про залишення позовної заяви без руху
04 січня 2021 року ЛуцькСправа № 140/17599/20
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Андрусенко О. О., отримавши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності щодо нездійснення перерахунку та невиплати ОСОБА_1 в розмірі, визначеному постановою Любешівського районного суду Волинської області від 06.07.2011 у справі № 2-а-а2257/11, державної пенсії - шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком; зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 в розмірі, визначеному постановою Любешівського районного суду Волинської області від 06.07.2011 у справі № 2-а-а2257/11, державну пенсію - шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію, за шкоду заподіяну здоров'ю - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком з дати постановлення рішення у справі; визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії по інвалідності у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно; зобов'язати здійснити перерахунок пенсії по інвалідності у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно, та виплатити різницю між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим.
Відповідно до пунктів 3, 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши позовну заяву, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Судом встановлено, що спір між сторонами виник, серед іншого, з приводу виконання рішення Любешівського районного суду Волинської області від 06.07.2011 у справі № 2-а-а2257/11.
Однак, суд зазначає, що порушення прав ОСОБА_1 у зв'язку з невиконанням у повному обсязі рішення суду, є підставою для звернення до суду у порядку встановленому статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не підставою для подання нового позову.
Частиною першою статті 383 КАС України визначено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу (частина друга статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (частина перша статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України).
Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (статті 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Відтак, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен звернутись до суду у порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправним рішення, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Таким чином, вказані обставини позбавляють суд можливості вирішити питання чи є заявлені вимоги самостійними позовними вимогами про вирішення нового спору, чи повинні вирішуватися за правилами статті 383 КАС України шляхом подання окремої заяви до суду.
Отже, позивачу необхідно було обґрунтувати, що оскаржувана бездіяльність відповідача є самостійним предметом спору, що підлягає розгляду в окремому судовому позовному провадженні, а не у порядку статті 383 КАС України, яка є спеціальною нормою, спрямованою на забезпечення належного виконання судового рішення, що виключає можливість загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача у виконавчому провадженні шляхом подання позову.
Якщо оскаржувані дії відповідача є самостійним предметом позову, то позивачу слід зазначити про наявність обставин (фактів), які свідчать про порушення прав позивача та не пов'язані із безпосереднім виконанням рішення суду у вже вирішеному спорі; вказати, з яким рішенням (дією) відповідача він пов'язує порушення свого права; з якого моменту (з якої дати) позивач дізнався про порушення своїх прав.
Крім того, пунктами 4, 5 частини п'ятої статті 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно з частиною четвертою статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
При цьому, суд наголошує, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, яке повинно бути реальним та стосуватися (зачіпати) особисті права або інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Однак, суд звертає увагу, що однією з позовних вимог позивача є визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії по інвалідності у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно та зобов'язання здійснити вказаний перерахунок, однак, доказів звернення з відповідним проханням до відповідача, а також доказів відмови відповідача у перерахунку та виплаті позивачу пенсії по інвалідності у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно, ОСОБА_1 не надала.
Згідно із частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, оскільки позовна заява не відповідає зазначеним вище вимогам, встановленим КАС України, її належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачу у цей строк необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви шляхом подання до суду нової редакції позовної заяви разом з її копіями відповідно до кількості учасників справи, у якій: додатково обґрунтувати, що оскаржувана бездіяльність відповідача (щодо нездійснення перерахунку та невиплати в розмірі, визначеному постановою Любешівського районного суду Волинської області від 06.07.2011 у справі № 2-а-а2257/11, державної пенсії - шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком) є самостійним предметом спору, що підлягає розгляду в окремому судовому позовному провадженні, а не у порядку статті 383 КАС України; вказати, з яким рішенням (дією, бездіяльністю) відповідача позивач пов'язує порушення свого права; з якого моменту (з якої дати) позивач дізналася про порушення своїх прав, а також надати суду докази звернення до відповідача з проханням перерахунку та виплати пенсії по інвалідності у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно, а також відмову відповідача на дане звернення.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовну заяву і додані до неї документи будуть повернуті позивачу без розгляду.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя О. О. Андрусенко