Справа №359/4048/19
Провадження №2/359/373/2020
16 грудня 2020 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого Борця Є.О.,
за участю секретаря судового засідання Коробова О.П.,
за участю представника відповідача ОСОБА_1 ,
за участю представника третьої особи Сулими І.В.,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Київське квартирно-експлуатаційне управління, про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії, а також зобов'язання поновити на квартирному обліку,
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явленого позову.
1.1. В травні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом та посилався на те, що починаючи з 3 листопада 1986 року він проходив військову службу в Збройних силах України. Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_2 від 28 червня 2002 року позивач разом з його сім'єю у складі дружини ОСОБА_4 та дочки ОСОБА_4 був зарахований на квартирний облік. Наказом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 №121 від 30 травня 2018 року ОСОБА_2 був звільнений з військової служби в запас у зв'язку з закінченням строку контракту. Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 12 червня 2018 року позивач був знятий з квартирного обліку: його виключено зі списків загальної черги безквартирних військовослужбовців Бориспіль-ського гарнізону та зі списку безквартирних військовослужбовців Бориспільського гарнізону, що мають право на першочергове отримання житла. Однак ОСОБА_2 приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Вислуга років позивача у Збройних силах України становить 31 рік 4 місяці 12 днів. Протягом такого тривалого періоду часу ОСОБА_2 не забезпечувався постійним або службовим житлом, а також не отримував грошову компенсацію за житло. Ці обставини свідчать про те, що зняття позивача з квартирного обліку суперечить ст.12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Тому ОСОБА_2 просив суд визнати недійсним рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 12 червня 2018 року та зобов'язати відповідача поновити ОСОБА_2 на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 .
1.2. В листопаді 2019 року представник позивача ОСОБА_5 подала уточнену позовну заяву (а.с.75-76): просила визнати недійсним рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 12 червня 2018 року та зобов'язати відповідача поновити ОСОБА_2 разом з його сім'єю у складі дружини ОСОБА_4 та дочки ОСОБА_4 на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 з 28 червня 2002 року.
1.3. В липні 2020 року представник позивача ОСОБА_5 вдруге подала уточнену позовну заяву (а.с.130): просить визнати незаконним та скасувати рішення, викладене в пункті 5 протоколу засідання житлової комісії військової комісії А2215 №7 від 12 червня 2018 року, а також зобов'язати житлову комісію військової частини НОМЕР_1 поновити ОСОБА_2 разом з його сім'єю у складі дружини ОСОБА_4 та дочки ОСОБА_4 на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 з 28 червня 2002 року.
2. Інформація про рух цивільної справи.
2.1. Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 16 травня 2019 року (а.с.19-20) було відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.
2.2. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду, занесеною до протоколу судо-вого засідання від 3 грудня 2019 року (а.с.78-79), до участі у розгляді цивільної справи були залучені ОСОБА_4 та ОСОБА_4 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
2.3. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 17 січня 2020 року (а.с.86-87) підготовче провадження було закрито та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.
3. Ставлення учасників судового процесу до пред'явленого позову.
3.1. У судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 під-тримали позов та наполягали на його задоволенні.
3.2. ОСОБА_4 та ОСОБА_4 не з'явились у судове засідання та подали заяви (а.с.122, 123), в яких вони підтримали позов та просили суд розглянути цивільну справу в їх відсутності.
3.3. Представник відповідача ОСОБА_1 не визнала позов та посилалась на те, що ОСОБА_2 був звільнений з військової служби в запас у зв'язку з закінченням строку контракту, а не за віком чи станом здоров'я або у зв'язку із скороченням штату військової частини. Ця обставина свідчить про те, що підстави для залишення позивача на квартирному обліку відсутні. Тому представник відповідача ОСОБА_1 просить суд відмовити у задоволенні позову.
3.4. Представник Київського КЕУ Сулима І.В. також заперечувала проти задоволення пред'явленого позову.
4. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
4.1. Зі змісту витягу з особової справи ОСОБА_2 (а.с.13-14) вбачається, що починаючи з 3 листопада 1986 року він проходив військову службу в Збройних силах України.
4.2. Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_2 від 28 червня 2002 року ОСОБА_2 разом з його сім'єю у складі дружини ОСОБА_4 та дочки ОСОБА_4 був зарахований на квартирний облік. Ця обставина підтверджується випискою з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_2 №160 від 28 червня 2002 року (а.с.16).
4.3. Наказом командира 15 бригади транспортної авіації (по особовому складу) №9-РС від 30 травня 2018 року ОСОБА_2 був звільнений з військової служби в запас у зв'язку з закінченням строку контракту. Наказом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 №121 від 30 травня 2018 року (а.с.15) позивач був виключений зі списку особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
4.4. Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 12 червня 2018 року ОСОБА_2 був знятий з квартирного обліку: його виключено зі списків загальної черги безквартирних військовослужбовців Бориспільського гарнізону та зі списку безквартирних військовослужбовців Бориспільського гарнізону, що мають право на першочергове отримання житла. Ця обставина підтверджується витягом з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 №7 від 12 червня 2018 року (а.с.9).
4.5. Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про соціальний та право-вий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
5. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.
5.1. Відповідно до абз.1 п.1 ст.12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
5.2. Згідно з абз.4 п.1 ст.12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
5.3. Відповідно до п.1 ч.3 ст.2 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є верховенство права.
5.4. Згідно з ч.4 ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
5.5. Відповідно до п.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і загальним принципам міжнародного права.
5.6. Згідно з п.1 ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
6. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.
6.1. Зі змісту витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №121 від 30 травня 2018 року (а.с.15) вбачається, що вислуга років ОСОБА_2 у Збройних силах України становить 31 рік 4 місяці 12 днів. Протягом цього періоду часу позивач жодного разу не забезпечувався постійним або службовим житлом, а також не отримував грошову компенсацію за житло. Крім того, зі змісту довідки командира військової частини НОМЕР_3 №456 від 9 листопада 2017 року (а.с.11) вбачається, що ОСОБА_2 навіть приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Ці обставини свідчать про те, що зняття позивача з квартирного обліку без забезпечення його житлом або грошовою компенсацією суперечить абз.1, абз.4 п.1 ст.12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
6.2. За 31 повний рік військової служби в Збройних силах України ОСОБА_2 набув право на отримання житла або грошової компенсації. Зняття позивача з квартирного обліку та зарахування його на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов, в органі місцевого самоврядування призведе до того, що позивач ніколи не отримає житло взагалі. Ці обставини переконливо свідчать про те, що зняття ОСОБА_2 з квартирного обліку призведе до порушення його права на повагу до житла та права на майно, гарантованих п.1 ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також п.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
6.3. З огляду на це суд вважає, що з метою відновлення порушених прав позивача слід визнати незаконним та скасувати рішення, викладене в пункті 5 протоколу засідання житлової комісії військової комісії А2215 №7 від 12 червня 2018 року, а також зобов'язати житлову комісію військової частини НОМЕР_1 поновити ОСОБА_2 разом з його сім'єю у складі дружини ОСОБА_4 та дочки ОСОБА_4 на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 з 28 червня 2002 року.
Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, абз.1 ч.6 ст.259, ст.ст.263-265, ч.6 ст.268 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Київське квартирно-експлуатаційне управління, про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії, а також зобов'язання поновити на квартирному обліку задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати рішення, викладене в пункті 5 протоколу засідання житлової комісії військової комісії А2215 №7 від 12 червня 2018 року, про зняття ОСОБА_6 з квартирного обліку, виключення його зі списку загальної черги безквартирних військовослужбовців Бориспільського гарнізону та зі списку безквартирних військовослужбовців Бориспільського гарнізону, що мають право на першо-чергове отримання житла.
Зобов'язати житлову комісію військової частини НОМЕР_1 поновити ОСОБА_2 разом з його сім'єю у складі дружини ОСОБА_3 та дочки ОСОБА_4 на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 з 28 червня 2002 року.
Повний текст рішення суду складений 28 грудня 2020 року.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Суддя
Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець