Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 січня 2021 р. Справа№200/11153/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому проваджені) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача № 195 від 2 жовтня 2020 року;
- зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції станом на 9 грудня 2012 року відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року, починаючи з 1 жовтня 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона, досягнувши 50 річного віку та маючи достатній стаж, який надає право на вихід на пенсію за віком на пільгових умовах, 1 жовтня 2020 року звернулась із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду Донецької області.
Рішенням від 2 жовтня 2020 року № 195 їй було відмовлено в призначені пенсії за віком на пільгових умовах, яке обґрунтоване тим, що відповідно до вимог діючого законодавства право на пенсію за віком на пільгових умовах набувають жінки після досягнення 55 років та за наявністю стажу роботи не менше 25 років, з них не менш 10 років за Списком № 2. Зазначено, що з урахуванням наявного трудового позивач набуде права на призначення пенсії на пільгових умовах з 28 травня 2025 року за наявності стажу роботи 25 років.
За висновками відповідача, викладеними у спірному рішенні, питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 та Списком № 2 врегульовано приписами ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058.
Позивач не погоджується з такими висновками пенсійного органу, вважає, що в даному випадку управління ПФУ має брати до уваги норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» та висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року, відповідно до яких позивач набуває право на пільгову пенсію за Списком № 2 пенсію при досягненні 50 років та наявного трудового стажу 20 років (а.с. 1-7).
У відзиві на адміністративний позов відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, обґрунтовуючи це наступним.
1 жовтня 2020 року позивач звернулася до управління із заявою № 8890 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 7 липня 2003 року № 1058- IV.
Відповідно до п. 2 ст. 114 розділу XIV вказаного Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць: жінки, які народилися з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року - після досягнення 55 років за наявності страхового стажу роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту (10 років), але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу, пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону № 1058 на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи жінкам.
Відповідач вказує, що на підставі наданих із заявою документів та отриманих даних із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж позивача склав 23 роки 2 місяці 14 днів, з них пільговий стаж за списком № 2 - 20 років 4 місяці 28 днів - з урахуванням кратного обчислення відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
На підставі наведеного, враховуючи приписи діючого законодавства управлінням було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, оскільки остання не досягла пенсійного віку, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» - 55 років та у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 25 років (а.с. 46-47).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 4 грудня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі і справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 46-47).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 9-11).
Відповідач, Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, код ЄДРПОУ: 42172734, місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35, у спірних правовідносинах здійснює публічно-владні управлінські функції (а.с. 50).
Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, позивач 1 жовтня 2020 року звернулась до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою (вх. № 8890) про призначення пенсії за віком згідно ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до якої додала довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт, трудову книжку, диплом про навчання, довідку про заробітну плату за період трудового стажу до 1 липня 2000 року, довідку, що визначає право на пенсію на пільгових умовах […], заяву про спосіб виплати пенсії, документи щодо атестації робочих місць, на яких працювала остання, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб, розірвання шлюбу (а.с. 28).
Рішенням від 2 жовтня 2020 року № 195 ОСОБА_1 відмовлено в призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (за Списком № 2) у зв'язку із не досягненням нею віку, встановленого цією статтею, та відсутністю страхового стажу роботи 25 років. Крім іншого у рішення зазначено, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 23 роки 2 місяці 14 днів, пільговий стаж за списком № 2 - 20 років 4 місяці 28 днів, а також вказано, що право не пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 остання набуде після досягненням нею 55-річного віку, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_2 , та за наявності страхового стажу 25 років (а.с. 12).
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закон № 1058-IV).
Згідно ст. 8 Закону № 1058-IV громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи.
Як вбачається зі ст. 5 Закону № 1058-IV саме цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно з нормами п. 2 ч. 2 ст. 114 зазначеного Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається: 2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
50 років - по 31 березня 1965 року включно;
50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;
51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;
51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;
52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;
52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;
53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;
53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;
54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;
54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;
55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, ОСОБА_1 станом на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком мала загальний страховий стаж 23 роки 2 місяці 14 днів, пільговий стаж за Списком № 2 - 20 років 4 місяці 28 днів з урахуванням кратного обчислення відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Отже, необхідних для призначення пільгової пенсії за Списком № 2 віку (55 років) та загального страхового стажу (25 років), передбачених ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV, позивач станом на час звернення до відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії не досягла.
Щодо посилання позивача на необхідність застосування в спірних правовідносинам ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII, в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, та рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року, суд зазначає наступне.
Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину 2 статті 14, пункти «б»-«г» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Зазначеним рішенням Конституційного Суду України встановлено, що стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«…На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Разом із цим суд зазначає, що порядок призначення громадянам пенсії за віком (в тому числі на пільгових умовах за Списком № 2) в частині визначення пенсійного віку та стажу для призначення пільгової пенсії врегульовувався Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) з 1 січня 1992 року.
З 1 січня 2004 року набув чинності Закон № 1058-IV, відповідно до п. 2 Прикінцевих положень якого було зазначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, були внесені зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якими крім іншого вказаний Закон було доповнено розділом XIV-1, у статті 114 якого зазначено, що: право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Цим же Законом викладено в новій редакції пункт 2 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, відповідно до якої пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Отже, у період з 1 січня 1992 року по 10 жовтня 2017 року визначення пенсійного віку та стажу для призначення пільгової пенсії при призначення громадянам пенсії за віком (в тому числі на пільгових умовах за Списком № 2) врегульовувалось Законом України "Про пенсійне забезпечення"; з 11 жовтня 2017 року порядок призначення громадянам пенсії за віком (в тому числі на пільгових умовах) регулюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (в тому числі в частині визначення пенсійного віку та стажу для призначення пільгової пенсії).
Суд зазначає, що положення статті 114 Закону № 1058-IV, якою безпосередньо врегулюваний порядок призначення громадянам пенсії за віком (в тому числі на пільгових умовах за Списком № 2), неконституційними не визнавались.
Нормами ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені судом обставини суд приходить до висновку, що Рішення відповідача від 2 жовтня 2020 року № 195 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у зв'язку із недосягненням позивачем необхідного пенсійного віку та відсутності загального страхового стажу - є обґрунтованим та правомірним.
Відповідно, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст. 2-4, 6, 9, 14,19, 72-78, 90, 94, 139, 244-246, 255, 262-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42172734, місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 5) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно приписів підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення Донецького окружного адміністративного суду подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Н.П. Волгіна