04 січня 2021 року м. Житомир справа № 240/13011/20
категорія 111030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Майстренко Н.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр", в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 24.07.2020 №0009303205 про застосування штрафних санкцій в розмірі 200000,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 24.07.2020 №0009313205 про застосування штрафних санкцій в розмірі 48716,52 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 24.07.2020 №009293205 без дати про застосування штрафних санкцій в розмірі 500000,00 грн.;
- судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог заперечує проти суті інкримінованих Товариству порушень. Так, позивач зазначає, що рівнеміри-лічильники типу перетворювач магнітний поплавковий, марки ПМП-201 мають Сертифікат перевірки типу засобу вимірювальної техніки, виданий ДП "УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ" виробнику - ТОВ Науково-виробниче підприємство "Сенсор" на відповідний тип засобу вимірювання - ПМП-201 (дата видачі 15.08.2018, чинний до 15.05.2028, номер для посилань: 23/3/В/59/159-17), тому вказаним Сертифікатом підтверджується, що рівнеміри-лічильники на акцизному складі ТОВ "Сігнет-Центр" відповідають вимогам законодавства та мають оцінку відповідності. Враховуючи, що ТОВ "Сігнет-Центр" не здійснює розрахункові операції з реалізації пального із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, не отримує від покупців готівкових коштів, платіжних карток, чеків, тощо, позивач вважає, що на товариство не покладається обов'язок вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Також вказує, що до 01.07.2019 Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон №481) не передбачав ліцензування оптової торгівлі паливом. Фактично, редакція цього закону зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 23.11.2018 №2628 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" розширила його дію та погіршила становище позивача. Порушення було виявлено за період 01.07.2019 - 09.12.2019, проте перша заява на отримання ліцензії разом з доказом оплати її вартості була подана до контролюючого органу ще 26.06.2019.
Ухвалою суду від 17.08.2020 було відкрите загальне позовне провадження у даній адміністративній справі.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що ліцензію на право оптової торгівлі пальним №990514201900470, з наявністю місця оптової торгівлі, ТОВ "Сігнет-Центр" отримало лише 09.12.2019, а згідно пояснень, наданих до акту фактичної перевірки від 02.07.2020 №173/32/38180739 головним бухгалтером ОСОБА_1 , ТОВ "Сігнет-центр" реалізовувало пальне ТОВ "Сігнет-Мілк" безперервно, через паливо-роздавальні колонки, в баки транспортних засобів для комерційного використання. Під час фактичної перевірки також встановлено, що рівнеміри-лічильники, якими обладнані резервуари, що розташовані на акцизному складі №1002267, не мають позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що доводи, які викладені у позові, не спростовані відповідачем. Вважає, що висновок про порушення позивачем порядку ведення обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання зроблений контролюючим органом, виходячи з факту нестачі паливно-мастильних матеріалів, тобто невідповідності між залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей) за даними обліку та фактичними залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), хоча сам по собі факт нестачі палива не свідчить про порушення порядку обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання, оскільки може бути наслідком інших обставин. Вказує, що сертифікат перевірки типу засобу вимірювальної техніки є документом, який засвідчує, що тип засобу вимірювальної техніки затверджено.
Ухвалою суду від 04.11.2020 закрито підготовче провадження і призначено адміністративну справу до судового розгляду на 02.12.2020.
Протокольною ухвалою від 02.12.2020 суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, дослідивши та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що відповідачем проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та паливом, за наслідками якої складено акт перевірки від 02.07.2020 №173/32/38180739.
Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог:
- п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95 ВР (із змінами та доповненнями, далі Закон - № 265/95-ВР) у частині неведення обліку товарних запасів у порядку, встановленому законодавством, за місцем реалізації;
- ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (із змінами та доповненнями) у частині оптової торгівлі пальним без отримання ліцензії на даний вид діяльності за наявності місця оптової торгівлі;
- пп. 230.1.1, п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України;
- пп. 230.1.2, п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України.
На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом 24.07.2020 прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0009293205, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 500000,00 грн. (позивачу був надісланий примірник цього податкового повідомлення-рішення, який не містить вказання номеру та дати);
- №0009303205, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 200000,00 грн.;
- №0009313205, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 48716,52 грн.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 24.07.2020, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи обґрунтованість висновків контролюючого органу щодо податкового повідомлення-рішення №0009293205, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 500000,00 грн. за здійснення оптової торгівлі пальним без наявності ліцензії, судом враховується таке.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 7 "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02.03.2015 № 222-VIII (далі - Закон №222-VIII, у редакції з 01.07.2019) ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як, зокрема, виробництво і торгівля пальним, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".
Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон №481 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.
Статтею 1 Закону №481 серед іншого надано визначення наступним поняттям:
ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;
оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам;
За змістом статті 15 Закону №481 суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва. Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п'ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України. Суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії. Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Суд зазначає, що вимоги щодо ліцензування оптової торгівлі пальним запроваджені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23.11.2018 2628-VІІІ.
Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №2628-VІІІ останній набирає чинності з 01.01.2019, крім, зокрема, підпункту 6 (щодо змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"), підпункту 17 (щодо змін до Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності") пункту 2 розділу II цього Закону, що набирають чинності з 1 липня 2019 року.
Одночасно Законом №2628-VІІІ доповнено частину другу статті 17 Закону №481, за якою до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.
Позивач, оскаржуючи податкове повідомлення-рішення про застосування до нього штрафу у розмірі 5000000,00 грн., обґрунтовує свої вимоги тим, що держава, запровадивши вимоги щодо ліцензування зазначеного виду торгівлі, створила для платника перешкоди в господарюванні, не надавши достатнього часу для отримання ліцензії. Так, ТОВ "Сігнет-Центр" зазначає, що Законом №481 чітко не було врегульовано відносини щодо органу, який видає ліцензії на торгівлю пальним, а Державна фіскальна служба України лише 30.05.2019 направила листа №17014/7/99-99-12-01-01-17 із розпорядженням про видачу ліцензій головними управліннями в областях з 1 липня 2019 року. Позивач, як законослухняний суб'єкт господарювання, вживав заходи для отримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, а саме: неодноразово подавав відповідні заяви з доданим платіжним дорученням про сплату вартості ліцензії. Але вказані заяви були повернуті відповідачем без задоволення з підстав відсутності повного пакету документів для отримання ліцензії, зокрема, акту вводу в експлуатацію об'єкта або готовності об'єкта до експлуатації. Такого документа у позивача не було, оскільки об'єкт у місці оптової торгівлі пальним був збудований у 1970 роках і його наявність не була обов'язковою для державної реєстрації у 2019 році права власності на цей об'єкт.
Надаючи оцінку обґрунтуванням позивача, судом враховується, що частиною першою статті 8 Закону №222-VIII передбачено, що у разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб'єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх прийняття.
Згідно з абзацом четвертим пункту 4 частини першої статті 3 Закону №222-VIII у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.
Усі аргументи позивача стосовно неналежного урядування держави щодо визначення компетентного органу для видачі ліцензій є слушними, оскільки згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227, Державна податкова служба України відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.
Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 19.06.2019 №545 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" територіальні органи ДФС визначено органом ліцензування господарської діяльності з оптової торгівлі пальним.
Листом Державної фіскальної служби від 30.05.2019 за №17014/7/99-99-12-01-01-17 на виконання Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" доведено територіальним органам - головним управлінням ДФС в областях та м. Києві, що суб'єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензії на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем торгівлі пальним, починаючи з 12.06.2019. При цьому Головні управління ДФС у областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб'єктам господарювання, починаючи з 01.07.2019.
Наведена хронологія визначення органу ліцензування дійсно вказує на зволікання з боку держави в особі її органів виконавчої влади та зменшення суб'єкту господарювання строку для реалізації права на отримання ліцензії до набрання чинності норм Закону України №2628 щодо ліцензування.
У той же час, за обставин, які мали місце у даній справі, факт несвоєчасного отримання ліцензії позивачем мав місце не у зв'язку з невизначеністю суб'єкта, до якого слід було адресувати звернення про видачу ліцензії на оптову торгівлю пальним, а у зв'язку з відсутністю повного пакету документів, необхідних для її отримання. Невизначеність органу, уповноваженого видавати ліцензії, жодним чином не може обґрунтовувати такий тривалий період провадження безліцензійної діяльності (01.07.2019 - 09.12.2019), а навпаки, вказує на інші підстави її відсутності.
Так, позивач сам не заперечує, що не зміг реалізувати своє право на отримання ліцензії у зв'язку з відсутністю акта вводу в експлуатацію об'єкта оптової торгівлі пальним.
З цього приводу суд зазначав, що Закон №2628-VІІІ, яким внесені зміни в тому числі до Законів №481, №222-VIII, прийнятий Верховною Радою України 23 листопада 2018 року, опублікований 12 грудня 2018 року, набрав чинності з 1 січня 2019 року (крім, зокрема, норм підпункту 6 (щодо змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"), підпункту 17 (щодо змін до Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності") пункту 2 розділу II цього Закону, що набирали чинності з 1 липня 2019 року).
Таким чином, принаймні з дати опублікування цього Закону, перелік документів, необхідних для отримання ліцензії на здійснення оптової торгівлі пальним, був відомий особам, що проваджують таку діяльність.
Законодавець при запровадженні ліцензування оптової торгівлі пальним дотримався принципів, встановлених Законом №222-VIII, щодо надання достатнього строку для реалізації прийнятих змін, який склав вісім місяців з дня прийняття Закону №2628-VІІІ.
Факт відсутності у платника податку повного переліку документів, необхідного для отримання ліцензії, є приводом стверджувати швидше про неналежне урядування у самого платника, а не держави. І у жодному разі суд не може визнати ці обставини такими, які б у виключному порядку звільняли позивача від сплати штрафу за допущене порушення, оскільки законодавець встановлює загальнообов'язкові правила поведінки, які не можуть вибірково застосуватись до платників з огляду на стан їх документального забезпечення. Такий підхід порушував би конституційний принцип рівності усіх перед законом.
Суд у повній мірі враховує доводи позивача стосовно відсутності у нього наміру порушувати податкову дисципліну шляхом оплати вартості ліцензій, технічною необхідністю поставки пального, однак знову ж таки зазначає, що держава шляхом надання адекватного часу забезпечила фактичну можливість платнику вчинити дії щодо підготовки необхідного переліку документів. Позивач не надав жодних доказів в підтвердження того, що з моменту законодавчого запровадження 23.11.2018 вимоги щодо надання акта вводу в експлуатацію об'єкта або акта готовності об'єкта до експлуатації він об'єктивно не мав змоги її виконати до 01.07.2019.
При цьому, суду не доведено й того, що у позивача та його контрагента - ТОВ "Сігнет-Мілк" - не існувало жодної альтернативи порушенню податкового законодавства. Доводи, наведені у позовній заяві, суд вважає у більшій мірі суб'єктивними чинниками, за яких було прийнято рішення про здійснення поставок пального у період з 01.07.2019 по 09.12.2019, аніж обставинами, які унеможлювали інший варіант податкової поведінки позивача.
Підсумовуючи викладене та зважаючи на правове регулювання спірних правовідносин, судом не встановлено жодних правових підстав, спираючись на які суд мав би змогу дійти висновку про виключне звільнення позивача від відповідальності, задовольняючи його запит на справедливість, за допущене порушення закону, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.07.2020 №0009293205.
Перевіряючи законність податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 24.07.2020 № 0009313205 про застосування до ТОВ "Сігнет-Центр" штрафних санкцій у розмірі 48716,52 грн., судом встановлено, що їх застосування пов'язано з висновком контролюючого органу про порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР (з відповідними змінами та доповненнями) в частині неведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (надлишок пального на суму 24358,26 грн.).
Однак суд не погоджується з твердженнями відповідача, що позивач є суб'єктом відповідальності за порушення норм цього Закону.
Так, відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, зокрема, вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Приписами статті 20 Закону №265/95-ВР передбачено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У свою чергу, статтею 2 Закону №265/95-ВР значено, що розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Висновок про порушення позивачем порядку ведення обліку товарів зроблений контролюючим органом, виходячи з факту невідповідності між залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей) за даними обліку та фактичними залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), хоча сам по собі факт нестачі палива не свідчить про порушення порядку обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання, оскільки, як слушно стверджує позивач, може бути наслідком інших обставин.
Враховуючи, що ТОВ "Сігнет-Центр" не здійснює розрахункові операції з реалізації
пального із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, не отримує від покупців готівкових коштів, платіжних карток, чеків тощо, суд дійшов висновку, що на ТОВ "Сігнет-Центр" не покладається обов'язок вести в порядку, встановленому Законом №265/95-ВР, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Посилання відповідача на вимоги Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 №281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за №805/15496, суд вважає недоречними, оскільки даний нормативно-правовий акт не може встановлювати обов'язки суб'єкта господарювання у сфері оподаткування та у регулювати у відмінному, ніж встановлено Законом № 265/95-ВР, порядку спірні правовідносини.
Відповідачем не доведено, що позивач здійснює розрахункові операції, що покладало б на нього обов'язок ведення обліку товарних запасів у порядку, встановленому законодавством, за місцем їх реалізації, зважаючи на що суд вважає безпідставним нарахування позивачу штрафної санкції у розмірі 48716,52 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 24.07.2020 №0009313205 підлягає скасуванню.
Що стосується податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 24.07.2020 №0009313205, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 200000,00 грн., суд зазначає таке.
Відповідно до пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Підпунктом 128-1.1 ст. 128-1 передбачено, що необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.
Під час проведення фактичної перевірки встановлено, що ТОВ "Сігнет-Центр" експлуатує 10 резервуарів, що вважаються необладнаними рівнемірами-лічильниками, у зв'язку з ненаданням документів про позитивний результат повірки рівнемірів-лічильників або оцінки відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства.
Позивач, наполягаючи на відсутності інкримінованого йому порушення, вказує на те, що законодавець передбачає декілька варіантів документів, що обов'язкові для функціонування метрологічного обладнання, а відтак наявний у нього Сертифікат перевірки типу засобу вимірювальної техніки підтверджує, що рівнеміри-лічильники на акцизному складі ТОВ "Сігнет-Центр" відповідають вимогам законодавства та мають оцінку відповідності.
Суд не погоджується з аргументами позивача, що Сертифікат перевірки типу засобу вимірювальної техніки є документом, про який йдеться у пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України, за змістом якого відповідність рівнемірів-лічильників підтверджується у формі повірки, оцінки відповідності чи калібрування.
Так, судом досліджений Сертифікат перевірки типу засобу вимірювальної техніки, виданий ДП "УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ" виробнику - ТОВ Науково-виробниче підприємство "Сенсор" на відповідний тип засобу вимірювання - ПМП-201. З тексту цього документа вбачається, що він виданий відповідно до додатку 2 розділу "Процедури оцінки відповідності. Модуль В (перевірка типу)" до Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.1996 №94.
При цьому орган, який здійснював сертифікацію, зазначив, що цей Сертифікат підтверджує позитивні результати перевірки типу засобів вимірювальної техніки, але не засвідчує відповідності для надання їх на ринку та/або введення в експлуатацію на території України. Підтвердження такої відповідності повинно бути основане на комбінації модулів шляхом застосування однієї з процедур оцінки відповідності типу за модулем, що слідує за модулем В згідно з Технічним регламентом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.1996 №94 затверджено Технічний регламент законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, додатком 3 якого встановлені Процедури оцінки відповідності, що складаються з модуля B (перевірка типу), модуля D (відповідність типу шляхом забезпечення якості виробничого процесу), модуля F (відповідність типу за результатами перевірки засобів вимірювальної техніки), модуля F1 (відповідність за результатами перевірки засобу вимірювальної техніки) та модуля G (відповідність за результатами перевірки кожного окремого засобу вимірювальної техніки).
Отже, оскільки орган з оцінки відповідності, призначений відповідно до закону, безпосередньо вказав про те, що оцінка відповідності цього засобу вимірювальної техніки для введення його в експлуатацію на території України має бути здійснена у комбінації з модулем, що слідує за модулем В, відсутність такого дослідження вказує на те, що Сертифікат перевірки типу засвідчує проходження лише частини процедури оцінки відповідності. Відтак, наявність цього документу у позивача не свідчить про те, що рівнеміри-лічильники, які використовуються ТОВ "Сігнет-Центр", пройшли усю процедуру оцінки відповідності у передбаченому порядку, а ним, відповідно, дотримано вимоги пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України.
Оскільки забезпечення проведення повірки, оцінки відповідності або калібрування засобів вимірювальної техніки є обов'язком позивача, його невиконання має своїм правовим наслідком притягнення Товариства до відповідальності.
З урахуванням встановлених у цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 24.07.2020 №0009313205, яким до ТОВ "Сігнет-Центр" застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 200000,00 грн. є законним.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Беручи до уваги часткове задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати в сумі 2102,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 КАС України,
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 24.07.2020 №0009313205 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" штрафних санкцій в розмірі 48716,52 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Ю.Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 43142501) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" (вул.Заводська, 5, с. Андрушки, Попільнянський район, Житомирська область, 13543, код ЄДРПОУ 38180739) судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складене 04.01.2021.
Суддя Н.М. Майстренко