про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
04 січня 2021 р. № 400/6224/20
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Біоносенко В. В., ознайомився з
адміністративним позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси), вул. Очаківська, 142,Миколаїв,54036 Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020
прозняття арешту з нерухомого майна,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївської області з вимогами про зняття арешту з нерухомого майна, що належить на праві власності позивачу, накладеного Миколаївським районним відділом державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в межах виконавчого провадження №40427450, номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15607094 та в межах виконавчого провадження №37098338 номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15607094.
Позивач обґрунтував свої позовні вимоги тим, що в 2016 році, в провадженні відповідача перебувало два виконавчих провадження по стягненню з ОСОБА_1 коштів на користь УПФУ в Миколаївському районі та ВАТ «Кредитпромбанк». В межах цих виконавчих проваджень, №40427450 та №37098338, був накладений арешт на його майно, про що маються відповідні записи в Реєстрах. В теперішній час виконавчі провадженні завершенні, але арешт з майна не знятий. Існування цих арештів перешкоджає позивачу у реалізації його права власності.
Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Таким чином, визначальною відмінністю адміністративної юрисдикції є те, що особа звертається за захистом від неправомірних дій чи бездіяльності з боку суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ст.ст.319, 321, 386 Цивільного кодексу України, визначається статус власника майна, а також передбачено право власника на звернення до суду про його захист, з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому правопорушенню.
Наявність записів в Реєстрі про арешт майна позивача, без наявності відкритих в теперішній час виконавчих проваджень, порушує його права власності, а тому він має право на звернення до суду про усунення перешкод у користування своїм майном.
Але, позов про усунення перешкод у користування майно є за своєю суттю негаторним позовом, та відповідно до ст.19 ЦПК України повинен розглядатися у порядку цивільного судочинства.
Саме у порядку цивільного судочинства, позивач як власник може вимагати усунення перешкод у користування її майном та скасування відповідних записів у Реєстрі.
Із завершенням виконавчого провадження втрачається легітимна мета арешту майна як втручання у конвенційне право особи на мирне володіння ним - збереження речей і матеріальних цінностей для забезпечення можливості виконання завдань цивільного, адміністративного, господарського чи кримінального провадження.
Після припинення виконавчої процедури відповідне втручання фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. Адже утвердження й забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення статті 3 Конституції України, статті 13 Конвенції є головним обов'язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Водночас вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.
Відповідну правову позицію сформульовано Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2013 року № 6-26цс13.
Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 по справі № 372/2904/17-ц (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82096363).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Роз'яснити позивача, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Одночасно з цим, суд роз'яснює позивачу, що сплачена сума судового збору згідно з п.3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження.
На підставі вищезазначеного, керуючись п.1 ч. 1 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Відмовити у відкритті провадження у справі № 400/6224/20 за позовом ОСОБА_1 .
2. Роз'яснити позивача, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.
4. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень КАС України.
Суддя В. В. Біоносенко