23 грудня 2020 року м. Житомир справа № 240/9153/20
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гуріна Д.М.,
секретар судового засідання Скорик С.В.
за участю: позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Горбачевського В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування наказу,
встановив:
18 червня 2020 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - Головне управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України, в якому просить :
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України від 20 травня 2020 року №9-ОД “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності”, відповідно до якого за неналежне виконання службових обов'язків старшого офіцера відділення запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку майора ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення “звільнення з військової служби через службову невідповідність”.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час перебування на лікуванні 29 травня 2020 року позивача було запрошено до управління Житомирського ЗВ ВСП, де командуванням даного підрозділу, під аркуш доведення, його було ознайомлено з витягом із наказу начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України -начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України
(далі - Головне управління ВСП) від 19 травня 2020 року №64, відповідно до якого, на підставі ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 29 квітня 2020 року та пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, позивача відсторонено від займаної посади і зараховано в розпорядження начальника Головного управління ВСП з 29 квітня до 25 червня 2020 року, із залишенням у списках Житомирського ЗВ ВСП. Також позивача було ознайомлено з витягом з наказу начальника Головного управління ВСП від 20 травня 2020 року №9-ОД “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності”, відповідно до якого за неналежне виконання службових обов'язків на майора ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення “звільнення з військової служби через службову невідповідність” на підставі проведеного службового розслідування та клопотання начальника Центрального управління ВСП від 19 травня 2020 року №91/вср/1674 з метою усунення причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, недопущення подібних випадків у подальшому, відповідно до статей 8, 45, 48, 97 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Позивач зазначив, що з матеріалами службового розслідування чи висновками ознайомлений не був до теперішнього часу. Не погодження позивача із наказом про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з військової служби через службову невідповідність слугувало підставою для звернення позивача із даними позовом до суду.
Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 19 серпня 2020 року на 12:00.
18 серпня 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через перебування уповноваженого представника відповідача на самоізоляції (а.с.73).
У підготовчому засіданні суд ухвалою від 19 серпня 2020 року, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати, відклав підготовче засідання на 16 вересня 2020 року на 12:00, задовольнивши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 19 серпня 2020 року (а.с.77).
25 серпня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов (а.с.88-91), відповідно до змісту якого відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування заперечень зазначив, що оскаржуваний наказ винесено правомірно, оскільки позивач неналежно виконував свої обов'язки. Не повідомив керівництво щодо сержанта ОСОБА_2 , розшук якого проводився через самовільне залишення місця служби та неповернення на місце служби. Крім того, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало проведене службове розслідування, обставини якого були викладені в акті службового розслідування, а також затримання ОСОБА_1 під час отримання неправомірної вигоди. Термін накладення дисциплінарного стягнення та порядок проведення службового розслідування не порушено.
25 серпня 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через перебування на самоізоляції (а.с.121-122).
У підготовчому засіданні суд ухвалою від 16 вересня 2020 року, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати, закрив підготовче засідання та призначив розгляд справи по суті на 21 жовтня 2020 року на 11:00, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 16 вересня 2020 року (а.с.126).
У судовому засіданні суд ухвалою від 21 жовтня 2020 року, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати, відклав розгляд справи на 11 листопада 2020 року на 15:00, у зв'язку із необхідністю викликати свідків для надання пояснень, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 21 жовтня 2020 року (а.с.128).
У судовому засіданні суд ухвалою від 11 листопада 2020 року, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати, відклав розгляд справи на 2 грудня 2020 року на 14:00, у зв'язку із необхідністю представнику відповідача подати додаткові пояснення у справі, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 11 листопада 2020 року (а.с.139-140).
23 листопада 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшла правова позиція та додаткові документи для долучення до матеріалів справи (а.с.142-148).
1 грудня 2020 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через хворобу позивача на COVID-19 (а.с.176-177).
Відповідно до довідки у справі 2 грудня 2020 року о 14:00 розгляд справи не відбувся через неприбуття сторін та надходження клопотання позивача про відкладення розгляду справи (а.с.178).
У судове засідання 23 грудня 2020 року прибув позивач, який заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, що зазначені у позовній заяві.
У судове засідання 23 грудня 2020 року прибув представник відповідача, який проти заявлених вимог заперечував повністю та просив відмовити у задоволенні позову, з підстав, що зазначені у відзиві на адміністративний позов та додаткових поясненнях.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до витягу із наказу Міністра Оборони України від 24 червня 2016 року №574 з ОСОБА_1 на підставі вимог, передбачених статтями 20, 23 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, пунктів 38, 71, та 72 Указу Президента України “Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України”, було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу строком до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та призначено офіцером відділення запобігання виявлення злочинів та інших правопорушень Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку Центрального управління Військової служби правопорядку (по м.Києву і Київській області) (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), і присвоєно у порядку переатестації військове звання “КАПІТАН” (а.с.51-55).
28 квітня 2020 року майора ОСОБА_1 було затримано та вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 6 лютого 2020 року за №42020060360000017, досудове провадження якого знаходиться у Першому слідчому відділі Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницький під процесуальним керівництвом Військової прокуратури Житомирського гарнізону (а.с.113-118).
29 квітня 2020 року до позивача слідчим суддею Хмельницького міськрайонного суду було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 25 червня 2020 року включно.
Також 29 квітня 2020 року слідчим суддею Хмельницького міськрайонного суду позивача було відсторонено від займаної посади - старшого офіцера відділення запобігання виявлення злочинів та інших правопорушень Житомирського ЗВ ВСП строком до 25 червня 2020 року.
Копії вказаних документів: витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань, повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, ухвали суду про обрання запобіжного заходу та відсторонення від займаної посади з метою інформування та негайного виконання, посадовими особами Військової прокуратури Житомирського гарнізону, були направлені командуванню Житомирського ЗВ ВСП.
Крім того 4 травня 2020 року, 18 травня 2020 року, 28 травня 2020 року позивачем були здійснені письмові доповіді рапортами командуванню Житомирського ЗВ ВСП та надані копії постанов голови військово-лікарської комісії поліклініки військової частини НОМЕР_2 (Житомирський військовий шпиталь) про потребу у звільнені від виконання службових обов'язків та лікування в період з 4 травня 2020 року до 2 червня 2020 року внаслідок травми, яку позивач отримав 28 квітня 2020 року під час його затримання працівниками правоохоронних органів.
7 травня 2020 року за вимогою командування Центрального управління Військової служби правопорядку (по м.Києву і Київській області) (далі - Центральне управління ВСП), позивач, перебуваючи в управлінні Житомирського ЗВ ВСП) надав письмові пояснення щодо вказаного досудового розслідування в яких пояснив, що обґрунтованість підозри у вчинені кримінального правопорушення, за версією досудового розслідування, буде в подальшому вирішувати суд при розгляді справи по суті лише за повного дослідження доказів. Свої службові обов'язки позивач виконував в повному обсязі. При цьому відмовився, на той час, надавати інші пояснення по даному факту, користуючись своїми правами передбаченими статтею 63 Конституції України та статтею 18 Кримінального процесуального кодексу України.
29 травня 2020 року, під час перебування на лікуванні, позивача було запрошено до управління Житомирського ЗВ ВСП, де командуванням даного підрозділу, під аркуш доведення (а.с.45), позивача було ознайомлено з витягом із наказу начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України (далі - Головне управління ВСП) від 19 травня 2020 року №64, відповідно до якого, на підставі ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 29 квітня 2020 року та пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, майора ОСОБА_1 старшого офіцера відділення запобігання виявлення злочинів та інших правопорушень Житомирського ЗВ ВСП відсторонено від займаної посади і зараховано в розпорядження начальника Головного управління ВСП з 29 квітня до 25 червня 2020 року, із залишенням у списках Житомирського ЗВ ВСП.
Також ОСОБА_1 було ознайомлено із витягом з наказу начальника Головного управління ВСП від 20 травня 2020 року №9-ОД “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності”, відповідно до якого за неналежне виконання службових обов'язків на майора ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення “звільнення з військової служби через службову невідповідність” на підставі проведеного службового розслідування та клопотання начальника Центрального управління ВСП від 19 травня 2020 року №91/вср/1674 з метою усунення причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, недопущення подібних випадків у подальшому, відповідно до статей 8, 45, 48, 97 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з правомірністю якого позивач не погоджується та вважає, що оскаржуваний наказ видано із порушенням вимог передбачених Конституцією та Законами України.
19 серпня 2020 року позивачем було долучено до матеріалів справи копію постанови Військової прокуратури Житомирського гарнізону Центрального регіону України від 23 червня 2020 року про перекваліфікацію кримінального правопорушення, відомості про яке внесено 6 лютого 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020060360000017 з частини 3 статті 368 Кримінального кодексу України на частину 2 статті 369-2 Кримінального кодексу України (а.с.81-87).
В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на те, що відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Як зазначає позивач, 7 липня 2016 року між ним та Міністерством оборони України в особі Міністра оборони України, відповідно до Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” та Указу Президента України “Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України”, було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу строком до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.
На думку позивача, до нього не міг бути застосований такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з військової служби через службову невідповідність, оскільки він є осою, яка проходить військову службу під час мобілізації на особливий період, що виключає застосування до нього даного виду дисциплінарного стягнення згідно положень статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Стосовно неналежного виконання позивачем своїх обов'язків, то позивач зазначив, що відповідно до витягу із наказу першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 21 квітня 2017 року №17 його призначено на посаду старшого офіцера відділення запобігання виявлення злочинів та інших правопорушень Житомирського ЗВ ВСП.
Відповідно до витягу із наказу Міністра Оборони України від 20 серпня 2018 року №506 на підставі статті 41 Дисциплінарного Статуту ЗС України позивачу було присвоєно чергове військове звання достроково “МАЙОР” (а.с. 23).
Відповідно до статті 41 Дисциплінарного Статуту ЗС України, чергове військове звання достроково присвоюють військовослужбовцям, які виявили високі бойові та моральні якості під час захисту Вітчизни, бойового чергування, досягли високих показників у бойовій підготовці, зміцненні військової дисципліни, оволодінні бойовою технікою та зразково виконують свій військовий обов'язок.
Відповідно з службових характеристик та проведених переатестацій за час проходження служби на займаній посаді позивач зазначає, що зарекомендував себе відповідальним офіцером, здатним якісно виконувати поставлені завдання.
До дисциплінарної чи адміністративної відповідальності не притягувався.
У період з 12 січня 2017 року до 18 листопада 2019 року безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції та операції об'єднаних сил (м.Слов'янськ, м.Світлодарськ Донецької області).
Неодноразово за сумлінне виконання службових обов'язків був заохочений подяками, грамотами, цінним подарунком від командування Житомирського ЗВ ВСП, Управління Служби безпеки України в Житомирській області, Військової прокуратури Житомирського гарнізону та органів місцевого самоврядування.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному наказу та відповідності його вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку та у спосіб, що передбачені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України та Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року №608. На позивача було накладено дисциплінарне стягнення у межах повноважень наданих начальнику ТУ ВСП Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Підставою для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення стало службове розслідування, яке було проведено відповідно до наказу начальника Центрального управління Військової служби правопорядку (по м.Києву і Київській області) - військового коменданта (місто Київ) від 28 квітня 2020 року №60 “Про призначення службового розслідування” (а.с.96).
Обставини встановлені під час службового розслідування і викладені в акті службового розслідування від 12 травня 2020 року (а.с.97-108).
Статтями 3, 22 Закону України “Про запобігання корупції, відповідно до положень яких службовій особі забороняється використовувати свої службові повноваження або своє службове становище та пов'язані з цим можливості, з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, а в разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди, незважаючи на приватні інтереси, така особа зобов'язана невідкладно вжити заходів щодо запобігання одержання такої неправомірної вигоди; функціональних обов'язків старшого офіцера відділення запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень Житомирського ЗВ ВСП (а.с.109-112), затверджених наказом начальника Житомирського ЗВ ВСП від 14 серпня 2019 року №232, які, окрім іншого, зобов'язують вживати всіх передбачених законодавством заходів, спрямованих на запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень у військових частинах, організаціях та установах Збройних Сил України та Міністерства оборони України.
Службовим розслідуванням встановлено наступне.
У період з 4 лютого 2020 року до 10 лютого 2020 року майор ОСОБА_1 , у зв'язку з відрядженням підполковника ОСОБА_3 , тимчасово виконував обов'язки начальника відділення запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень - заступника начальника відділу (а.с. 171-172), який підпорядковується начальнику Житомирського зонального відділу військової служби правопорядку та до функціональних обов'язків якого входить керівництво діяльністю відділення та особиста відповідальність за виконання покладених на нього завдань та функцій (а.с. 163).
4 лютого 2020 року старший сержант ОСОБА_2 , який перебував у СЗЧ з 2014 року, прибув самостійно до Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку та зустрівся з майором ОСОБА_1 , де повідомив про своє повернення із СЗЧ.
Довідково, 20 березня 2014 року ОСОБА_2 призвано на військову службу по мобілізації Коростенсько-Лугинським ОРВК Житомирської області.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 20 березня 2014 року №960 старшого сержанта ОСОБА_2 зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 , у зв'язку з мобілізацією, з 19 березня 2014 року зараховано до списків особового складу військової частини та поставлено на всі види забезпечення.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 №2 від 20 березня 2014 року старшого сержанта ОСОБА_2 призначено на посаду водія-дезінфектора лазні взводу забезпечення роти матеріального забезпечення вказаної військової частини.
Під час проходження військової служби стан здоров'я старшого сержанта ОСОБА_2 почав погіршуватися та 1 квітня 2014 року вказаний військовослужбовець, грубо порушуючи порядок проходження військової служби, самовільно залишив військову частину НОМЕР_4 .
1 квітня 2014 року (того ж дня) старший сержант ОСОБА_2 прибув до Коростенсько-Лугинського ОРВК Житомирської області, в якому, приховуючи факт проходження ним військової служби, пройшов військово-лікарську комісію (як військовозобов'язаний) та відповідно до картки медичного обстеження військово-лікарської комісії ОСОБА_2 було визнано непридатним до військової служби на підставі статей 42-в та 62-в Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (варикозне розширення вен правої нижньої кінцівки, двобічна подовжня плоскостопість 2 ступеню), у зв'язку із чим у військовому квитку останнього було зроблено запис щодо непридатності його до військової служби.
За фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_4 старшим сержантом ОСОБА_2 військовою прокуратурою Житомирського гарнізону здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні за №62020240000000295 від 13 березня 2020 року (яке виділено з матеріалів кримінального провадження за №42014060360000029 від 13 травня 2020 року) за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 408 Кримінального кодексу України “Дезертирство”.
У свою чергу, з 2014 року до місця проживання ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ), діючи у відповідності до завдань, які покладені на Військову службу правопорядку у Збройних Силах України відповідно до положень п. 4 розділу І Інструкції про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10 жовтня 2016 року №515, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 2016 року за №1429/29559 (зі змінами), декілька разів приїздили представники Житомирського ЗВ ВСП, з метою здійснення розшукових заходів, у зв'язку з тим, що вказаний військовослужбовець перебував у розшуку як такий, що самовільно залишив місце служби.
Службовим розслідуванням встановлено, що майором ОСОБА_1 керівника розшуку і затримання Житомирського ЗВ ВСП про факт самостійного повернення із СЗЧ старшого сержанта ОСОБА_2 поінформовано не було, у зв'язку із чим у порушення вказаних вище вимог Інструкції передачу до військової частини та повідомлення органу досудового розслідування не забезпечено.
Крім того, у порушення вимог статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України майор ОСОБА_1 про вказаний факт не доповів начальнику, після чого старший сержант ОСОБА_2 залишив Житомирський ЗВ ВСП.
28 квітня 2020 року об 11:37 слідчим Першого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020060360000017 від 6 лютого 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України, майора ОСОБА_1 було затримано у порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України, поблизу кінотеатру “Жовтень”, що знаходиться за адресою: м.Житомир, майдан Сергія Корольова, 14 (у присутності понятих та представників Управління стратегічних розслідувань в Житомирській області).
У ході службового розслідування майор ОСОБА_1 заперечив факт вчинення ним кримінальних правопорушень, пов'язаних із виконанням службових обов'язків (у сфері службової діяльності), при цьому пояснення щодо обставин вищевказаного правопорушення надавати відмовився, посилаючись на положення статті 18 Кримінального процесуального кодексу України “Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї”.
За висновками акта службового розслідування, основними причинами які сприяли порушенню старшим офіцером відділення запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень Житомирського ЗВ ВСП майором ОСОБА_1 службових обов'язків є:
особиста недисциплінованість майора ОСОБА_1 та низька правова самосвідомість вказаного військовослужбовця;
безконтрольність, низька вимогливість та відсутність ефективного виховного впливу на підлеглий особовий склад з боку начальника відділення запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень - заступника начальника Житомирського ЗВ ВСП підполковника ОСОБА_3 та начальника штабу - першого заступника начальника Житомирського ЗВ ВСП полковника ОСОБА_4 .
Обставиною, що обтяжує відповідальність майора ОСОБА_1 , являється проходження ним військової служби у спеціальному правоохоронному формуванні у складі Збройних Сил України, а також виконання обов'язків посадової особи, уповноваженої за організацію та виконання вимог Антикорупційної програми Міністерства оборони України на 2018-2020 роки, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27 квітня 2018 року №190, у частині щодо запобігання та виявлення корупції у Житомирському ЗВ ВСП.
Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення є зокрема неналежне виконання старшим офіцером відділення запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень Житомирського ЗВ ВСП майором ОСОБА_1 своїх функціональних обов'язків, в частині, що стосується обов'язку вжиття всіх передбачених законодавством України заходів, спрямованих па запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень у військових частинах, порушення ним вимог наступних нормативно-правових актів, а саме: статей 3, 8 Закону України “Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України”, у частині, що стосується принципів діяльності Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, належного виконання завдань, які на неї покладаються, чим завдано шкоди її статусу як правоохоронного формування у складі Збройних Сил України, що спрямовує свою діяльність на зміцнення законності, правопорядку та військової дисципліни у Збройних Силах України; статей 3, 22 Закону України “Про запобігання корупції, в частині, що стосується, заборони використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості, з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах; статей 11, 12, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, в частині, що стосується сумлінного і чесного виконання службових обов'язків, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в частині що стосується обов'язку кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України.
Згідно з вимогами статей 5, 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України стосовно кожного випадку правопорушення та невиконання чи неналежного виконання військовослужбовцем своїх службових обов'язків командир військової частини зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності.
Пунктом “ж” статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що на військовослужбовців може бути накладене дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби через службову невідповідність.
Щодо посилання позивача на те, що до нього не може бути застосовано даний вид стягнення через те, що він є особою, яка проходить військову службу під час мобілізації на особливий період, суд зазначає наступне.
Позивач не був особою, яка проходить військову службу під час мобілізації на особливий період та не був особою, яка проходить військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а був особою офіцерського складу, яка проходить військову службу за контрактом, тому до позивача не можуть бути застосовані обмеження щодо звільнення встановлені статтею 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Командири, посади яких у цьому Статуті не визначені, відповідно до вимог пункту “є” статті 8 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, користуються дисциплінарною владою щодо підлеглих військовослужбовців згідно з військовими званнями, передбаченими їх посадою: генерал-лейтенант - владою командира корпусу.
Штатно посадова категорія начальника Головного управління згідно штату та Указу Президента України від 5 травня 2020 року №166/2020 “Про переліки посад, що підлягають заміщенню особами вищого офіцерського (начальницького) складу, та граничних військових і спеціальних звань за цими посадами” - генерал-лейтенант.
Командувач корпусу, відповідно до статті 56 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, щодо підлеглих військовослужбовців має право звільняти з військової служби через службову невідповідність.
Відповідно до вимог статті 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дисциплінарне стягнення у разі провадження службового розслідування має бути накладене протягом місяця від дня його закінчення.
Дисциплінарне стягнення на ОСОБА_1 було накладено наказом начальника ГУ ВСП від 20 травня 2020 року №9-ОД, тобто без порушення термінів.
Як вже було зазначено раніше, з акта службового розслідування встановлено, що 4 лютого 2020 року старший сержант ОСОБА_2 , який здійснив правопорушення (самовільно залишив місце служби у 2014 році та не повернувся до місця служби до 4 лютого 2020 року) та перебував у розшуку, прибув у Житомирський зональний відділ ВСП, зустрівся із майором ОСОБА_1 представився та повідомив про своє повернення та бажання припинити правопорушення.
Отже, позивач будучи посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та проходячи військову службу на посаді старшого офіцера відділення запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень Житомирського зонального відділу ВСП в супереч своїм функціональним обов'язкам не вжив заходів стосовно військовослужбовця - правопорушника, який ухилявся від проходження служби та не доповів вищому керівництву про старшого сержанта ОСОБА_2 .
Про обов'язок ОСОБА_1 письмово повідомити вище керівництво про старшого сержанта ОСОБА_2 підтверджено поясненнями свідків.
Свідок ОСОБА_5 - начальник Житомирського зонального відділу військової служби правопорядку, пояснив, що начальник відділення, обов'язки якого виконував позивач, зобов'язаний доповідати начальнику зонального відділу.
Свідок ОСОБА_6 - начальник Відділення організації охорони патрульно-постової служби, пояснив, що здійснював розшук ОСОБА_2 . У 2016 році ОСОБА_2 доставлявся до прокуратури, числився серед осіб, які самовільно залишили військову частину. Не пам'ятає, щоб ОСОБА_1 звертався щодо прибуття ОСОБА_2 . Вважає, що у ситуації, що склалася 4 лютого 2020 року ОСОБА_1 мав доповісти начальнику, а той безпосередньо мав поставити йому задачу.
Свідок ОСОБА_3 - начальник Відділу запобігання виявлення злочинів та інших правопорушень пояснив, що ОСОБА_2 прибув вкінці січня 2020 року. ОСОБА_1 доповів, що прибув ОСОБА_2 . Після чого вони зателефонували до військової прокуратури, де їм вказали повідомити ДБР. Слідчого ДБР було повідомлено про вказані обставини, але слідчий не міг прибути у той же день, тому ОСОБА_2 мав повторно з'явитися 4 лютого 2020 року для зустрічі з слідчим. 4 лютого 2020 року ОСОБА_1 був в.о. начальника відділення та мав доповісти про прибуття 4 лютого 2020 року ОСОБА_2 безпосередньому керівнику - начальнику Житомирського зонального відділу військової служби правопорядку.
Відповідно до функціональних обов'язків старшого офіцера відділення запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень Житомирського зонального відділу ВСП, затверджених наказом начальника Житомирського зонального відділу ВСП від 14 серпня 2019 року №232 старший офіцер відповідає за правильне застосування норм законодавства під час здійснення заходів по запобіганню, виявленню злочинів та інших правопорушень. Він зобов'язаний вживати всіх передбачених законодавством заходів, спрямованих на запобігання злочинів та інших правопорушень у військових частинах, організаціях і установах ЗС України та МО України.
Статтями 7, 8 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» військовослужбовцю ВСП надано достатньо повноважень для припинення правопорушення.
ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності не лише за те, що він не доповів начальнику про прибуття ОСОБА_2 4 лютого 2020 року.
Згідно матеріалів справи ОСОБА_2 з метою викриття злочинної діяльності звернувся до правоохоронних органів та був залучений до конфіденційного співробітництва (а.с. 85).
28 квітня 2020 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 600 дол. США (а.с. 85).
Всупереч статей 7, 8 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» ОСОБА_1 не припинив правопорушення, та всупереч статті 12 Розділу І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України не доповів начальнику про те, що сталося з ним як військовослужбовцем.
При цьому суд не бере до уваги твердження позивача, що 28 квітня 2020 року був вихідним днем і таким чином позивач не перебував на службі, оскільки ОСОБА_2 не був третьою особою, яка не мала відношення до Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку, а неодноразово перебував у правовідносинах з ОСОБА_1 , у зв'язку з виконанням останнім обов'язків військової служби у Відділенні запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку, що входять до функціональних обов'язків старшого офіцера відділення, а саме: вжиття всіх передбачених законодавством заходів, спрямованих на запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень у військових частинах (а.с. 110). Тому про отримання від ОСОБА_2 коштів мав доповісти своєму безпосередньому начальнику.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив присягу в частині неухильного дотримання Конституції і законів України.
Згідно наказу начальника ГУ ВСП ЗСУ від 20 травня 2020 року №9-ОД про притягнення до дисциплінарної відповідальності, ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог статей 3, 8 Закону України "Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України", статей 3, 22 Закону України "Про запобігання корупції", статей 11, 12, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Стаття 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» визначає основні завдання ВСП, зокрема щодо розшуку осіб, які самовільно залишили військові частини (місця служби), запобігання вчиненню і припинення злочинів та інших правопорушень у Збройних Силах України.
Тобто позивач будучи військовослужбовцем ВСП не вчинив заходів, щодо виконання завдань які покладені на ВСП.
Стаття 8 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» визначає функції які покладені на ВСП, серед яких і припинення правопорушень (пункт 1), і розшук та затримання військовослужбовців (пункт 6).
Дії ОСОБА_1 призвели до порушення статей 11, 12, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Позивач не доповів своєму безпосередньому начальнику про отримання ним 600 дол. США від ОСОБА_2 .
Стаття 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зокрема вказує, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Отже, доводи позивача не спростовують факту правомірності оскаржуваного наказу начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України від 20 травня 2020 року №9-ОД “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності”, відповідно до якого за неналежне виконання службових обов'язків старшого офіцера відділення запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку майора ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення “звільнення з військової служби через службову невідповідність”, а наявні у матеріалах справи належні та допустимі докази свідчать про обґрунтованість та правомірність прийняття оскаржуваного наказу.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з військової служби через службову невідповідність відповідає ступеню вини ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що не підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат в порядку статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України
вирішив:
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України (Військова частина НОМЕР_1 ) (просп. Перемоги, 55/2, м.Київ, 03113, код ЄДРПОУ 24978880) про визнання протиправним та скасування наказу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 04 січня 2021 року.
Суддя Д.М. Гурін