Справа № 670/78/20
Провадження № 22-ц/4820/1889/20
29 грудня 2020 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Костенка А.М. (суддя - доповідач), Гринчука Р.С., Грох Л.М.
секретар судового засідання Кошельник В.М.
з участю відповідача
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 670/78/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 22 травня 2020 року в складі судді Волкової О.М. у цивільній справі за позовом органу опіки та піклування в особі Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Заслухавши доповідача, пояснення відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд
У лютому 2020 року Орган опіки та піклування в особі Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області звернувся до суду з позовом в якому позивач просив, позбавити батьківських прав жительку с. Покутинці Віньковецького району Хмельницької області ОСОБА_1 відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути аліменти з ОСОБА_1 на утримання дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі ј від усіх доходів але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на кожну дитину.
На підтримання заявлених позовних вимог позивач зазначав, що мати ОСОБА_1 неналежним чином виконує свої батьківські обов'язки, тому малолітні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебувають на обліку служби у справах дітей Віньковецької райдержадміністрації як такі, що опинились у складних життєвих обставинах. Відповідно до розпорядження голови Віньковецької райдержадміністрації від 17 грудня 2019 року № 237/2019-р діти влаштовані до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Подолянчик», де перебувають на повному державному забезпечені, а мати жодного разу не провідала їх, не цікавиться їх життям та здоров'ям.
На даний час ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 , але фактично проживає в АДРЕСА_2 та згідно характеристики Зіньківської сільської ради характеризується з негативної сторони, зловживає спиртними напоями, ніде не працює, веде аморальний спосіб життя, неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП за неналежне виконання своїх батьківських обов'язків.
Відповідач цілком самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків, дітей не утримує, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, підготовки до самостійного життя, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не створює належних умов для проживання та розвитку дітей в дома, не цікавиться здоров'ям, нехтує їхніми потребами,не створила ніяких умов для повернення дітей на виховання та спільне проживання, оскільки у житловому будинку санітарно-гігієнічні умови незадовільні, продукти харчування відсутні.
Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 22 травня 2020 року позов задоволено частково, відібрано від ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав її малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та передано дітей органу опіки та піклування в особі Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області для подальшого їх влаштування.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь органу опіки і піклування в особі Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області, аліменти на утримання дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щомісячно окремо на кожну дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 лютого 2020 року і досягнення дітьми повноліття.
ОСОБА_1 не погодилася з рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій вважає його незаконним, оскільки судом не досліджено всі обставини, які мають важливе значення для вирішення справи. При подачі позову у своїх поясненнях позивач вказує недостовірну інформацію, а саме те, що вона як мати дітей жодного разу не провідувала дітей, не цікавиться їх життям та здоров'ям. Так згідно довідки Центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Подолянчик» № 207 від 29 квітня 2020 року вона за період перебування дітей у закладі з 18 грудня 2019 року по 12 березня 2020 року, тобто до ведення карантинних заходів по всій території України, провідувала своїх дітей шість разів, цікавиться їх життям та здоров'ям, привозила гостинці, а також під час карантину передавала дітям гостинці. Згідно довідки-характеристики Зіньківської сільської ради, де вона проживає без реєстрації, підтверджено що за останній період вона зарекомендувала себе з позитивної сторони, не вживає алкогольні напої, не веде аморальний спосіб життя, зробила косметичний ремонт в своїй оселі і на даний час працює. Апелянт вказує, що адміністрація дитячого ясла-садка «Пізнайко», надала також характеристику з якої вбачається, що діти ходили до садочка майже без пропусків, мали завжди охайний вигляд, одягнені у чисті речі, завжди причесані та помиті і скарг у адміністрації садочка до неї як мами дітей не було. Крім того, ОСОБА_1 просить прийняти до уваги письмові пояснення її сусідів, які підтвердили що вона відповідально ставиться до своїх дітей, доглядає та турбується про них, у домі чисто і прибрано, приготована їжа і жодного разу сусіди не бачили її в стані алкогольного сп'яніння. Таким чином на думку апелянта, не було підстав для відібрання у неї дітей, оскільки вона ніколи не самоусувалася від виконання своїх батьківських обов'язків.
Тому ОСОБА_1 просить скасувати рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 22 травня 2020 року та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що її слід залишити без задоволення.
У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю двох малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відомості про батька дітей внесено до актових записів про народження на підставі ч. 1 ст. 153 СК України.
Місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано в АДРЕСА_1 , фактично ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_2 .
При цьому ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не набула права власності чи права користування житловим будинком в АДРЕСА_2 .
За розпорядженням голови Віньковецької райдержадміністрації від 17 грудня 2019 року № 237/2019-р малолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 влаштовані до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Подолянчик» на повне державне забезпечення, де вони перебувають і на теперішній час.
Актами обстеження житлово-побутових умов від 13 грудня 2019 року, 03 січня 2020 року, 18 січня 2020 року встановлено, що санітарно-побутові умови проживання ОСОБА_1 в будинку в с. Зіньків Віньковецького району не відповідають вимогам, в будинку дуже брудно, холодно, продуктами харчування сім'я не забезпечена, двічі на час обстеження ОСОБА_1 була в нетверезому стані.
Згідно характеристики Зіньківської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області № 2284 від 18 грудня 2019 року, ОСОБА_1 характеризується з негативної сторони, зловживає алкогольними напоями, веде аморальний спосіб життя.
За повідомленням Віньковецького ВнП Ярмолинецького ВП ГУНП в Хмельницькій області відповідач ОСОБА_1 в період з 2015 по 2019 рік притягувалась до адміністративної відповідальності 5 разів по ч. 1 ст. 178 КУпАП, три рази по ч. 2 ст. 178, два рази по ч. 1 ст. 184 КУпАП.
За висновком органу опіки та піклування Віньковецької районної державної адміністрації від 28 січня 2020 року орган опіки та піклування, діючи в інтересах дітей, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно її неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Таким чином, на час звернення органу опіки і піклування до суду відповідач ОСОБА_1 не в повній мірі виконує свої батьківські обов'язки по вихованню та утриманню дітей, належним чином не піклується про фізичний та духовний розвиток дітей, не забезпечує необхідного харчування, має схильність до вживання спиртних напоїв.
Статтею 11 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» встановлено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Преамбулою Конвенції визначено, що держави-учасниці беруть до уваги принципи, закладені в Декларації прав дитини, яка прийнята Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року. У відповідності до 6 принципу цієї Декларації дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли мають місце виключні обставини, бути розлученою зі своєю матір'ю.
У відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно із ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
У відповідності до п.п.15 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30.03.2007, № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Відповідно до ст.170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного із них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.
Оцінивши зібранні у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач ОСОБА_1 на час звернення органу опіки і піклування до суду ухилялась від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, догляду за ними, однак в той же час, врахувавши зміни в поведінці відповідачки у відношенні до дітей після влаштування дітей до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Подолянчик», підставно задовольнив позовні вимоги частково про відібрання дітей від відповідача без позбавлення батьківських прав та передачу їх під опіку органу опіки та піклування.
Відповідно до ч. 4 ст.170 Сімейного кодексу України правомірно суд задовольнив й позовні вимоги про стягнення з відповідачки аліментів на утримання дітей.
Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 за період перебування дітей у закладі з 18 грудня 2019 року по 12 березня 2020 року, тобто до ведення карантинних заходів по всій території України, провідувала своїх дітей шість разів, цікавиться їх життям та здоров'ям, привозила гостинці, а також під час карантину передавала дітям гостинці, за останній період зарекомендувала себе за місцем проживання з позитивної сторони, не вживає алкогольні напої, не веде аморальний спосіб життя, зробила косметичний ремонт в своїй оселі і на даний час працює, не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки вказані обставини були враховані судом при частковому задоволенні позову та з врахуванням саме цих обставин суд не позбавив ОСОБА_1 батьківських прав.
Також суд не приймає до уваги як докази письмові пояснення сусідів, характеристику адміністрації дитячого ясла-садка «Пізнайко». Вказані докази не були предметом дослідженні в суді першої інстанції, хоча відповідач приймала участь в розгляді справи в суді першої інстанції і могла надавати відповідні докази. Крім того письмові пояснення сусідів не є належними та допустимими письмовими доказами, вказані особи мали бути допитані судом як свідки з дотриманням вимог ЦПК України.
При цьому, згідно ч. 3 ст. 170 Сімейного кодексу України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.
Таким чином відповідач не позбавлена батьківських прав і при належному відношенню до своїх дітей, усунення тих причин, які стали підставою для відібрання дітей, малолітні дочки їй може бути повернуті.
Не спростовують висновків суду і інші доводи апеляційної скарги.
Оскільки судом першої інстанції повно досліджено обставини справи, зібраним доказам дана оцінка, його рішення постановлене з дотриманням вимог закону, колегія суддів вважає, що підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявленого позову не вбачається.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 22 травня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04 січня 2021 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Л.М. Грох