Справа № 598/2250/19Головуючий у 1-й інстанції Гудима І.В.
Провадження № 22-ц/817/1022/20 Доповідач - Щавурська Н.Б.
Категорія - 300000000
24 грудня 2020 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Щавурська Н.Б.
суддів - Сташків Б. І., Хома М. В.,
з участю секретаря - Сович Н.А.
з участю сторін - позивача ОСОБА_1 і його представника адвоката
Дяків О.Я., представника відповідача Служби у
справах дітей Збаразької РДА Назаренко Т.В., третьої
особи ОСОБА_2 і її представника адвоката
Турчин-Кукаріної І.В.,
розглянувши у відкритому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Збаразького районного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2020 року, постановлену суддею Гудимою І.В., в цивільній справі № 598/2250/19 за позовом ОСОБА_1 до Служби у справах неповнолітніх та дітей Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області, Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення (висновку) районної комісії з питань захисту прав дитини Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області від 02 грудня 2019 року, рішення (висновку) служби в справах неповнолітніх та дітей Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області від 29 листопада 2019 року, розпорядження голови Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області від 10 грудня 2019 року та зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим у подальшому позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 02 грудня 2019 року Службою у справах неповнолітніх та дітей Збаразької РДА ухвалено Висновок про встановлення порядку спілкування його дитини з матір'ю, як він вважає, з порушенням його прав та прав дитини, без забезпечення інтересів останньої, всупереч визначених Сімейним кодексом України повноважень органу опіки та піклування. 10 грудня 2019 року видано Розпорядження голови Збаразької РДА щодо виконання цього рішення. Також, не наводячи жодного обґрунтування, просив визнати незаконним і скасувати рішення (висновок) Служби в справах дітей Збаразької РДА Тернопільської області від 29.11.2019 року про встановлення ОСОБА_2 годин спілкування з дитиною. Наслідком визнання вищевказаних рішень та розпорядження незаконними просив зобов'язати Збаразьку РДА повторно розглянути звернення його колишньої дружини ОСОБА_2 , встановивши їй наступний графік побачень з дитиною: перший рік після набрання законної сили рішення суду проводити час з дитиною з 9.00 до 18.00 в присутності батька за місцем проживання дитини тричі на тиждень у будь-які дня тижня; другий рік після набрання законної сили рішенням суду проводити час з дитиною з 9.00 до 18.00 як у присутності батька, так і без присутності батька за місцем проживання дитини тричі на тиждень у будь-які дні тижня; третій рік після набрання законної сили рішенням суду проводити час з дитиною з 14.00 суботи до 14.00 кожної першої, третьої та п'ятої неділі місяця з правом ночівлі за місцем проживання матері, а в інші дні з 9.00 до 18.00 як у присутності, такі без присутності батька за місцем проживання дитини тричі на тиждень у будь-які дні тижня.
Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2020 року позовну заяву залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду, вважаючи її незаконною, необґрунтованою та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на безпідставність визнання судом причини його неявки в останнє судове засідання неповажною, як підстави для застосування вимог п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки підставою залишення позову без розгляду за даною нормою закону є повторна неявка позивача без повідомлення причини такої неявки, а не з підстав встановлення судом причини неявки неповажною. Разом з тим, ним було письмовою заявою повідомлено суд про причини неявки в судове засідання призначене на 09.10.2020 року.
Щодо відкладення інших судових засідань, звертає увагу, що у період з 13.03.2020 року до червня 2020 року в Україні запроваджувався жорсткий карантин із обмеженим доступом до судів, а після завершення цього періоду в країні проводився розподіл на "зони" за кількістю захворювань. Останній період часу Тернопіль та Тернопільська область перебували у "червоній зоні", а оскільки він проживає разом із малолітньою дитиною, це унеможливлювало його явку до суду. Однак, ним до суду направлялися відповідні заяви з поясненням причин неявки. Його явка, як позивача, не визнавалася судом обов'язковою, жодних ухвал щодо визнання його явки обов'язковою він не отримував. На думку позивача, запровадження карантинних заходів та виконання ним останніх не можуть впливати на залишення позову без розгляду.
Крім того, з 02.10.2020 року в зв'язку з неузгодженістю позиції зі своїм адвокатом він відмовився від послуг останнього, доказом чого вважає додану до апеляційної скарги відповідну письмову заяву.
Також, звертає увагу на неврахуванням судом правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 11.03.2020 року в справі № 761/8849/19, з якого вбачається неможливість залишення позову без розгляду на стадії підготовчого судового засідання, а можливість застосування вимог п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України лише за умови повторної неявки позивача в судове засідання. Посилання суду в своїй ухвалі на правові позиції від 20.03.2018 року в справі № 756/8612/16-ц, від 24.10.2018 року в справі № 569/347/16-ц, від 28.02.2019 року в справі № 752/9188/13-ц, від 22.05.2019 року в справі № 310/12817/13, від 06.06.2019 року в справі № 760/3301/13-ц, від 20.06.2019 року в справі № 522/7428/15, від 26.09.2019 року в справі № 295/19734/13-ц, від 07.10.2019 року в справі № 612/403/16-ц, від 27.03.2020 року в справі № 522/22303/14-ц, від 21.09.2020 року в справі № 658/1141/18 вважає безпідставним, оскільки в даних справах постанови про залишення позову без розгляду стосувалися результатів судового розгляду справи, а не підготовчого судового засідання.
У своєму відзиві Збаразька районна державна адміністрація відносно задоволення апеляційної скарги заперечує, вважаючи таку безпідставною. В обґрунтування поданих заперечень посилається на відсутність у суду обов'язку з'ясування причин повторної неявки позивача в судове засідання. Звертає увагу, що правове значення в такому випадку мають лише належне повідомлення позивача про день і час розгляду справи, повторність його неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності. При цьому, посилається на відповідні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 року в справі № 310/12817/13 та багатьох інших постановах суду касаційної інстанції, які підставно враховані судом при прийнятті оскаржуваної ухвали.
Зазначає, що позивач належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, однак ні він, ні його представник не з'являлися на підготовчі судові засідання (окрім першого, яке відбулося 24.01.2020 року). Зазначені ним в заявах причини неявки не були підтверджені жодними доказами, а заяви про розгляд справи без його участі чи участі його представника не подавалися.
Також, звертає увагу, що під час дії карантину, учасники справи відповідно до вимог ч. 4 ст. 212 ЦПК України, наділені правом брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи в такому випадку здійснюється з застосуванням електронного підпису, а якщо особа немає такого підпису, то у порядку визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України. Дана норма не обмежує право позивача брати участь у розгляді справи в суді, а дає можливість у період запровадження карантинних заходів бути повноцінним учасником справи.
У своєму відзиві третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 відносно задоволення апеляційної скарги заперечила, вважаючи її необґрунтованою та безпідставною.
В обґрунтування поданих заперечень, посилається на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду настають незалежно від причини повторної неявки, яка може бути поважною, в той час як відповідна норма процесуального закону дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Неможливість участі позивача в судовому засіданні не позбавляє його права звернення до суду з заявою про розгляд справи без його присутності. Відповідна правова позиція неодноразово була підтверджена Верховним судом у його постановах.
Звертає увагу, що серед основних засад судочинства, є, в тому числі, розумність строків розгляду справ; недопустимість зловживання процесуальними правами. З урахуванням того, що провадження у справі було відкрито 03.01.2020 року, встановлений ст. 189 ЦПК України 60-денний строк для проведення підготовчого судового засідання минув ще до запровадження карантинних заходів (03.03.2020 року), вважає судом вірно дано оцінку діям позивача в частині неявки до суду впродовж 8 судових засідань. При цьому, посилається на висновки Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладені у постановах від 15.10.2020 року в справі № 922/2575/19, від 04.11.2020 року в справі № 911/1006/19 в частині, що саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, а позивач і його представник не були позбавлені можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, проте не скористалися своїм правом, не зазначивши при цьому в клопотаннях причин, які перешкоджали б взяти участь у судовому засіданні. У зв'язку з цим і з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (рішення від 07 липня 1989 року в справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. Проти Іспанії"), яка передбачає обов'язок заявника демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання, вважає, суд першої інстанції вірно розцінив процесуальну поведінку позивача та його представника, як прояв незаінтересованості в справі.
Зважаючи на те, що повноваження суду в частині надання оцінки достатності чи недостатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення є дискреційними й не можуть бути самостійною підставою для оскарження в разі незгоди з ними учасника справи, з приводу чого звертається увага Верховним Судом в постанові від 01.10.2020 року в справі № 361/8331/18, вважає, що залишення судом позову без розгляду за умови недостатності, на думку суду, наявних у справі матеріалів для прийняття рішення, є таким, що відповідає вимогам процесуального закону. При цьому, звертає увагу, що позивач не позбавлений можливості повторного звернення до суду у випадку залишення його позову без розгляду.
Також, з урахуванням тієї обставини, що статтею 198 ЦПК України визначено, що підготовче судове засідання проводиться за правилами, встановленими главою 6 Розділу ІІІ ЦПК України з наявними в ній особливостями, а стаття 223 ЦПК, яка регулює підстави залишення позову без розгляду розташована саме в цій главі та Розділі ЦПК, вважає, що регулятивний вплив цієї статті поширюється, в тому числі й на підготовче судове засідання. При цьому, хоча ст. 257 ЦПК України й розташована в іншій главі (8) Розділу ІІІ, однак така, на її думку, має універсальний характер, оскільки так само, як і Глава 9 (Судові рішення), підлягає застосуванню у підготовчому судовому засіданні, виходячи з системного тлумачення норм ЦПК України, який дозволяє приймати відповідні судові рішення й у підготовчому судовому засіданні (зокрема, п. 1 ч. 2 ст. 200 ЦПК передбачає залишення позовної заяви без розгляду).
Крім цього, вважає, що в процесуальній поведінці позивача та його представника наявні ознаки зловживання процесуальними правами, явне затягування розгляду справи, що призводить до неефективного використання часу суду й інших сторін у справі, а тому з урахуванням вимог ст. 44 ЦПК України є неприпустимою.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 і його представник адвокат Дяків О.Я. апеляційну скаргу підтримали з мотивів, викладених у ній; просили її задовольнити.
Представник відповідача Збаразької районної державної адміністрації, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. В надісланій на адресу суду письмовій заяві, просив розгляд справи проводити в його відсутності, відмовивши в задоволенні апеляційної скарги.
Оскільки, відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка в судове засідання належним чином повідомленої сторони не перешкоджає апеляційному розгляду справи в її відсутності, колегія суддів вважає можливим провести розгляд справи у відсутності представника Збаразької райдержадміністрації.
Представник відповідача Служби в справах дітей Збаразької районної державної адміністрації Назаренко Т.В., третя особа ОСОБА_2 і її представник адвокат Турчин-Кукаріна І.В. відносно задоволення апеляційної скарги заперечили з підстав, викладених у письмових відзивах.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши законність оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.
Судом встановлено, що в провадженні Збаразького районного суду Тернопільської області знаходилася цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Служби в справах неповнолітніх та дітей Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області, Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення (висновку) районної комісії з питань захисту прав дитини Збаразької РДА Тернопільської області від 02 грудня 2019 року, рішення (висновку) Служби в справах неповнолітніх та дітей Збаразької РДА Тернопільської області від 29 листопада 2019 року, розпорядження голови Збаразької РДА Тернопільської області від 10 грудня 2019 року та зобов'язання вчинити певні дії: зобов'язати Збаразьку РДА повторно розглянути звернення його колишньої дружини ОСОБА_2 , встановивши їй наступний графік побачень з дитиною: перший рік після набрання законної сили рішення суду проводити час з дитиною з 9.00 до 18.00 в присутності батька за місцем проживання дитини тричі на тиждень у будь-які дня тижня; другий рік після набрання законної сили рішенням суду проводити час з дитиною з 9.00 до 18.00 як у присутності батька, так і без присутності батька за місцем проживання дитини тричі на тиждень у будь-які дні тижня; третій рік після набрання законної сили рішенням суду проводити час з дитиною з 14.00 суботи до 14.00 кожної першої, третьої та п'ятої неділі місяця з правом ночівлі за місцем проживання матері, а в інші дні з 9.00 до 18.00 як у присутності, такі без присутності батька за місцем проживання дитини тричі на тиждень у будь-які дні тижня
Дана цивільна справа поступила на розгляд до Збаразького районного суду 16 грудня 2019 року (т. 1 а.с. 3).
Ухвалою Збаразького районного суду від 03 січня 2020 року після усунення позивачем недоліків відкрито провадження у справі (т. 1 а.с. 49).
Підготовчі судові засідання з розгляду даної справи призначалися на 24 січня 2020 року - 09 год 00 хв. (т. 1 а.с. 119-122); на 25 лютого 2020 року - 09 год 00 хв. (т. 1 а.с. 123-126, 172, 178-179), на 24 березня 2020 року - 09 год 00 хв. (а.с. 172-173, а.с. 180, 184) на 07 травня 2020 року - 10 год 00 хв. (а.с. 200-201); на 04 червня 2020 року - 10 год 00 хв. (а.с. 201, 202, 203, 206); на 09 липня 2020 року - 10 год 00 хв. (т. 1 а.с. 205, 209, 211), на 03 вересня 2020 року - 10 годині 00 хвилин (т. 1 а.с. 119- 229-230), на 09 жовтня 2020 року - 10 год 000 хв. (а.с. 238, 241, 245)
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Майка М.Б. приймали участь в підготовчому судовому засіданні 24 січня 2020 року (т. 1 а.с. 119).
В інші судові засідання ні позивач ОСОБА_1 , ні його представник не з'явилися, хоча про день, час і місце проведення судових засідань були повідомлені належним чином.
Згідно розписки від 24.01.2020 року ОСОБА_1 . Та його представник адвокат Майка М.Б. були повідомлені про розгляд справи на 25 лютого 2020 року (т. 1 а.с. 125).
21 лютого 2020 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку із його участю в слідчих діях 25.02.2020 року (т. 1 а.с. 172 ).
Згідно протоколу судового засідання від 25.02.2020 року підготовче судове засідання відкладено на 09.00 год. 24 березня 2020 року (т. 1 а.с. 178-1791).
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 28.02.2020 року представник позивача адвокат Майка М.Б. був повідомлений особисто про розгляд справи на 24 березня 2020 року (т. 1 а.с. 183).
Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 повернулося на адресу суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (т. 1 а.с. 182).
20 березня 2020 року від позивача ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява про відкладення судового розгляду у зв'язку з запровадженням карантину на території України (т. 1 а.с. 184).
Протоколом від 24.03.2020 року розгляд підготовчого судового засідання відкладено на 07 травня 2020 року - 10.00 год (т. 1 а.с. 200).
Протоколом від 07.05.2020 року розгляд підготовчого судового засідання відкладено на 04 червня 2020 року - 10.00 год (т. 1 а.с. 201).
28 травня 2020 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з запровадженням карантину на території України (т. 1 а.с. 203).
Протоколом від 04.06.2020 року розгляд підготовчого судового засідання відкладено на 09 липня 2020 року - 10.00 год (т. 1 а.с. 205).
22 червня 2020 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява продовження строку розгляду даної справи та її відкладення у зв'язку з запровадженням карантину на території України (т. 1 а.с. 209).
Протоколом від 09.07.2020 року розгляд підготовчого судового засідання відкладено на 03 вересня 2020 року - 10.00 год (т. 1 а.с. 211).
17 серпня 2020 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з запровадженням карантину на території України (т. 1 а.с. 229).
Протоколом від 03.09.2020 року розгляд підготовчого судового засідання відкладено на 09 жовтня 2020 року - 10.00 год (т. 1 а.с. 238).
Згідно письмової розписки від 03 вересня 2020 року представник позивача адвокат Майка М.Б. був повідомлений належним чином про слухання справи 09.10.2020 року - 10.00 год (т. 1 а.с. 239).
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення позивач ОСОБА_1 про слухання справи 09.10.2020 року о 10.00 год був повідомлений належним чином 09 вересня 2020 року (т. 1 а.с. 241).
18 вересня та 25 вересня 2020 року від позивача ОСОБА_1 надійшли заяви про відкладення розгляду справи у зв'язку з запровадженням карантину на території України (т. 1 а.с. 244, 245).
Ні позивач ОСОБА_1 , ні його представник - адвокат Майка М.Б. у підготовче судове засідання 09 жовтня 2020 року не з'явилися, хоча про день час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
07.10.2020 року від позивача ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява, про відкладення судового засідання, призначеного на 09.10.2020 року, на іншу дату та час через загальну слабкість та підвищену температуру тіла у нього (т. 1 а.с. 247). Від представника позивача - адвоката Майки М.Б. до суду відповідних клопотань та повідомлень про причини його неявки не надходило.
У відповідності до ст.ст. 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Частиною 3 ст. 131 ЦПК України встановлено обов'язок учасників судового процесу повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно вимог п.п. 1, 2 ч. 1, ч. 2 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Неявка позивачів, участь яких у засіданні визнана судом обов'язковою для дачі особистих пояснень, може мати наслідком залишення позовної заяви без розгляду за правилами п. 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суду у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 201/10953/18-ц (провадження № 61-7240св19).
Обов'язковими умовами для застосування передбачених ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності (в разі визнання явки позивача обов'язковою).
Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення перешкоджає розгляду справи.
Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05 червня 2020 року в справі № 910/16978/19 щодо застосування подібної за змістом норми права.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК Україн, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не заявився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Зі змісту даної статті вбачається, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Відповідного правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 06 червня 2019 року при розгляді справи № 760/3301/13-ц.
Залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що належно повідомлений про день, час і місце розгляду справи позивач в судове засідання не з'явився та не подав заяви про розгляд справи за його відсутності.
Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, як таким, що зроблений з урахування вимог процесуального закону та ґрунтується на наявних у справі доказах.
Враховуючи те, що з часу відкриття провадження в даній справі (03 січня 2020 року) і станом на 09 жовтня 2020 року підготовче судове засідання не було проведене належним чином у зв'язку з неявкою позивача, хоча останній належним чином був повідомлений про дату проведення та відкладення усіх підготовчих засідань, що стверджується наявними в матеріалах справи заявами самого позивача про відкладення таких підготовчих судових засідань і заява про розгляд справи без участі позивача чи його представника до суду першої інстанції не надходила, колегія суддів вважає, що висновок Збаразького районного суду про наявність правових підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду в повній мірі відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними по відношенню до обох сторін: як до позивача, так і до відповідача.
Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 . В частині безпідставності залишення позову без розгляду на стадії підготовчого судового засідання з посиланням на вимоги п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України колегія суддів відхиляє з огляду на те, що ч. 2 ст. 200 ЦПК України, яка встановлює перелік судових рішень у підготовчому судовому засіданні передбачає, в тому числі, й залишення позову без розгляду. Крім цього, статтею 198 ЦПК України визначено, що підготовче судове засідання проводиться за правилами, встановленими главою 6 Розділу ІІІ ЦПК України з наявними в ній особливостями, а стаття 223 ЦПК, яка регулює підстави залишення позову без розгляду розташована саме в цій главі та Розділі ЦПК, у зв'язку з чим, регулятивний вплив цієї статті поширюється, в тому числі, й на підготовче судове засідання. При цьому, хоча ст. 257 ЦПК України й розташована в іншій главі (8) Розділу ІІІ, однак така, має універсальний характер, оскільки так само, як і Глава 9 (Судові рішення), підлягає застосуванню у підготовчому судовому засіданні, виходячи з системного тлумачення норм ЦПК України, який дозволяє приймати відповідні судові рішення й у підготовчому судовому засіданні (зокрема, п. 1 ч. 2 ст. 200 ЦПК передбачає залишення позовної заяви без розгляду).
Відхиляє колегія суддів і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині неврахування судом поданої ним заяви про відкладення судового засідання, призначеного на 09.10.2020 року, оскільки процесуальний закон (п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК) не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду.
Що стосується посилання позивача в апеляційній скарзі на запроваджений на території України карантин, проживання з малолітньою дитиною й у зв'язку з цим - неможливість явки в судові засідання, колегія суддів зауважує, що згідно вимог ч. 4 ст. 212 ЦПК України під час дії карантину учасники справи наділені правом брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, в тому числі й з використанням власних технічних засобів. Крім цього, позивач упродовж усього часу знаходження справи в суді користувався професійною правовою допомогою адвоката, й ним не наведено жодних об'єктивних причин, які б перешкоджали явці в судові засідання його представника з часу запровадження адаптивного карантину та розподілу країни на "зони".
Колегія суддів звертає увагу позивача на те, що відкладаючи судові засідання за його ж клопотаннями, суд першої інстанції всіляко сприяв позивачу в реалізації права взяти участь у судовому засіданні впродовж більш як дев'яти місяців, що дає підстави для висновку про відсутність, в тому числі, порушень вимог п. 1 ч. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині доступу позивача до правосуддя.
Також, залишення позову без розгляду з урахуванням вимог ЦПК України не перешкоджає повторному зверненню позивача до суду з аналогічним позовом.
Підлягають відхиленню й доводи апеляційної скарги позивача в частині незаконності ухвали суду про залишення позову без розгляду й з посиланням на долучену до апеляційної скарги письмову заяву про відмову 02.10.2020 року від послуг адвоката в зв'язку з неузгодженістю позиції з останнім, оскільки про скасування, виданої адвокату довіреності позивач не повідомляв суд першої інстанції, хоча часу для такого повідомлення (тиждень до судового засідання), на думку колегії суддів, було цілком достатньо.
У відповідності до ч. 1 ст. 374 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав колегії суддів для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції, як така, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, скасуванню з підстав наведених в апеляційній скарзі, не підлягає.
Керуючись ст.ст. 35 ч.ч. 1, 3; 259 ч.ч. 1, 2, 6, 8; 374 ч. 1, 375 ч. 1; 381 ч.ч. 1, 3; 382 ч.ч. 1, 2; 384 ч. 1; 389 ч. 1, 390 ч. 1 п. 2 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Збаразького районного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2020 року - залишити без змін.
Судові витрати покласти на сторони в межах, ними понесених.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції в особі Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення 29 грудня 2020 року.
Головуючий
Судді