264/7846/19
2/264/246/2020
"22" грудня 2020 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Литвиненко Н. В. , при секретарі судового засідання Волоніц О.Г., за участю відповідачки ОСОБА_1 , її представника - адвоката Молчанова Р.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
10.12.2019 року до Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, який позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписала Заяву б/н від 05.09.2011 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним і Банком Договір про надання банківських послуг. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в Приватбанку, які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Позивач забезпечив Відповідачу можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою Карти та фінансового телефону на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП - пароль. Для погашення кредиту банк надав відповідачу інструменти, передбачені Договором, а саме п.2.1.1.12.3, відповідно до якого поповнення картрахунку здійснюється шляхом внесення коштів в готівковій або безготівковій формі і зарахування їх банком на картрахунок держателя, а також шляхом договірного списання коштів з інших рахунків Клієнта на підставі Договору. П.1.1.3.2.3 договору для АТ КБ «Приватбанк» передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору. У разі незгоди зі змінами Умов та правил надання банківських послуг» або «Тарифів Банку» клієнт має право надати Банку заяву про розірвання Договору виконавши умови п.2.1.1.5.4 Договору. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого ліміту. Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Відповідач станом на 30.09.2019 року має заборгованість 179158,60 грн., яка складається з: 862,33 грн. - заборгованість за кредитом; 171901,27 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 6395,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією. В зв'язку з викладеним та враховуючи, що діючим законодавством не передбачений обов'язок кредитора вимагати від боржника повернення всієї суми боргу, АТ КБ «ПриватБанк» просить суд заявлені ним позовні вимоги задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом у розмірі 862,33 грн., заборгованість за відсотками за період з 05.09.2011 року по 29.03.2019 року у розмірі 123985,59 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача судовий збір у сумі 1921,00 грн.
Відповідачка ОСОБА_1 подала письмовий відзив на позовну заяву, просила в задоволенні позовних вимог банку відмовити у зв'язку з необґрунтованістю позову, та звернулась до суду з заявою про застосування строку позовної давності.
Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з'явився, просив слухати справи у їхню відсутність, надіслав до суду відповідь на відзив, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору відповідач отримала кредит у розмірі 1000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту. При укладенні договору сторонами були обговорені всі істотні умови, однак відповідач дані умови порушила, не виконала зобов'язання своєчасно. Зазначає, що позивач звернувся в суд до спливу позовної давності. У зв'язку з цим, обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності.
Відповідачкою ОСОБА_1 подано до суду письмову заяву на відповідь на відзив, в якій просила відмовити в задоволенні позовних вимог, з підставі, викладених у відзиві на позовну заяву.
ІІ. Процесуальні дії у справі:
Ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 січня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження. Роз'яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.
Ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 07 травня 2020 року перейдено від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче судове засідання.
Ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 травня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 жовтня 2020 року відмовлено в задоволені клопотання відповідачки ОСОБА_1 про забезпечення оплати судових витрат шляхом зобов'язання Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» внести на депозитний рахунок суду грошових коштів у цивільній справі.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи:
Представник позивача до судового засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи без участі його представника, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Молчанов Р.Е. в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
ІV. Фактичні обставини справи, які стосуються предмету спору та встановлені судом:
Судом встановлено, що 05 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно із умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомились та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй у письмовому виді. Умов та Правила надання банківських послуги розміщені на офіційному сайті https://privatbank.ua.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, затверджених наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-256.
Із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за Договором б/н від 05.09.2011 року вбачається, що станом на 30.09.2019 року заборгованість за Договором становить 179158,60 грн., яка складається з: 862,33 грн. - заборгованість за кредитом; 123985,59 грн. - заборгованість за процентами з 05.09.2011 року по 29.03.2019 року.
З даного розрахунку вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» при визначенні заборгованості за відсотками було застосовано декілька процентних ставок: з 05 вересня 2011 року - 20,4 %, з 01 вересня 2014 року - 34,80 % та з 01 квітня 2015 року - 43,20 % відсотки річних.
Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 05.09.2011 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 встановлено, що останній платіж здійснено відповідачем у червні 2014 року.
Оскільки відповідачка не заявляла своє бажання про припинення дії договору упродовж всього часу використання кредитних коштів, кредитний договір був автоматично пролонгований та згідно відомостей наданих АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_1 згідно кредитного договору №б/н від 05.09.2011 року, отримала картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , остання з яких має термін діє до 07.2015 року.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 листопада 2017 року повернуто позивачу разом з додатками позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, роз'яснено позивачу право на звернення з позовною заявою до Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області.
V. Норми права, які застосовує суд при вирішенні спору:
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення договору, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.
Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Обставини укладення договору про надання банківських послуг, отримання кредитних коштів у розмірі 1000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, відповідачка не заперечувала.
Разом з тим, з анкети-заяви від 05.09.2011 року не передбачено умов щодо зміни відсоткової ставки та процедури повідомлення боржника про зміну такої.
Позивачем наданий Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» містить наступні тарифи карт: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (згідно з приміткою даний тариф з 01.01.2013р. не діяв); «Універсальна, 55 днів пільгового періоду»; «Універсальна Contract»; «Універсальна Gold».
Частиною 3 статті 1056-1 ЦК України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до п. 1.1.3.2.3. Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, Банк має право проводити зміни Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому Банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше ніж 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картковому рахунку відповідно до п. 1.1.3.1.9. цього договору.
Матеріали справи свідчать про те, що позивачем не було належним чином проінформовано відповідачку про збільшення процентної ставки. Доказів направлення боржниці листа про зміну умов кредитного договору та отримання згоди останньої на таке збільшення, матеріали справи не містять.
Відповідно до п.2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі Правила), реєстроване поштове відправлення - це поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку.
З огляду на вищевикладене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі за № 6-1374цс17.
Згідно частини 1 статті 651, статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Оскільки укладення кредитного договору мало місце шляхом підписання відповідачкою відповідної письмової заяви, а зміна умов договору, умов кредитування мала відбуватися у такий же спосіб, суд приходить до висновку, що зміна АТ КБ «Приватбанк» процентної ставки, яке відбулося з 01 вересня 2014 року в односторонньому порядку, не відповідає нормам закону та умовам укладеного кредитного договору. А відтак, відсутні правові підстави для нарахування заборгованості за відсотками за користування кредитом з розрахунку іншої процентної ставки ніж 20,4% річних, яка була погоджена сторонами при укладенні договору.
Відповідно до пунктів 1.1.1.46., 2.1.1.2.11. Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку кредитна картка - це платіжна картка з встановленим кредитним лімітом. Карта діє до останнього дня місяця, вказаного на лицьовій стороні, включно.
За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на строк до 07.2015 року, тобто до 31 липня 2015 року включно.
Відтак, у межах строку кредитування до 31 липня 2015 року відповідачка мала, зокрема, повертати позивачеві кредит, як зазначено у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», а саме здійснювати щомісячні платежі до 25 числа місяця, який слідує за звітним місяцем у розмірі 7% від заборгованості, але не менш 50 грн і не більш залишку заборгованості та сплачувати проценти.
Отже, припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.
З огляду на те, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, суд приходить до висновку, що Банком неправомірно проводилось нарахування процентів за користування кредитом після закінчення зазначеного строку. Тобто, Банком неправомірно проводилось нарахування процентів за користування кредитом з 01 серпня 2015 року, та вимоги про стягнення заборгованості за процентами нарахованими після зазначеної дати є необґрунтованими.
Зазначений правовий висновок відповідає правовій позиції, сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9518/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц.
За пунктом 2.1.1.12.4. Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку строки та порядок погашення Кредиту (кредитний ліміт) по кредитним картам наведений в Пам'ятці Клієнта/ Довідці про умову кредитування, яка є невід'ємною частиною Договору, а також встановлюється даним пунктом. У разі наявності простроченого Кредиту (Овердрафту) - строком повернення Кредиту (Овердрафту) у повному обсязі є 211-й день з моменту виникнення такої заборгованості.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення.
Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.
У даній справі між сторонами укладено кредитний договір у формі заяви за зразком, розробленим банком.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Строк дії картки закінчився у липні 2015 року, а з позовом банк звернувся 05 грудня 2019 року, на адресу суду позовна заява поштою надійшла 10 грудня 2012 року.
У відповіді на відзив Банк в обгрунтування того, що ним не порушено позовну давність, посилався на пункт 1.1.7.31. Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які є невід'ємною частиною Кредитного договору, яким встановлено строк позовної давності щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) у 50 років.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, у пункті 1.1.7.31. яких установлено позовну давність тривалістю в 50 років, не містять підпису відповідача.
При цьому не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку не змінювалися з часу укладання Кредитного договору (05 вересня 2011 року) до часу звернення Банком з даним позовом (05 грудня 2019 року) і на час укладення кредитного договору саме цей пункт Умов та Правил надання банківських послуг розуміла відповідачка, підписуючи анкету - заяву про приєднання до вказаних Умов, а також те, що Умови та Правил надання банківських послуг містили збільшений строк позовної давності в момент підписання анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 05 вересня 2011 року.
В анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 05 вересня 2011 року посилання на домовленість сторін щодо збільшення строку давності відсутнє. Відсутній і окремий договір про збільшення строку давності.
У постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 202/26885/13-ц Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, відповідно до якої, якщо Умови, які знаходяться в матеріалах справи, не містять підпису відповідача, у заяві позичальника відсутнє посилання на збільшення строку давності, а тому відсутні підстави вважати, що сторони збільшили позовну давність за вимогами про стягнення кредитної заборгованості до п'яти років. Договору про збільшення позовної давності сторони не укладали.
Суд, встановивши фактичні обставини справи, з якими законодавець пов'язує вирішення спору (строк дії картки, порядок погашення кредиту за договором та строк внесення останнього платежу), а також подану відповідачем заяву про застосування позовної давності, - приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» у зв'язку з пропуском строку позовної давності, визначеного статтею 257 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 1, ч. 2, ч. 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем при пред'явленні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 1921,00 грн., підстави для присудження відшкодування таких судових витрат позивачу відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю.
На підставі вищевикладеного, ст. ст. 526, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 51, 141, 174, 263-265, 268, 354 ЦПК України суд, -
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення буде виготовлений 31.12.2020 року.
Відомості про сторін у справі:
Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ: 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: Н. В. Литвиненко