Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 січня 2021 р. Справа№200/11307/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання врахувати період роботи при розгляді заяви про призначення пенсії за віком,
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання врахувати період роботи при розгляді заяви про призначення пенсії за віком.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що відповідач протиправно не зарахував до її загального стажу період роботи з 25.03.1986 року по 26.05.1988 року у КБУ «Сніжинка» на посаді прийомщиці прийомного пункту, внаслідок чого відмовлено в призначенні пенсії.
Ухвалою суду від 04 грудня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі № 200/8686/19-а в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно відзиву на адміністративний позов, наданого Відповідачем до суду, підставою для прийняття оскаржуваного рішення була відсутність у позивача необхідного страхового стажу. Страховий стаж позивача складає 18 років 02 місяці 07 днів. Період роботи з 25.03.1986 року по 26.05.1988 року не можливо зарахувати до страхового стажу, оскільки в трудовій книжці на записі про звільнення відсутня печатка підприємства.
Відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , згідно ст. 43 КАС України здатна здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Відповідач - управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Положенням про Пенсійний фонд України», затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384/2011, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).
Як встановлено судом, 05 липня 2019 року позивач звернулась до відповідача із заявою № 5493 про призначення пенсії, згідно якої позивач просила призначити їй пенсію за віком. Для призначення пенсії були надані, зокрема, наступні документи: копія паспорта, ідентифікаційного номеру, копія трудової книжки, копія диплому (свідоцтва, атестата) про навчання (№ 43, № 09/19-690), свідоцтво про народження дитини, свідоцтва про укладення шлюбу, довідка ДПІ про облік як суб'єкт підприємницької діяльності.
Страховий стаж склав 18 років 8 місяці 07 днів.
12 липня 2019 року відповідачем було прийнято рішення № 120 про відмову в призначенні пенсії за віком, у якому, посилаючись на норми частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зазначено, що позивач право на пенсію за віком набуде після досягнення віку 65 років.
Період роботи з 25.03.1986 року по 26.05.1988 року на підприємстві КБУ «Сніжинка» не зараховано до страхового стажу, оскільки на записі про звільнення з роботи за вказаний період відсутня печатка підприємства, на якому особа працювала.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно норм статті 1 цього Закону, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон №1058-IV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року.
З аналізу зазначених норм законодавства, суд доходить висновку, що необхідною умовою для призначення пенсії за віком у проміжок часу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року є наявність страхового стажу 26 років.
Пенсійний орган рішенням № 120 від 12.07.2019 року відмовив в призначенні пенсії через недостатність страхового стажу. Страховий стаж склав 18 років 8 місяці 07 днів. Період роботи з 25.03.1986 року по 26.05.1988 року на підприємстві КБУ «Сніжинка» не зараховано до страхового стажу з тих причин, що на записі про звільнення з роботи за вказаний період відсутня печатка підприємства, на якому особа працювала.
Згідно п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 р. № 162 (далі - Інструкція № 162), до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про работу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутом про дисципліну; інші заохочення у відповідності з діючим законодавством; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені в зв'язку з цим винагороди.
Щодо неприйняття відповідачем до розгляду трудової книжки позивача, то суд вважає за необхідне зазначити, що працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по інвалідності.
Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Водночас на час звернення до відповідача із заявою № 5493 від 05 липня 2019 року страховий стаж позивача без зарахування спірного періоду складав 18 років 03 місяці 07 днів. Спірний період роботи позивача складає 2 роки 2 місяці 1 день.
Отже з врахуванням спірного періода роботи з 25.03.1986 року по 26.05.1988 року на час звернення з заявою про призначення пенсії позивач не мала встановленого нормами статті 26 Закону № 1058-IV страхового стажу.
За таких обставин, суд доходить висновку, що відмовивши позивачеві у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, відповідач діяв обґрунтовано та у встановлений законом спосіб.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Згідно з нормами частини другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Нормами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначена стаття визначає, як розподіляються обов'язки щодо доказування і подання доказів між особами, які беруть участь у справі, та передбачає активну роль суду у процесі доказування та спрямована на забезпечення повного з'ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності.
З огляду на викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки ухвалою від 04 грудня 2020 року Позивачу відстрочено сплату судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Позивача судового збору у розмірі 840,80 грн. на користь Державного бюджету України.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську (84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Поштова, б. 5, код ЄДРПОУ 23346787) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання врахувати період роботи при розгляді заяви про призначення пенсії за віком - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.В. Череповський