Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
22 грудня 2020 р. Справа №200/11896/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Лазарєв В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
17 грудня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької області, в якій позивач просить: 1) визнати бездіяльність Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької області щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні, не нарахування, невиплату вихідної допомоги - незаконною; 2) зобов'язати відповідача виправити запис у трудовій книжці № 8 від 11.11.2020 року на наступний: звільнений у зв'язку з припиненням повноважень сільського голови, ч.1 ст. 42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», п.5. ч.1 ст. 43 КЗпП України; 3) стягнути зі Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької області вихідну допомогу у сумі 216730,32 грн. (двісті шістнадцять тисяч сімсот тридцять грн. тридцять дві коп.); 4) стягнути зі Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької області середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 12.11.2020 року по день ухвалення рішення судом.
Вивчивши подані матеріали, суддя дійшов висновку, що дана позовна заява не відповідає вимогам ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частина 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року №3674-VI зі змінами та доповненнями(далі Закон № 3674) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до адміністративного суду адміністративного позову фізичною особою або фізичною особою - підприємцем майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. За подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, справляється судовий збір за ставкою 1 розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Згідно частини 2 статті 6 Закону № 3674, у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.
З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено, зокрема позовні вимоги майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 12.11.2020 року по день ухвалення рішення судом.
Враховуючи, що на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, то розмір судового збору за подання позивачем позовної заяви про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 840 грн. 80 коп. (не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Окрім того, у відповідності до частини 3 статті 6 Закону № 3674, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Отже, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання даної позовної заяви, складає 3848,90 грн., а саме: за дві вимоги майнового характеру 3008,10 грн. (про стягнення вихідної допомоги - 2167,30 грн. та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - 840,80 грн.) та 840,80 грн. за вимогу немайнового характеру про зобов'язання відповідача виправити запис у трудовій книжці.
Таким чином, позивачу необхідно надати до суду документ про сплату судового збору на суму 3848,90 грн. (реквізити сплати: р/р UA408999980313121206084005075, отримувач коштів: Слов'янське УК/м.Слов'янськ/22030101, код отримувача за ЄДРПОУ 37803368, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу за подання адміністративного позову: «Судовий збір за позовом (найменування позивача), Донецький окружний адміністративний суд»).
У позовній заяві позивач зазначає, що він є звільненим від сплати судового збору за подання позову відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», а саме: від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
На думку суду, позивач безпідставно стверджує про наявність у нього такої пільги у даній справі, з огляду на наступне.
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) за трудовим договором виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 94 КЗпП України, частина перша статті 1 Закону України "Про оплату праці").
У рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття "заробітна плата" й "оплата праці", які використані у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини). Крім того, Конституційний Суд України у тому ж рішенні дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат (абзац восьмий пункту 2.1 мотивувальної частини).
Стаття 2 Закону України "Про оплату праці" відносить до структури заробітної плати основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Означена структура заробітної плати відображена також у розробленій відповідно до Закону України "Про державну статистику" та Закону України "Про оплату праці" з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці і стандартів Системи національних рахунків Інструкції зі статистики заробітної плати (далі - Інструкція), затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, що був зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713.
Відповідно до пункту 1.3 Інструкції для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До цього фонду, який складається з фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати й інших заохочувальних та компенсаційних виплат, включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору та суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні, не належать до фонду оплати праці (пункти 3.8 і 3.9 Інструкції).
З аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що вихідна допомога не належить до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури.
В постанові від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що вихідна допомога та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (зокрема, і за час затримки виплати такої допомоги) не належать до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що як вихідна допомога, так і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні мають разовий характер.
Згідно з пунктом 104 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (№ рішення в ЄДРСР 87952206) з урахуванням висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) та поставі Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 226/168/15-ц (провадження № 6-1121цс16) з 01 вересня 2015 року працівник не вважається звільненим від сплати судового збору за звернення до суду з позовними вимогами про стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
З огляду на зміст і характер заявлених позовних вимог, підстави для застосування пункту 1 частини першої статті 5 чинної Закону України "Про судовий збір" у спірних правовідносинах відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху із наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків, шляхом надання документу про сплату судового збору на загальну суму 3848,90 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху і встановити позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом трьох днів з дня вручення копії цієї ухвали шляхом надання:
- документу про сплату судового збору на загальну суму 3848,90 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Лазарєв