Ухвала від 11.01.2021 по справі 908/1390/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

11.01.2021 м. Дніпро Справа № 908/1390/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Кузнецова В.О., Мороза В.Ф.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення господарського суду Запорізької області від 25.02.2020 року (суддя Юлдашев О.О.), повний текст якого складено 02.03.2020р., у справі № 908/1390/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ДКС", код ЄДРПОУ 33401239 (69059, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 8, офіс 3) в особі ліквідатора-арбітражного керуючого Агафонова Олега Юрійовича, ідент. номер НОМЕР_1 (а/с 88, м. Київ-24, 01024)

до відповідача-1 ОСОБА_2, ідент.номер НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 )

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ ЛПГ", код ЄДРПОУ 40510301 (01030, м. Київ, вул. Пирогова, 2/37)

про визнання правочинів недійсними

в межах справи № 908/1390/19

про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ДКС", код ЄДРПОУ 33401239 (69059, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 8, офіс 3)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.02.2020 у справі № 908/1390/19:

- позов задоволено частково;

- визнано недійсним інвестиційний договір № 16-12-08 від 16.12.2008р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ДКС", код ЄДРПОУ 33401239 (69059, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 8, офіс 3) та ОСОБА_2 , ідент.номер НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 );

- визнано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 1908,4 кв.м., що знаходиться за адресою: 02068, м. Київ, просп. Петра Григоренка, 23, реєстраційний номер об'єкта нерухомості:150653680000 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ДКС", код ЄДРПОУ 33401239 (69059, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 8, офіс 3);

- витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ ЛПГ", код ЄДРПОУ 40510301 (01030, м. Київ, вул. Пирогова, 2/37) нежитлове приміщення загальною площею 1908,4 кв.м., що знаходиться за адресою: 02068, м. Київ, просп. Петра Григоренка, 23, реєстраційний номер об'єкта нерухомості:150653680000;

- стягнуто з ОСОБА_2 , ідент.номер НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ДКС", код ЄДРПОУ 33401239 (69059, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 8, офіс 3), судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одну) грн 00 коп;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ ЛПГ", код ЄДРПОУ 40510301 (01030, м. Київ, вул. Пирогова, 2/37) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ДКС", код ЄДРПОУ 33401239 (69059, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 8, офіс 3), судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одну) грн 00 коп.;

- в іншій частині позову відмовлено.

До Центрального апеляційного господарського суду звернувся учасник та директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ДКС" ОСОБА_1 із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2020 у справі № 908/1390/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу машиномісць у підземному паркінгу та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду, ознайомившись з матеріалами справи та апеляційної скарги, дійшла до висновку про необхідність повернення апеляційної скарги з наступних підстав.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи, забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках, розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Частиною 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас, слід зазначити, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995р. державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" ст. 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Пунктом 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що основними засадами господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом.

Ефективність судового захисту залежить не тільки від досконалості процедури розгляду судами справ, а й від поведінки осіб, які беруть участь у справі, сумлінного здійснення ними своїх процесуальних прав і обов'язків.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Апеляційний суд зазначає, що в його провадженні з березня 2020 року перебуває апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ДКС" на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2020 у справі № 908/1390/19, яке є позивачем у даній справі, з аналогічними вимогами.

Також апелянтами у справі є ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю "СІТІ ЛПГ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Кур'єр Україна" та ОСОБА_3 , апеляційні скарги яких на вказане судове рішення прийняті до провадження та призначені до розгляду.

Окрім того, апеляційний суд враховує, що в порушення вимог ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги не додано документу, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, доказів направлення копії апеляційної скарги учасникам справи, а також звернення апелянта з апеляційною скаргою з порушенням значного строку на її подання, що унеможливлює відкриття апеляційного провадження.

Отже, подання учасником та директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ДКС" ОСОБА_1 апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2020 у справі № 908/1390/19 майже через рік після постановлення оскаржуваного рішення, розцінюється судом апеляційної інстанції як дії, що скеровані на безпідставне затягування розгляду справи, а отже й такими, що підпадають під визначення ст. 43 ГПК України "зловживання процесуальними правами".

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікована Україною 17.07.1997 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пелевін проти України" від 20 травня 2010 року зазначено, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах. Суд повторює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Таким чином, адекватним процесуальним наслідком даного зловживання процесуальними правами з боку учасника та директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ДКС" ОСОБА_1 апеляційний суд вважає повернення апеляційної скарги заявнику в порядку ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України.

Частина 4 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України безпосередньо покладає на суд обов'язок вживати заходи для запобігання зловживанню процесуальними правами, під які у розумінні п. 1 ч. 2 цієї статті, на думку апеляційного господарського суду, у повній мірі підпадають дії учасника та директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ДКС" ОСОБА_1 з подання апеляціної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2020 у даній справі.

Частиною 1 ст. 131 Господарського процесуального України передбачено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції звертає увагу учасника та директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ДКС" ОСОБА_1 на те, що при зловживанні в подальшому процесуальними правами у справі, до нього можуть бути застосовані заходи процесуального примусу, передбачені ст. 132 Господарського процесуального України.

Керуючись ст. ст. 13, 43, 131, 234, 235, 281 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати подання учасником та директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ДКС" ОСОБА_1 апеляціної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2020 у справі № 908/1390/19 зловживанням процесуальними правами.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Запорізької області від 25.02.2020 року у справі № 908/1390/19 повернути скаржнику.

Додаток (на адресу скаржника): апеляційна скарга № б/н від 31.12.2020р. на 3 арк.

Попередити ОСОБА_1 , що при зловживанні в подальшому процесуальними правами до нього може бути застосовано заходи процесуального примусу, передбачені ст. 132 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя В.Ф. Мороз