11.01.2021 м.Дніпро Справа № 908/1414/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі:
судді (доповідача) - Антоніка С.Г.,
розглянувши клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.11.2020 у справі №908/1414/20
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут" м. Запоріжжя
до відповідача: Головного управління ДФС у Запорізькій області м. Запоріжжя
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" м. Запоріжжя
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області м. Запоріжжя
про стягнення 211 333 грн. 54 коп.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.11.2020 позовні вимоги ТОВ "Запоріжгаз Збут" до Головного управління ДФС у Запорізькій області задоволено частково. Стягнуто з Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут" 206 259 грн. 00 коп. основного боргу, 3 956 грн. 12 коп. пені, 541 грн. 01 коп. 3 % річних, 3 116 грн. 34 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ГУ ДФС у Запорізькій області, в якій просить рішення суду від 11.11.2020 скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову повністю.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2020 у даній справі апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби залишено без руху внаслідок оформлення її з порушенням вимог, встановлених ст.258, 260 Господарського процесуального кодексу України.
Такі порушення полягали у ненаданні скаржником доказів сплати судового збору та надсилання копії апеляційної скарги іншим учасникам справи.
Згідно з вказаною ухвалою скаржнику належало усунути відповідні недоліки у строк, який дорівнює 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали.
На адресу апеляційного суду надійшло клопотання скаржника про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
До вказаного клопотання додані описи вкладення від 28.12.2020 на підтвердження направлення копії апеляційної скарги іншим учасникам справи.
Крім того, у клопотанні скаржник просить продовжити процесуальний строк для усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору, посилаючись на те, що станом на 28.12.2020 кошти на рахунку фіскальної служби відсутні, у зв"язку з чим, неможливо виконати вимоги процесуального закону щодо сплати судового збору в сумі 4742 грн. 00 коп. за подання апеляційної скарги, а також на те, що враховуючи положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
На підтвердження викладених обставин Управлінням до клопотання додані копії листа Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області 07.1-08/10328 від 21.12.2020 про безспірне списання коштів та виписки від 28.12.2020 по рахунку НОМЕР_1 .
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З положень наведеної норми випливає, що пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли Господарським процесуальним кодексу України встановлено неможливість такого поновлення. За заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.
При цьому оскільки у тих випадках, коли суду процесуальним законом надано право встановити строк в межах певного строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, суд також не може продовжити строк понад встановлений цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.258 цього Кодексу, застосовуються положення ст.174 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.174 Кодексу в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За змістом вказаної норми Кодексу при виявленні недоліків щодо змісту та(або) форми апеляційної скарги суд залишає апеляційну скаргу без руху із зазначенням в ухвалі конкретних недоліків такої скарги, а також способу та строку на їх усунення, максимальну межу якого законодавцем встановлено у десять днів з дня вручення скаржнику копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Отже, приписами ч.2 ст.174 Господарського процесуального кодексу України закріплено крайній процесуальний строк на усунення недоліків скарги, який не може бути продовжено судом.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 23.05.2019 року у справі №910/10965/17.
Щодо досліджуваної справи, то ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2020 суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби без руху та встановив скаржнику десятиденний (максимальний) строк з дня вручення цієї ухвали для подання суду доказів сплати судового збору .
Таким чином, наданий апеляційним господарським судом десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги управління не може бути продовжений, що відповідно унеможливлює задоволення клопотання про продовження такого строку .
З огляду на викладене в задоволенні клопотання скаржника слід відмовити.
Доводи, викладені у клопотанні не приймаються апеляційним судом до уваги з огляд на таке.
У ст.129 Конституції України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу, зокрема, шляхом прийняття їх апеляційних скарг без надання доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі призводить до порушення зазначеного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом. Відповідно, суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Таким чином, з урахуванням положень наведених норм та практики Європейського суду з прав людини слід зробити висновок, що сплата судового збору за подання апеляційної скарги передбачена положеннями Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про судовий збір" і не може вважатися обмеженням доступу до суду.
Керуючись ст.119, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Головному управлінню Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області у задоволенні клопотання про продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.11.2020 у справі №908/1414/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та касаційному оскарженню не підлягає
Суддя С.Г. Антонік