область, місто Нетішин, вулиця Ринкова, будинок 6, офіс 308, код ЄДРПОУ 38147982) 9230,00 грн. з них: 1593,68 грн. трьох процентів річних, 809,78 грн. суми інфляційних втрат, 6826,54 грн. пені., а також 1 051,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
3. Провадження у справі в частині стягнення 56000,00 грн. заборгованості закрити.
4. Управлінню державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області (43021, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4а, код ЄДРПОУ 38009628) повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "БУДРЕМКОЛІЯ-ЗАХІД" (30100, Хмельницька область, місто Нетішин, вулиця Ринкова, будинок 6, офіс 308, код ЄДРПОУ 38147982) 1 051,00 грн. судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви до Господарського суду Волинської області згідно платіжного доручення №398 від 02.11.2020.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повний текст рішення складено
11.01.2021
Суддя В. М. Дем'як