вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
про повернення позовної заяви
"11" січня 2021 р. Cправа № 902/28/21
Суддя Господарського суду Вінницької області Тварковський А.А., розглянувши матеріали
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Державного реєстратора з державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відділу реєстрації Жмеринської міської ради Рудяк Олени Петрівни (вул. Центральна, 4, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100)
до: Державного реєстратора з державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відділу "Центру надання адміністративних послуг та Державної реєстрації" виконавчого комітету Гайсинської міської ради Богачука Віталія Дмитровича (2-й провулок Високовича, буд.2, м. Гайсин, Вінницька область, 23700)
про визнання протиправними та скасування внесених записів до ЄДРЮОФОПГФ,
05.01.2021 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 із вимогами до Державного реєстратора з державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відділу реєстрації Жмеринської міської ради Рудяк Олени Петрівни та до Державного реєстратора з державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відділу "Центру надання адміністративних послуг та Державної реєстрації" виконавчого комітету Гайсинської міської ради Богачука Віталія Дмитровича про визнання протиправними та скасування внесених записів до ЄДРЮОФОПГФ.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що реєстраційні дії, які останній просить визнати протиправними та скасувати, позбавили права власності засновника (учасника) ТОВ "Династія В.В." - ОСОБА_2 , який законно володіє 20% частки у статутному капіталі вказаного Товариства.
Дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 та додані до неї документи, суд дійшов висновку про її повернення з наступних підстав.
Згідно з відомостями комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" слідує, що позов між тими ж сторонами та предметом як у даній справі подано до суду вже втретє. При цьому ухвалами суду від 21.12.2020 у справі №902/1231/20 та від 29.12.2020 у справі №902/1259/20 на підставі відповідних заяв представника ОСОБА_1 про відкликання позову позовні матеріали було повернуто заявнику.
Разом з тим зміст позовних заяв у справі №902/1231/20, №902/1259/20 та №902/28/21, а також додані до них матеріали не зазнали жодних змін.
Відповідно до статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Таким чином, суд може визнати зловживанням процесуальними правами саме конкретні дії учасників судового процесу, а не абстрактне поняття "зловживань".
Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами (п. 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Як вказувалось вище, позивачем подано даний позов до Господарського суду Вінницької області вже втретє. При цьому позовні матеріали не зазнали жодних змін, в кожному випадку до суду надходить позовна заява датована 15.12.2020 із однаковим рядом доданих документів.
Аналізуючи дії позивача в сукупності, суд дійшов висновку, що останній переслідує мету щодо маніпуляції автоматизованого розподілу справ між суддями.
Такі висновки підтверджуються з огляду на те, що подання ОСОБА_1 позову до тих самих відповідачів, з тим самим предметом та з тих самих підстав здійснюється неодноразово. При цьому, враховуючи, що склад суду при подальшій подачі позовної заяви після здійснення автоматизованого розподілу був незмінним (№902/1231/20, №902/1259/20) і в кожному випадку позивач просив повернути позовні матеріали, то такі дії позивача спрямовані на подальшу зміну складу суду для розгляду позовної заяви, а не настання правових наслідків, пов'язаних із необхідністю вирішення справ по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Наведені норми свідчать про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
У матеріальному сенсі позов - це право на задоволення своїх позовних вимог. У процесуальному сенсі позов - це звернена до суду вимога про захист своїх прав та інтересів. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.
Проте, слід враховувати, що право подання позовної заяви, як будь-яке суб'єктивне право має межі, оскільки суб'єктивне право є міра свободи, міра можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.
Так, господарське процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.
Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17). Зазначене на переконання суду, і має місце у даному випадку - позивач переслідує мету можливої зміни складу суду для розгляду позовної заяви, свідомо не усуваючи недоліків такої заяви.
Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Слід зазначити, що практика Верховного Суду вказує на обов'язок суду вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами та у випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу - застосовувати до нього заходи, у визначеному законодавством порядку.
Зокрема, такої позиції притримується Верховний Суд у постанові від 20.06.2019 у справі №530/725/18.
Частиною 3 статті 43 ГПК України визначено правові наслідки встановлення судом обставин зловживання учасниками судового процесу своїми процесуальними правами. Зокрема, визначено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
За таких обставин, беручи до уваги наявність обставин зловживання позивачем процесуальними правами, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 із вимогами до Державного реєстратора з державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відділу реєстрації Жмеринської міської ради Рудяк Олени Петрівни та до Державного реєстратора з державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відділу "Центру надання адміністративних послуг та Державної реєстрації" виконавчого комітету Гайсинської міської ради Богачука Віталія Дмитровича про визнання протиправними та скасування внесених записів до ЄДРЮОФОПГФ на підставі ст. 43 ГПК України.
Окремо слід зазначити, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відтак на стадії прийняття позовної заяви до розгляду суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.
Законодавством, яке регулює порядок та розмір сплати судового збору за подання позовних заяв до господарського суду є Закон України "Про судовий збір".
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 7 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2021 року становить 2270 грн.
За змістом п.п. 2.2 ч. 2 ст. 4 Закону за подання до господарського суду позовних заяв немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір").
Як слідує зі змісту прохальної частини позовної заяви, позивач просить визнати протиправними та скасувати 6 записів, внесених державними реєстраторами до ЄДРЮОФОП.
Отже, сплаті судовим збором підлягає кожна з таких вимог, тобто, позивач при зверненні з даною заявою до суду, повинен був сплачувати судовий збір в розмірі 13620 грн (2270 грн х 6 (вимог) = 13620 грн).
Разом з тим позивачем кожного разу до позовної заяви додається квитанція №0.0.1867126772.1 від 13.10.2020 про сплату 8408 грн судового збору, однак згідно відомостей комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" квитанцію з таким номером, датою та на зазначену суму вже було враховано раніше за подання позову у справі №902/1011/20. Вказане підтверджується відповідною Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Так, ухвалою суду від 01.12.2020 позов ОСОБА_1 до державного реєстратора з державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відділу реєстрації Жмеринської міської ради Рудяк Олени Петрівни про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій у справі №902/1011/20 залишено без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача у судове засідання та неподанням заяви про розгляд справи за його відсутності. При цьому позивачу у справі №902/1011/20 наголошено про відсутність правових підстав для повернення сплаченого судового збору за подання позовної заяви та про те, що такі витрати підлягають залишенню за ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, позивачем при зверненні із позовною заявою у даній справі не надано доказів про сплату судового у встановленому порядку та розмірі.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Усталеною практикою Європейського суду з прав людини унормовано, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").
Суд зазначає, що у даному випадку визнання наведених вище дій позивача зловживанням процесуальними правами, у розумінні статті 43 ГПК України, не є обмеженням доступу до правосуддя. При цьому позивач не позбавлений можливості звернутися з позовною заявою до відповідачів, сплативши судовий збір у сумі 13620 грн.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 3 Порядку автоматизованого розподілу справ у Господарському суді Вінницької області, передбачено що у випадку повторного надходження до суду судової справи (або будь-якого іншого матеріалу, який потребує процесуального вирішення), яка/який раніше були направлена/і за підсудністю, було відмовлено в прийнятті або повернуто без розгляду тощо, такі судові справи (або будь-який інший матеріал, який потребує процесуального вирішення) розподіляються тому ж судді (складу суду), якому вони були розподілені першого разу, з дотриманням правил автоматизованого розподілу з урахуванням п. 2.3.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30 у редакції рішення Ради суддів України від 02.04.2015 р. № 25 зі змінами, навіть, якщо мало місце повернення цієї ж повторно поданої судової справи (або будь-якого іншого документу, який потребує процесуального вирішення) іншим суддею (суддями) в період відсутності судді, який вперше повернув судову справу.
З огляду на повернення позовної заяви, суд не вирішує питання щодо залучення до участі у справі третіх осіб, яких вказано у позовній заяві та не розглядає вимоги про витребування додаткових доказів, які викладено у п.1, 2 прохальної частини позовної заяви.
Окрім того, суд звертає увагу позивача на необхідність приведення вимог про витребування додаткових доказів у відповідність зі ст.81 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання відповідного клопотання.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 43, 232, 233, 234, 235, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного реєстратора з державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відділу реєстрації Жмеринської міської ради Рудяк Олени Петрівни та Державного реєстратора з державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відділу "Центру надання адміністративних послуг та Державної реєстрації" виконавчого комітету Гайсинської міської ради Богачука Віталія Дмитровича про визнання протиправними та скасування внесених записів до ЄДРЮОФОПГФ вих. № б/н від 15.12.2020 (вх. № 28/21 від 05.01.2021) на 9-ти аркушах разом з доданими матеріалами на 47-ми аркушах (в.ч. квитанцію №0.0.1867126772.1 від 13.10.2020 про сплату 8408 грн судового збору) повернути позивачу.
2. Копію позовної заяви вх. № 28/21 від 05.01.2021 з доданими документами долучити до примірника даної ухвали, який залишається у суді.
3. Згідно зі ст.235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
4. За приписами п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України ухвалу про повернення позовної заяви позивачеві (заявнику) може бути оскаржено окремо від рішення суду до Північно-західного апеляційного господарського суду.
5. Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Копію ухвали надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (позивачу - разом з матеріалами позовної заяви).
Дата складання повного тексту ухвали 11.01.2021.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу - АДРЕСА_1;
3 - відповідачу 1 - вул. Центральна, 4, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100;
4 - відповідачу 2 - 2-й провулок Високовича, буд.2, м. Гайсин, Вінницька область, 23700.