Справа № 953/13764/20
н/п 2/953/2780/20
28 грудня 2020 року Київський районний суд м. Харкова
у складі головуючого судді Колесник С.А.,
за участю секретаря судового засідання Кудінової К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу №953/13764/20 за позовною заявою ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє адвокат Сайченко Яна Василівна до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів, -
Позивач ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Сайченко Я.В., звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій просить: зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлений заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова по справі №2018/18735/2012 від 15 січня 2013 року з 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття на 1/8 частину від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття з дня звернення до суду з позовною заявою про зменшення розміру аліментів; відкликати виконавчий лист №2/640/651/13/15, виданий 13.01.2014 суддею Київського районного суду м. Харкова на підставі заочного рішення судді Київського районного суду м. Харкова Шмадченко С.І. по справі №2018/18735/2012; судові витрати у вигляді витрат на надання правової (професійної правничої) допомоги у розмірі 7 357 грн.00 коп. покласти на відповідача..
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що заочним рішенням Київського районного суду м.Харкова від 15.01.2013 по справі №2018/18735/2012 задоволено позов до ОСОБА_1 та вирішено стягнути з останнього аліменти на утримання сина у розмірі ј частини від усіх видів заробітку (доходу) щосісяця, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.11.2012 та до досягнення дитиною повноліття. 17.01.2014 на підставі виконавчого листа №2/640/651/13/15 постановою державного виконавця Київського ВДВС ХМУЮ відкрито виконавче провадження АСВП №41559260 про стягнення аліментів. Станом на 01.07.2020 заборгованість за виконавчим листом становить 117281,33 грн. Вказує, що значний розмір аліментів, заборгованість за якими розрахована, став неспівмірним з іншими витратами позивача і підлягає зменшенню. Так, позивач посилається на те, що 05.05.2017 він уклав шлюб з ОСОБА_4 . У новому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_5 , батьком якої є позивач , та ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_6 , батьком якого є позивач. Також у матеріалах справи знаходиться Посвідчення серії НОМЕР_1 , видане УПСЗНА Слобідського району Харківської міської ради 02.06.2020 року, де зазначено, що ОСОБА_6 є дитиною з інвалідністю. Також позивач вказує, що під час укладення шлюбу з ОСОБА_4 , остання мала дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка проживає разом з ним та перебуває на його утриманні, як і інші діти. Вказує, що всі діти зростають у соціально захищеній родині, адже обов'язки батьків виконують позивач та ОСОБА_4 , які своїми діями забезпечують достатній рівень проживання дітей, намагаються виконувати всі свої обов'язки на тому рівні, який необхідний для соціального, духовного, культурного, фізичного розвитку, проте, в реаліях сьогодення, забезпечення достатнього рівня для дитини потребує не лише одного бажання батьків, постає питання щодо матеріальної можливості для його здійснення. Якщо суд залишить розмір аліментів у визначеному розмірі, то будуть порушені права трьох малолітніх дітей, обовязок забезпечувати яких покладено на ОСОБА_1 . Також позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на на отримання професійної правничої допомоги.
На підставі викладеного позивач звернулась до суду з даним позовом.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2020 справа передана для розгляду судді Колесник С.А.
На виконання вимог ч.6 ст.187 ЦПК України 28.08.2020 судом сформовано запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичних осіб - відповідачів у справі та отримано відповідні довідки.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 31.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.
12.11.2020 до суду надійшлоалопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу (а.с.37-44).
Ухвалою суду від 16.11.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд справи по суті.
Позивач у судове засідання не з'явився, 28.12.2020 представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача, зазначила, що позов підтримує в повному обсязі та наполягає на його задоволенні (а.с.55).
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилась, про дату, час і місце судових засідань повідомлялась належним чином шляхом направлення судових повісток про виклик у судове засідання за місцем реєстрації (а.с.50, 51, 54).
Частиною 1 ст.131 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин (ч.3 ст.131 ЦПК України).
Згідно ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч.2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач не використала наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з'явилась у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у її відсутності до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.
Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надала, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Відповідно до ухвали суду від 28.12.2020, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлялась про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Судом встановлені наступні фактичні обставини.
Заочним рішенням Київського районного суду м.Харкова від 15.01.2013 у справі №2018/18735/2012 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.11.2012 р. та до досягнення дитиною повноліття (а.с.13).
17.01.2014 державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2/640/651/13/15, виданого 13.01.2014 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів (а.с.12).
Станом на 01.07.2020 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів становить 117281,33 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості по аліментам від 06.07.2020 №70822 (а.с.14).
ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_5 , про що 16.10.2013 складено відповідний актовий запис №968, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.16).
Батьками дитини вказані: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
05.05.2017 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, про що05.05.2017 складено відповідний актовий запис №228, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с.15).
ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_6 , про що 20.12.2018 складено відповідний актовий запис №5805, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 (а.с.17).
Батьками дитини вказані: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , ОСОБА_6 є дитиною з інвалідністю (а.с.19).
ОСОБА_1 разом із дружиною - ОСОБА_4 , та дітьми ОСОБА_5 , ОСОБА_6 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про зареєстрований у житловому приміщенні осіб (а.с.21).
Також у вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до ч.2, 3 ст.51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 р. та яка набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держава зобов'язана забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно ст..6 вказаної Конвенції кожна дитина має невід'ємне право на життя. Держава забезпечує у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 141 Сімейного Кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ст. 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 р. та яка набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Відповідно до ст..180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Крім того, стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 181 Сімейного Кодексу України у разі відсутності домовленості між сторонами щодо обрання способу виконання обов'язку утримувати дитину, питання щодо стягнення аліментів і визначення їх розміру вирішується судом.
Аналогічна правова позиція викладена у п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до якого, за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 179 ЦПК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на імя якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідноі ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до частини 1 статті 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У статті 192 СК України закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів.
Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.
Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий визначено законом. Визначаючи розмір аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначено законом (частина друга статті 182 СК України).
Разом з тим, враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Згідно вимог статті 192 СК України розмір аліментів може бути змінений за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника чи одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що після ухвалення первісного рішення про стягнення з нього аліментів на користь відповідача ОСОБА_2 , у нього змінився сімейний стан, він одружився та має двох малолітніх дітей.
Крім того, під час укладення шлюбу з ОСОБА_4 , остання мала дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка також проживає та знаходиться на утриманні позивача.
Таким чином, позивачем обгрунтовано суттєву зміну сімейного та матеріального стану платника аліментів, в порівнянні з його матеріальним становищем на момент ухвалення рішення про стягнення з нього на користь відповідача аліментів у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття, що відповідно до положень ст. 192 СК України є підставою для зменшення розміру аліментів.
17 травня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», яким внесені зміни до ч. 2 ст. 182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Таким чином, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, у зв'язку з чим при зменшеному за даним рішенням суду розміром аліментів, що присуджені до стягнення, мінімальний їх розмір складатиме 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Зменшення розміру аліментів 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття до 1/8 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття, на думку суду, є розумним, не суперечить нормам матеріального права, а також буде справедливим балансом між захистом прав неповнолітніх дітей.
Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.
Згідно ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про наявність підстав для зменшення розміру аліментів.
Як роз'яснено у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у новому розмірі аліменти у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я платника або одержувача аліментів сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про судовий збір", як учасник бойових дій, суд стягує судовий збір з відповідача на користь держави в розмірі 840,80 грн.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 2, 3, 8 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, крім судового збору, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу представником позивача надано:
1) копію Договору про надання правової допомоги від 09.06.2020 року;
2) Акт виконаних робіт від 26.10.2020;
3) Детальний опис до Акту виконаних робіт від 26.10.2020;
4) чек про сплату наданих послуг.
За умови належного підтвердження витрати на професійну правничу допомогу стягуються і у випадку, коли фактично ще не сплачені стороною, а тільки мають бути сплачені (ВС/ОП/КГС, № 922/445/19 від 03 жовтня 2019 р.).
Пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17.10.2014 визначено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
За правовими позиціями, викладених у постановах Верховного Суду по справам №816/2096/17, №826/7806/17 вказано, щодо часу, витраченого фахівцем в галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, а не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
З урахуванням викладеного, на підставі п. 1 ч.2 ст.137 ЦПК України суд вважає доведеним витрати позивача на правничу (правову) допомогу у розмірі 7000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо заявленої вимоги про відкликання виконавчого листа №2/640/651/13/15, виданого 13.01.2014 суддею Київського районного суду м. Харкова на підставі заочного рішення судді Київського районного суду м. Харкова по справі №2018/18735/2012 слід зазначити наступне.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.
Згідно зі статтею 40 цього Закону у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Як встановлено судом, державним виконавцем відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 аліментів, та станом на 01.07.2020 заборгованість останнього зі сплати аліментів становить 117 281,33 грн.
Наразі предметом судового розгляду було саме зменшення розміру аліментів у зв'язку зі зміною сімейного стану ОСОБА_1 , суд погодився з доводами позивача та зменшив розмір стягуваних аліментів з ј на 1/8 частину від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.
Однак, суд не вбачає підстав для відкликання виконавчого листа, оскільки в такому випадку державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, за яким ОСОБА_1 , має заборгованість, що призведе до порушення прав дитини, ОСОБА_3 , 2009 р.н., на утримання якої стягуються аліменти.
У новому розмірі аліменти будуть стягуватись із дня набрання рішенням законної сили, від сплати заборгованості за аліментами ОСОБА_1 не звільнений, тому у задоволенні вимоги про відкликання виконавчого листа суд відмовляє..
На підставі викладеного, керуючись ст.. 51, 129 Конституції України, ст. 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 273, 274, 275 ЦПК України, ст. 141, 150, 179, 180-182, 184, 191 СК України, ст..3, 6, 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, Законом України «Про судовий збір», суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Зменшити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 січня 2013 по справі №2018/18735/2012 та стягувати з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП № НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/8 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні позовних вимог в частині відкликання виконавчого листа №2/640/651/13/15, виданого 13.01.2014 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП № НОМЕР_5 ) понесені ним судові витрати на надання правової (професійної правничої) допомоги у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2020.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Повне судове рішення складено та підписано 06.01.2021.
Суддя Колесник С.А.