Справа № 591/5382/20
Провадження № 2/591/2478/20
30 грудня 2020 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого судді - Северинової А.С.,
з участю секретаря cудового засідання - Терещенко М.П.,
представника позивача - Буланова О.М.,
представника відповідача Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - Гакаля Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 591/5382/20 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», Сумського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання зобов'язання припиненими, -
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 12 серпня 2010 року між нею та відповідачем був укладений договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до умов якого позивач отримала кредитну картку «Універсальна». 11 серпня 2014 року позивачу було переоформлено кредитну картку на престижну картку «Універсальна Gold», відповідно до тарифів якої остання отримала кредит у розмірі 16000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Рішенням Сумського районного суду від 26 жовтня 2015 року стягнуто з неї на користь АТ КБ «ПриватБанк» 27704 грн 41 коп. заборгованості та 1218 грн витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, яке було нею виконано.
Посилаючись на обставини того, що зобов'язання за кредитним договором нею повністю виконані та внаслідок цього припинені, проте відповідач продовжує нараховувати відсотки та вимагає сплатити заборгованість за кредитним договором, яка нарахована після ухвалення вказаного судового рішення, позивач просить суд визнати припиненими зобов'язання за кредитним договором від 12 серпня 2010 року, укладеним між нею та АТ КБ «ПриватБанк».
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 06 жовтня 2020 року відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позову з тих підстав, що чинним законодавством не передбачено такого способу захисту прав споживача як визнання договору припиненим. Також вважає, що жодних доказів, які б підтверджували, що банком вчиняються якісь дії, що порушують права позивача після ухвалення рішення нею не надано.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 06 листопада 2020 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити. Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» Гакаль Р.В. заперечив проти задоволення позову з тих підстав, що на сьогоднішній день на рахунку позивачки обліковується заборгованість за укладеним між сторонами кредитним договором у сумі 47727 грн 60 коп.
Представник відповідача Сумського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Заслухавши думку представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 12 серпня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до умов якого позивач отримала кредитну картку «Універсальна» (а.с. 6, 7-8, 24).
11 серпня 2014 року позивачу було переоформлено кредитну картку на престижну картку «Універсальна Gold», відповідно до тарифів якої остання отримала кредит у розмірі 16000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Рішенням Сумського районного суду від 26 жовтня 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 27704 грн 41 коп. заборгованості та 1218 грн витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору (а.с. 25-26).
Вказане рішення суду перебувало на примусовому виконанні у Сумському районному відділі державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (а.с. 51).
Постановою державного виконавця Сумського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 28 серпня 2019 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа, виданого 12 січня 2016 року Сумським районним судом Сумської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 27704 грн 41 коп. заборгованості та 1218 грн витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору на підставі п. 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто, у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення суду (а.с. 27, 52).
Однак, як вбачається з виписки по картковому рахунку позивачки, відповідач після ухвалення рішення суду від 26 жовтня 2015 року про стягнення заборгованості за кредитним договором продовжував нараховувати проценти за використання кредитного ліміту, пеню та штраф за прострочку по кредиту, незважаючи на те, що після ухвалення вказаного рішення суду позивач нових кредитних коштів не знімала (а.с. 78-83).
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно з вимогами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов'язання в обумовлений сторонами строк ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», використало право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, штрафу та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку.
Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк».
У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена частиною першою статті 1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Якщо рішенням суду заборгованість за кредитним договором стягнута у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).
У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Виходячи з матеріалів справи, позичальник ОСОБА_1 належним чином умови кредитного договору не виконувала, унаслідок чого утворилась заборгованість. При цьому, пред?явивши позов про стягнення заборгованості, банк змінив строк виконання основного зобов?язання, а тому нарахування процентів та неустойки після пред?явлення такого позову не відповідає вимогам закону.
Оскільки зобов'язання, встановлене за рішенням суду від 26 жовтня 2015 року виконано повністю, суму боргу сплачено, що сторонами не заперечується, позивачка після ухвалення рішення суду нових кредитних коштів не отримувала, а також ураховуючи пояснення представника відповідача про те, що строк дії кредитної картки закінчився 31 березня 2018 року, тому суд дійшов висновку, що зобов'язання між сторонами за кредитним договором від 12 серпня 2010 року є припиненими, оскільки позивач виконала рішення суду про стягнення з неї кредитної заборгованості.
Відповідач, у свою чергу, не надав доказів наявності невиконаних зобов'язань, що випливають за кредитним договором від 12 серпня 2010 року, із самостійними позовними вимогами про стягнення заборгованості, у тому числі, на підставі ст. 625 ЦК України до суду не звертався, а матеріали справи не містять судових рішень про стягнення таких коштів.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання зобов'язання припиненими є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача про те, що чинним законодавством не передбачено такого способу захисту прав споживача як визнання договору припиненим не заслуговують на увагу суду, оскільки позивач звернулась з позовом про визнання припиненим зобов'язання, що відповідає вимогам статей 16, 598, 599 ЦК України.
Разом з тим, пред'явлені до Сумського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки позивач не довела, а судом не встановлено, у чому полягає порушення, невизнання або оспорювання її прав за пред'явленим позовом саме до цього відповідача, тому суд дійшов висновку, що позов до Сумського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) пред'явлено до неналежного відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 18, 76-82, 263-265 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати зобов'язання, що виникли на підставі кредитного договору від 12 серпня 2010 року, укладеного між Акціонерним товариством комерційним банком «Приват Банк» та ОСОБА_1 , припиненими.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Сумського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи: 14360570.
Відповідач: Сумський районний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) адреса: м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, 146/1, код ЄДРПОУ 34932948.
Повне судове рішення складено 06 січня 2021 року.
Суддя А.С. Северинова