Справа № 515/1462/17
Провадження № 2/515/127/20
Татарбунарський районний суд Одеської області
19 листопада 2020 року. Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Тимошенка С.В.
за участю: секретаря судового засідання Комерзан Л.І.
представника позивача - адвоката Дукіна С.В.
представника відповідача - адвоката Давиденка К.В.
представника сільської ради Чебанюка С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Татарбунари Одеської області циві- льну справу за позовом ОСОБА_1 до Баштанівської сільської ради Татарбунарсь- кого району Одеської області, ОСОБА_2 ,
про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на
час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,
25 вересня 2017 р. ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Дукіна С.В. звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 4,44 га, що розташована на території Баштанівської сільської ради Татарбунарського рай- ону Одеської області, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД № 064999, що належала ОСОБА_3 . В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Ониськове Комінтерновського району Одеської області померла її мати ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на спадкове майно. Однак після смерті своєї матері вона в установлений законом шестимісячний термін не зверталася до нотаріуса, тому що вважала що прийняла спадщину з тих підстав, що проживали разом. Вона не відмовилася від прийняття спад- щини. При зверненні до приватного нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщи- ну за законом отримала відмову з причин втрати 6-місячного строку надання заяви про прийняття спадщини та не надано доказів сумісного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спа- дщини. Але з урахуванням вимог ч.3 ст.1268 ЦК України вона вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки з 2008 року та до часу відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем за вищевказаною адресою, де вели спільне господарство, здійснювала догляд за матір'ю, оскільки та була похилого віку та потребував сторонньої допомоги.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просив справу розгля- нути за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав (а.с.120).
Представник відповідача також у судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просив спра- ву розглядати у його відсутності та в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, ос- кільки право власності на спірну земельну ділянку вже було визнано за ОСОБА_2 на підставі рішен- ня Татарбунарського районного суду Одеської області від 08.08.2016 р. у справі № 515/1188/16-ц, яке постановою Одеського апеляційного суду від 27.11.2019 р. залишено без змін. Тому відсутні підстави для задоволення позовної заяви.
Баштанівський сільський голова надав заяву про розгляд справи за відсутності представника сі- льської ради, ухвалити рішення на розсуд суду, оскільки на дану земельну ділянку за ОСОБА_2 вс- тановлено право власності (а.с.115).
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про роз- гляд справи за його відсутності. У такому разі фіксування судового засідання за допомогою звуко- записувального технічного засобу, у відповідності з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України, не здій- снюється.
З копій: паспорту серії НОМЕР_1 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та свідо- цтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 (а.с.10,13,14) вбачається, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Ізмаїл Одеської області, прізвище її матері зазначено російською мовою « ОСОБА_3 » Після реєстрації шлюбу між нею та ОСОБА_4 їй присвоєне шлюбне прізвище « ОСОБА_5 ».
З копії державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД № 064999 (а.с.6) вба- чається, що ОСОБА_3 була власником земельної ділянки площею 4,44 га, розташованої на тери- торії Баштанівської сільської ради Татарбунарського району, цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.8) підтверджується, що ОСОБА_3 по- мерла 28.01.2014 р. в с.Ониськове Комітернівського району Одеської області.
Нотаріусом відмовлено ОСОБА_1 у прийомі зави та відкритті спадкової справи після по- мерлої 28.01.2014 р. ОСОБА_3 з причин втрати 6-місячного строку надання завяи про прийнят- тя спадщини та не надання доказів сумісного проживання зі спадкодавцем. Крім того, не наданий правовстановлюючий документ на успадковану земельну ділянку (а.с.7).
Натомість, як вбачається із копії спадкової справи № 01/2016 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с.33-80), після смерті останньої до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом 28.05.2016 р. звернувся ОСОБА_2 . В матеріалах спадкової справи знаходиться заповіт, по- свідчений 18.06.2004 р. державним нотаріусом Єпішкіною С.В., згідно якого ОСОБА_3 на випа- док своєї смерті заповіла належну їй на праві особистої власності земельну ділянку площею 4,44 га, що розташована на території Баштанівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, на підставі державного акту серії ІІ-ОД № 064999, ОСОБА_2 (а.с.47). Крім того, в матері- алах міститься копія рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 14.06.2016 р. (а.с.46), яким визначено ОСОБА_2 додатковий строк тривалістю три місяці для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 . Також за ОСОБА_2 ви- знано право власності на земельну ділянку площею 4,44 га, що розташована на території Башта- нівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, згідно державного акту на пра- во приватної власності на землю серії ІІ-ОД № 064999, виданого 18.06.2004 р. на ім'я ОСОБА_3 , що видно з рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 08.08.2016 р. (а.с.80).
Постановою Одеського апеляційного суду від 27.11.2019 р. (а.с.109-110) рішення Татарбунарсь- кого районного суду Одеської області від 08.08.2016 р. залишено без змін.
Відповідно до ст.ст.1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщи- ни) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування зді- йснюється за заповітом або за законом.
За змістом положень ч.ч.1,2 ст.1220, ч.1 ст.1222, ч.ч.1,3 ст.1223 ЦК України, спадщина відкри- вається внаслідок смерті особи. Часом відкриття спадщини в такому випадку є день смерті особи. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування вини- кає у день відкриття спадщини.
Як передбачено ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прий- няти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застере- женням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Ко- дексу, він не заявив про відмову від неї.
Прийняття спадщини може бути здійснено двома способами: шляхом подачі заяви до нотаріа- льної контори заяви про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України) та шляхом спільного про- живання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (ч.3 ст.1268 ЦК України). Для прий- няття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спад- щини (ч.1 ст.1270 ЦК України).
Відповідно до ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на ви- падок своєї смерті.
Як визначено ст. 1234 ЦК України, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною діє- здатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не до- пускається.
В силу ст.1236 ЦК України, заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
В ст.1247 ЦК України визначені загальні вимоги до форми заповіту. Так, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підпи- саний заповідачем та посвідчений нотаріусом або іншими посадовими особами, визначеними в ст. ст.1251, 1252 цього Кодексу .
Як було встановлено судом, про що зазначено вище, ОСОБА_3 за життя склала заповіт на ко- ристь відповідача ОСОБА_2 ..
Відповідно до ст.1254 ЦК України, заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. За- повідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не від- новлюється, крім випадків, встановлених ст.ст.225 і 231 цього Кодексу. Заповідач має право у бу- дь-який час внести до заповіту зміни. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться за- повідачем особисто. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться у порядку, встанов- леному цим Кодексом для посвідчення заповіту і підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Позивачем не надано суду доказів того, що вона має право на обов'язкову частку у спадщині, відповідно до ст.1241 ЦК України.
Суд також враховує те, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добро- совісність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добро- совісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкри- тістю. Згідно ч.3 ст.13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Звернення до суду з позовом не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення відповідної визначеної правовими нормами процедури оформлення права власності.
У відповідності до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посила- ється як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем суду не надано жодного доказу та не обґрунтовані ті обставини, на які вона посила- ється в позові. А рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналіз наведених норм права та встановлених в судовому засіданні обставин справи дає мож- ливість зробити висновок про те, що заявлені позовні вимоги про визнання права власності на спадкове майно являються безпідставними і не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 13, 76-82, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК Ук- раїни, суд
Відмовити у позові ОСОБА_1 до Баштанівської сільської ради Татарбунарсь- кого району Одеської області, ОСОБА_2 про встановлення факту постійного про- живання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадко- ве майно.
Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня йо- го проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учас- никами справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили піс- ля повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Тимошенко С.В.