29 грудня 2020 року Справа 160/17325/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., перевіривши у м.Дніпрі матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
24 грудня 2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» , в якій позивач просить суд:
- визнати бездіяльність Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» протиправною, що полягає у невиплаті різниці невиплаченої вихідної допомоги при звільненні у сумі 23295 гривень 14 копійок, ОСОБА_1 ;
- стягнути з Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» на користь ОСОБА_1 , різницю невиплаченої вихідної допомоги при звільненні у сумі 23295 гривень 14 копійок.
Крім того, позивач у позовній заяві просить звільнити його від сплати судового збору.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/17325/20 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено вимоги до позовної заяви.
Згідно із ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема:
- зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (пункт 4);
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункт 5);
- у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача (пункт 9).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, як убачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить визнати бездіяльність Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» протиправною, що полягає у невиплаті різниці невиплаченої вихідної допомоги при звільненні у сумі 23295 гривень 14 копійок, мені ОСОБА_1 та стягнути з Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» на користь ОСОБА_1 , різницю невиплаченої вихідної допомоги при звільненні у сумі 23295 гривень 14 копійок.
Натомість, вимога про стягнення різниці невиплаченої вихідної допомоги при звільненні в сумі 23295 грн. 14 коп. не відповідає ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки адміністративний суд може своїм рішенням лише зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити різницю невиплаченої вихідної допомоги при звільненні, а не стягнути цю різницю.
Водночас, слід наголосити, що вимоги позовної заяви повинні бути викладені чітко і зрозуміло, з урахуванням правил, встановлених процесуальним законодавством і узгоджуватись з наданими суду повноваженнями за наслідками розгляду справи (ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України), та мають бути спрямовані на захист конкретних прав, свобод та інтересів позивача з зазначенням способу їх захисту, який не допускає неоднозначного, довільного тлумачення змісту позовних вимог і дозволить суду максимально якісно здійснити правосуддя.
Крім того, частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України - розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір" за №3674-VI від 08.07.2011 р.
У відповідності до положень статті 3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством та перераховується у безготівковій або готівковій формі.
Згідно із приписами частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" визначено, що у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року становить 2102, 00 грн.
Розміри ставок судового збору визначені у ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
Згідно із приписами ст. 4 Закону України "Про судовий збір" - ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (тобто, з урахування положень ст. 7 Закону України "Про державний бюджет на 2020 рік" 840, 80 грн.) та за подання адміністративного позову майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" - у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено дві позовні вимоги, які є похідними по відношенню одна до іншої, у зв'язку з чим сума судового збору, що підлягав до сплати за подання такого позову становить 840, 80 гривень.
Позивачем вказана сума судового збору не сплачена.
Поряд з цим, у прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтоване тим, що оскільки в позовній заяві предметом позову є спір, пов'язаний з виплатою компенсації (виплата одноразової грошової допомоги при звільненні відноситься до компенсаційних виплат згідно Розділу III наказу Міністерства юстиції України № 925/5 від 28.03.2018 року), то на підставі ст. 5 ч.1 п.4 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Розглянувши клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 2262-ХІІ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно з абзацом четвертим пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17.07.1992 р. № 393 особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Із аналізу зазначеної норми вбачається, що дана одноразова грошова допомога має разовий характер, оскільки відноситься до разових платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема військовослужбовців.
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена ст. 5 ч.1 п.4 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах щодо спорів, пов'язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов'язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" не поширюється на позивача при зверненні з даним позовом.
Таким чином, вимога позивача про визнання бездіяльності Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» протиправною, що полягає у невиплаті різниці невиплаченої вихідної допомоги при звільненні у сумі 23295 гривень 14 копійок ОСОБА_1 є об'єктом справляння судового збору.
Таким чином, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення позивача від сплати судового збору за даних підстав.
Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим ст. ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, суд вважає, за необхідне, дану позовну заяву залишити без руху із наданням строку для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 161, 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
В задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору по справі № 160/17325/20 - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені та усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду:
- позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог, передбачених статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України із зазначенням у новій редакції позовної заяви з уточненням змісту позовних вимог та приведення їх у відповідність до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України;
- примірників позовної заяви у новій редакції у відповідності до кількості учасників справи;
- оригіналу документа про сплату судового збору за подання фізичною особою до адміністративного суду позову у розмірі 840,80 грн.
Роз'яснити позивачу, що в разі невиконання вимог ст. ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до цієї ухвали, позовна заява і додані до неї документи будуть повернуті позивачу, згідно ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями), згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко